3 Грудня 2022

Видатний тернополянин Соломон Ляйнберг і “Жидівський пробоєвий курінь”

Related

Талановитий митець ХХ століття Юліан Панькевич і Тернопільщина

З кожним роком українська культурна спадщина лише наповнюється. Роботи...

Станіслав Дністрянський: автор проєкту Конституції ЗУНР і талановитий правознавець

Станіслав Дністрянський  - видатний український вчений правник і автор...

Гаврило Чернихівський – знаний історик і літературознавець Кременеччини

Літературознавство в Україні як чітко окреслена наукова дисципліна в...

Богдан Гевко та його розробки у машинобудівній галузі

Україна є країною з високим рівнем розвитку науки. Це,...

Share

З давніх-давен на території України проживало єврейське населення. Про це повідомляє нам «Повість минулих літ» Нестора-літописця та пізніші історичні твори. Євреї займалися торгівлею, орендою землі, ремісництвом, а тому були бажаними гостями в будь-якому населеному пункті, що прагнуло посилити свої економічні позиції, зібрати більше податків, покращити таким чином свою оборону та стан комунального господарства. Не був виключенням і Тернопіль Детальніше про це тут і тут. Євреї не тільки були економічним локомотивом життя міста, а й брали участь в його політичному житті – були депутатами, розбудовували освітні заклади, створювали футбольні клуби і за необхідності були готові обороняти це місто. Така нагода з’явилася під час Української національної революції 1917-1921 рр., коли в Тернополі було створено Жидівський пробоєвий (ударний) курінь і очолив його тернополянин Соломон Ляйнберг. Детальніше про цього видатного містянина та підрозділ, який він очолював розповість видання iternopolyanyn.com.

Про євреїв загалом

Як повідомляє видання Локальна історія, історія євреїв України складна і трагічна, особливо для населення Правобережжя та Лівобережжя, яке тривалий час знаходилось під російською владою. Погроми, зневага, дискримінація при вступі до вищих навчальних закладів, обмеження в політичних правах та інші утиски змушували єврейське населення випити гірку чашу негативу. Навіть назва євреїв – jude тут читалась з від’ємним, образливим підтекстом на відміну від території Галичини й Волині, які знаходились під владою Габсбургів. В той же час євреї цієї імперії також відчували дискримінаційних обмежень, але все ж їм тут жилось легше. В цій частині України не було кривавих зіткнень, які були створені в Наддніпрянській Україні російською владою для пошуку внутрішнього ворога на якому бідне і неграмотне селянство могло виливати свій гнів. Така була політика Російської імперії тоді, ненависть до інших націй залишилась в росіян і сьогодні.

Євреї Галичини і ставлення до українців

Єврейське населення становило близько третини від чисельності Тернополя, чверть населення Львова та значну частку, а інколи й переважну більшість, в маленьких містах Галичини. Євреями у Львові зокрема були 70 % адвокатів і 60 % лікарів міста, а в Тернополі 4 євреї були депутатами міської ради. Австрійська влада надавала перевагу полякам в керівництві провінцією, а тому українцям та євреям доводилось часто співпрацювати, щоб мати можливість впливати на політику держави. В 1907 р. українці в містах на виборах голосували за єврейських депутатів, а в селах євреї голосували за українців. Завдяки кооперації євреї отримали 2-х депутатів, а українці 22.

В 1917 р. розпочалась Українська національна революція. В Галичині українці почали активні дії в 1918 р. Євреям довелось визначатися із своєю позицією, щодо визвольної боротьби українців. УНР і ЗУНР зафіксували широку культурну автономію для національних меншин. Але євреї все ж на початку польсько-української боротьби обрали нейтралітет. Пізніше вони зрозуміли, що помилилися, адже після захоплення поляками Львова, тут стався єврейський погром, який тривав 3 дні. Загинуло кілька сотень євреїв. Були пограбовані 7 тис. родин. Причиною погрому вважають приховану підтримку євреями українців.

Створення «Жидівського пробойового куреню І корпусу»

15 червня 1919 р. УГА (Українська галицька армія) вибила поляків з Тернополя. В цей до командира 1-корпусу УГА, полковника та екс-командира УСС (Українських січових стрільців) Осипа Микитки звернувся з проханням тернополянин Соломон Ляйнберг з пропозицією залучити тернопільських євреїв до військових дій проти поляків. Полковник погодився і з цього часу починає формуватися «Жидівський пробойовий курінь І корпусу».

Осип Микитка

Тернополянин Соломон Ляйнберг

Соломон народився в Тернополі в 1891 р. Навчався в Першій Тернопільській гімназії, а далі юрфаці Львівського університету. Там до речі навчалось чимало тернополян. Детальніше тут. Під час світової війни був поручником в австрійській армії. До речі служив разом з Осипом Микиткою про якого ми згадували вище. Після проголошення ЗУНР і початку створення єврейського військового формування очолив його.

