4 Грудня 2022

Тернопіль єврейський: історія, заняття і загибель однієї з найбільших громад міста

Related

Талановитий митець ХХ століття Юліан Панькевич і Тернопільщина

З кожним роком українська культурна спадщина лише наповнюється. Роботи...

Станіслав Дністрянський: автор проєкту Конституції ЗУНР і талановитий правознавець

Станіслав Дністрянський  - видатний український вчений правник і автор...

Гаврило Чернихівський – знаний історик і літературознавець Кременеччини

Літературознавство в Україні як чітко окреслена наукова дисципліна в...

Богдан Гевко та його розробки у машинобудівній галузі

Україна є країною з високим рівнем розвитку науки. Це,...

Share

Тернопіль давнє і багатонаціональне місто. Тут протягом багатьох сторіч проживали українці, поляки, євреї, німці, вірмени й інші етноси. Важливу роль в житті міста, його розвитку відігравала єврейська громада, а тому детальніше про них розповість iternopolyanyn.

Давні часи і євреї

Іудеї з’явились в Україні доволі давно. Так в І тис. н.е. Київ був важливим пунктом торгівлі між скандинавами та Візантією, а тому євреї поселялись в Україні в торгували як з місцевим населенням, так і з греками, варягами. Існує інформація про їх життя в Північному Причорномор’ї, зокрема таких містах, як  Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Боспорській державі. З Боспору єврейська релігія – іудаїзм поширився між хозарами і став релігією хозарського кагана і його двору. В 965 році хозари були розбиті князем Святославом Ігоровичем, а тому частина євреїв переселилась в тому числі в київську державу.

Євреї в Київській Русі

Євреї жили не тільки в Києві, а також в Чернігові, Волинській і Галицькій землях. Під час монголо-татарської навали багато євреїв загинуло разом з іншими мешканцями Русі, а інші переселились. Існують археологічні свідчення про їх проживання на Поділлі. На пам’ятнику, що зберігся на Поділлі на могилі якогось Шмуля, напевно, голови общини, було вибито напис: «Смерть іде за смертю. Велике наше горе. Цей пам’ятник збудований над могилою нашого вчителя; ми залишились, як стадо без поводиря; гнів божий впав на нас…».

Євреї в складі Польщі

Після занепаду Київської Русі євреї емігрували на територію Галицько-Волинського князівства, а пізніше опинилися у складі Польської і Литовської держави – Речі Посполитої. В 1540 р. Ян Тарновський заснував Тернопіль. У 1569 році прийнято Люблінську унію, яка сприяла розширенню колонізації подільської землі. Польські королі, піклуючись про заселення і економічний розвиток краю, намагались заманити сюди якомога більше переселенців (зокрема євреїв), як з самої Польщі, так і з сусідніх країн. В цей час в Галичині з’являються ашкеназі, тобто європейські євреї, які розмовляли мовою ідиш (германська група індоєвропейської сім’ї). Вони також поселяються в Тернополі. Зокрема, в 17 ст. в нашому місті мешкало близько 300 єврейських родин. Поселялися вони переважно на Подолі. Це південно-західна частина старого міста, бо тягнулася долом, тобто низиною, на південь від Надставної церкви, зокрема вул. Танцорова, Медова, Живова та інші.

Євреї разом з іншими міщанами відвідували військові навчання для отримання вмінь по обороні міста. Кожен такий захисник повинен був мати мушкет, порох, гніт. Тернопіль і його єврейське населення декілька разів страждало від нападів ворогів, переважно турецько-татарських військ в 1575, 1589, 1672, 1770 роках. Місто від таких нападів руйнувалось, але знову відновлювалось.

Заняття євреїв

Більшість євреїв займалося торгівлею та ремеслом. Нагадуємо, що все середньовічне ремісництво було об’єднано в цехові організації задля захисту своїх інтересів. Євреїв туди не приймали, а тому євреям доводилося займатися ремісництвом таємно і таких ремісників називали «партачами» (від слова parte – окремо). Також існувала заборона на прийом в цехи православних: українців (до 1596 р. греко-католиків не існувало) та вірмен. А тому їм і євреям доводилось створювати свої цехи. 

Що цікаво, так це те, що поширеним серед євреїв було пекарське ремесло, адже виробництво хліба та різноманітних виробів з борошна не вимагало від населення отримання спеціального дозволу. А тому євреї активно випікали мацу та хал. Не менш популярним було ремесло різників. Адже євреї споживали лише м’ясо окремих тварин та передні частини худоби, а решту продавали дешевше представникам інших релігійних вірувань. Це створювало конкуренцію між різниками. Інколи продаж м’яса вимагав окремих дозволів від короля чи власника міста. Так у Бережанах, єврейські різники в 1636 р. отримали дозвіл на продаж м’яса, але мали сплачувати щороку 10 золотих на католицький шпиталь. Інколи єврейські різники нелегально продавали м’ясо і тому отримували судові позови від поляків чи українців.

Значного поширення серед єврейських ремісників отримало кушнірство, кравецтво, суконництво, капелюшництво, шевство тощо. Зокрема, є згадки про єврейських кравців Тернополя, де останні могли шити одяг, але лише на  підставі цехового статуту і сплачуючи щороку по 8 золотих у скарбницю цеху.

Важливу роль в житті міста відігравали євреї-цирульники, які крім основного свого ремесла могли ставити хворим банки, п’явки, пускати кров, а ще надавати послуги по лікуванню вивихів та переломів й лікувати опіки. Можна сказати, що люди цієї професії в той час в якісь мірі виконували роль лікарів. Також значного розвитку отримало єврейське виробництво різних видів міцних напоїв, зокрема виготовлялась вино, горілка,  медовуха, пиво. Цінним зокрема, такий промисел був у великих і малих містечках. Там євреї не мали спеціального дозволу на виробництво цих напоїв і тому було змушені різними методами його отримувати. Інколи за допомогою хабарів, інколи на підставних осіб. Чому це було складно, бо це створювало конкуренцію місцевому духівництву і шляхті (які здавна користуватись монополією на виробництво таких напоїв), а отже це було складно зробити, а отже й ефективно працювати. В Тернополі з цим було простіше, адже такий дозвіл євреї міста отримали ще в далекому 1625 р.

Інтелектуальна діяльність і будівництво релігійних споруд

Крім ремісництва чимало євреїв займалося інтелектуальною працею. Так, відомим мислителем XVII ст. були талмудисти (тобто вчені, які читали і трактували Талмуд єврейську священну книгу) раббі Авраам бен Беньямін Аарон, Шмуель Мойсей Пінхас, Аріє Льоб бен Саул. Останній приїхав в Тернопіль, щоб зайняти посаду рабина, тобто головного священнослужителя єврейської громади міста, але йому склали конкуренцію місцеві знавці Талмуда і Тори, а тому він поїхав в Амстердам, де його радо прийняли. 

Про те, що Тернопіль в XVII- XVIII ст. був не бідним містом свідчить інформація про будівництво в 1662-1668 роках синагоги. Вона знаходилась на тернопільському Подолі, на вулиці Паращука 2 і була знищена після Другої світової війни. Зараз там котельня, склади художньої майстерні. Синагога крім релігійної функції мала й оборонне значення. Синагога мала строгі готично-ренесансні форми. Була витонченою, із стрільчастими вікнами. В її архітектурі відчувався східний вплив. Оздоб фактично не було, крім аттика (це стін, що міститься над карнизом і таким чином завершує споруду, що значно вища за парапет), який був прикрашений аркадою (ряд однакових формою та розміром арок, що спираються на колони). 

Нижче приклад аркади

Мандрівник того часу Ульріх фон Вердум зазначив, що вона надзвичайно гарна і таких він ще не бачив в Польщі. Тим більше, що зовнішню красу доповнювало внутрішнє убранство: свічники, книги, тканини.  

Біля синагоги були вулиці Бабада і Старошкільна. Остання назва вулиці підказує нам, що тут знаходилася єврейська школа, яка називалася хедер (зараз це вулиця Танцорова). А друга вулиця мала назву від відомої на Тернопіллі родини рабинів (зараз це, можливо, вулиця М. Шашкевича). 

Євреї Австрійській імперії

Відбулися зміни в житті євреїв Тернополя після переходу Галичини в 1772 р. під владу Австрії. Зокрема, зросло податкове навантаження на євреїв (у місті в цей час вже жило більше 1246 євреїв) порівняно з польським періодом в 4 рази. За так званим «податком на душу» кожен єврей мав плати 4 злотих. Також оподатковувались єврейські родини, будинки, садиби, майно і прибутки. Від 1773 р. з’явився податок на шлюб. Так, за шлюб першого сина необхідно було сплатити від 3-30 злотих (все залежало від заняття людини), другого 6-60, й третього сина – від 9-90 злотих. Відповідно євреї, якщо не мали таких коштів не реєстрували шлюб. Якщо влада дізнавалася про таке порушення, то їх виганяли з місця проживання. Існував й штраф за жебракування (по сучасному бомжування). Зокрема, в 1781-1782 рр. з Галичини було вигнано 1192 єврейські жебраки, а у 1784 р. 659 єврейських родин. Чимало було серед них і тернополян.

У 1788 р. євреї отримали змогу вступати в ремісничі цехи, але єврейських перукарів і хірургів (1 людина поєднувала дві професії) не могло бути більше 4 осіб в місті. Також євреям було заборонено утримувати аптеки, млини, броварні, шинки. А ще євреї не могли мати слуг й учнів християн. Існували обмеження щодо їх одягу, мови, релігії. 