Соломон Ляйнберг

Бойовий шлях тернопільського «Жидівського пробойового куреню»

Командування корпусу не створювало нового підрозділу, а провело реорганізацію одного з українських, який мав необхідну зброю, коней, підводи, українських офіцерів. З часом знайшлися і єврейські офіцери, а отже підрозділ очолив Ляйнберга колишній командир Петро Вовк став його заступником. Курінь, а військовою термінологією, батальйон складався переважно з тернопільської єврейської міліції (міська самооборона). Нараховував 1200 осіб. Ділився на 4 стрілецьких – по 200-220 осіб і 1 скорострільної – 8 кулеметів – сотні, й 3-х чот – кінноти, саперної та зв’язку. Соломон Ляйнберг, крім юридичної освіти володів знаннями з електротехніки, а тому змайстрував радіостанцію, а отже підрозділ мав сучасний зв’язок. Єврейське населення прагнуло помститися полякам за знущання над ними. Курінь фактично був самостійним, але оперативно підкорявся командуванню 1 корпусу УГА звідки й отримував провізію, боєприпаси, поповнення.

Унікальність явища створення бойового підрозділу можна порівняти з Єврейським легіоном, який був організований в британській армії для боїв в Палестині проти турків. Відмінність лише в тому, що тут євреї воювали за Україну.

Місцем дислокації куреня було село Остап’є, що біля Скалата. Навчання тривало 3 тижні. Завершилося воно 14 липня 1919 р. у зв’язку з наступом поляків. Бійці єврейського куреня біля села Колодіївка зупинились для оборони дороги Тернопіль-Підволочиськ. Важливість цієї позиції полягала в можливості відступу інших підрозділів армії за річку Збруч. Польська армія в цей час мала найкраще озброєння отримане від Британії, Франції та США, а тому представляла небезпеку для українців. 

Але єврейський підрозділ вчинив полякам шалений опір. Євреї були змушені відступити лише після того, як отримали наказ і через брак боєприпасів. В полон потрапила одна сотня поручника Мазяра, яка до кінця прикривала інших і потрапила в оточення. Інша частина куреня відійшла до Скалата, далі в село Товсте, і далі до Трибухівців, щоб прикрити переправу через Збруч. В ці дні УГА переправились через річку, щоб допомогти УНР боротися з більшовиками.

«Жидівський курінь» також переправився. Тут євреям швидко довелось вступити в бій і за декілька тижнів вони вже святкували перемогу відбивши в більшовиків 8 населених пунктів (пройшовши маршем 100 км), зокрема, укріплене місто Михальпіль – центр волості. Сьогодні це село в Хмельницькому районі Хмельницької області. А в 20-х рр. ХХ ст. було великим населеним пунктом в якому проживало багато населення, зокрема євреїв-торговців. ремісників. В селі в липня 1919 р. знаходився більшовицький гарнізон, який вірив, що зручне розташування містечка на високому березі р. Вовчок та прикриття озера врятує їх від нападу противника. Але не так сталося. Адже після кількох пострілів Жидівський курінь УГА захопив Михальпіль і взяв в полон весь гарнізон. Відпочивши в містечку бійці Ляйнберга кинулися за противником і наздогнало його лише біля села Верхівців (майже 40 км). Далі був шлях на Бердичів, де підрозділ зумів поповнити свої ряди кількома сотнями добровольців.

Далі був наступ на Київ. Курінь увійшов до станції Святошин одним з перших і утримував її до відходу УГА перед переважаючими військами Денінкіна.

Восени 1919 р. курінь перебував у Вінниці. Тут, через епідемію тифу загинуло 60% бійців. Інші перейшли в нові підрозділи УГА. Далі армія стала частиною військ Денікіна. Але єврейські бійці відмовились воювати за тих, хто зневажав і ненавидів їх. Антисемітизм був важливою частиною ідеології цього російського монархіста. А тому сотня солдатів відправилась в Одесу, де захопила корабель і відпливла в Палестину воювати за батьківщину євреїв.

Єврейський поручник Ґельбер Нахман пізніше писав, що «єврейський пробойовий курінь освятив своїми могилами на Наддністрянщині та Наддніпрянщині союз єврейського та українського народів».

Доля Соломона Ляйнберга

Що сталося з командиром «Жидівського куреня» Соломоном Ляйнбергом? За однією з версій він був вбитий поляками в 1920 р. після повернення в Тернопіль. Але є й інша історія, яка свідчить, що він був хворий на тиф і тому залишився у Вінниці, яка була захоплена більшовиками. Щоб не бути розстріляним пішов на службу до них і далі служив в радіотехнічній частині. Жив у Москві. Був арештований в 1933 р. і відправлений на заслання в Карелію. Вдруге заарештований і розстріляний 9 квітня 1938 року в Ленінграді.

Ім’я Соломона Ляйнберга носить вулиця у Львові. В Тернополі ж була спроба згадати відомого земляка і поставити йому пам’ятник, але на жаль вона так і залишилась нереалізованою.

Отже, Тернопіль має ще одного видатного земляка про якою більшість з нас, впевнені, дуже мало знаємо.

.,.,.,.