Важливу роль в нашому місті відігравали єврейські просвітителі, зокрема Йосеф Перль. За його сприяння в місті було відкрито першу єврейські світську школу (тобто там навчали різних предметів, а не лише релігії), реформістську синагогу, єврейську фармацію.

В 1848 р. в Австрійській імперії відбулася революція. Одним з її здобутків стала можливість обирати парламент. Тернопіль у Відні представляв Влодзімєж Мандль (колишній поштовий працівник, який пізніше став мером міста і заснував Старий парк) й також Іван Федорович, багатий поміщик, меценат з села Вікно. А в місцевий сейм від Тернополя було обрано лікаря Моріца Карміна. В ці часи в Тернополі вже нараховувалось 16 167 мешканців. Серед перелічених було 9 632 євреїв, 3 483 – українців й також 3 032 поляки.

Євреї Тернополя на початку ХХ ст.

Почалось ХХ ст. Місто виросло. Кількість мешканців вже становила 30 415 осіб. З них євреїв було 13493, в 1910 р. – 13397, 1914 р. 13875 осіб. Переважно євреї займалися торгівлею, зокрема торгували збіжжям з Росією через станцію Підволочиська. З початком війни Світової війни євреї підтримали австрійську владу і радо пішли на захист своєї батьківщин проти Росії. Причиною такої підтримки було те, що в Росії часто відбувалися погроми євреїв, чого не було в Австро-Угорщині. Загалом майже 300 тис. євреїв вступило до армії. 

Євреї і ЗУНР

Під час виступу українців Галичини і створення ЗУНР в Тернополі було утворено так званий «Жидівський пробоєвий курінь» або Єврейський ударний батальйон. Справа в тому, що поляки влаштували в Львові 22-24 листопада 1918 р 3-денний погром, а тому єврейські солдати Тернополя вирішили себе захищати. Очолив тернопільських євреїв поручник австрійського 15 піхотного полку С. Ляйнберг. Курінь налічував 1200 осіб і захищав від поляків шлях від Підволочиська до Тернополя. Завдяки наявності єврейської самооборони вдалося припинити спробу погрому, який намагалися влаштувати в Тернополі в 1919 р. українські селяни з навколишніх сіл. 

Євреї і між Світовими війнами і в Другій Світовій

Після війни Тернопіль відійшов до Польщі. В тернопільському повіті мешкало в 1931 р. 5836 євреїв, а самому місті 13769 (дані на 1939 р.). Євреї переважно займалися ремісництвом, торгівлею, політикою, освітою, медициною. 

З початком Другої світової війни радянська влада виселила багатьох євреїв з міста, а їх майно конфіскувала. З приходом німецьких фашистів загинуло 5 тис. євреїв. В місті створено єврейське гетто, багатьох євреїв відправляли будувати дороги, мости, будинки. В 1943 р. всіх євреїв було розстріляно в ярах, балках біля Петриків, крім тих, що переховували хоробрі українці. Детальніше про історію сім’ї Саїк можна прочитати тут. 

СРСР і євреї

Після повернення радянської влади в місто повернулось 350 євреїв. Частину з них було арештовано. В 1970 р. в області проживало близько 5 тис. євреїв. До наших часів залишились не зруйнованими 2 їх будівлі: лікарня та двоповерховий молитовний будинок або нова синагога (це зараз типографія медуніверситету і приміщення при лікарні на Островського, там зараз аптека). 

В 1980 р. в Тернополі проживало 500 євреїв. За часів незалежності в місті розпочала свою діяльність єврейська громада, було створено школу, почалась боротьба за повернення старих єврейських будівель у власність цієї громади, але адміністрація взамін надала земельну ділянку для будівництва нових споруд. На даний час в місті проживає близько 700 євреїв. 

В євреїв міста є недільна школа, навчання івриту для тих, хто хоче поїхати в Ізраїль. Також євреї займаються соціальною допомогою, готують і передають своїм одноплемінникам кошерну їжу, боряться за повернення старих єврейських синагог (Гусятин, Підгайці, Скалат, Струсів, Бережани і Чортків) єврейській громаді, впорядковують пам’ятники, цвинтарі, прибирають місця, які важливі для євреїв (таких місць є 25 по області). Інколи долучають до цих заходів волонтерів, іноземців. 

Отже, історія життя та діяльності єврейського етносу в Тернополі та області цікава та неоднозначна. Вони були частиною нашого міста, сформували його таким, яке воно є і зараз їх вплив майже невідчутний. В той же час ми повинні пам’ятати і про них теж. Про єврейський Тернопіль.

.,.,.,.