Талановиті українці були, є і будуть. Наша нація зробила неабиякий внесок у розвиток різних галузей науки. Серед усіх, мабуть, вирізняється медицина. Вона розвивалася на теренах нашої держави ще задовго до утворення Київської Русі. Її становленню та розвитку потрібно завдячувати передусім лікарям. Ми знаємо лише про деяких з них, більшість – залишаються поза увагою. Далі на iternopolyanyn.
Ганна Рощинська (дівоче прізвище Струтинська), уродженка міста Кременець, все своє життя присвятила благородній справі – лікуванню та допомозі хворим і немічним. Жінка попри утиски з боку різних урядів продовжувала займатися справою всього свого життя. Доля Ганни Іванівни є трагічною. Вона стала жертвою фашистської політичної системи.
Життєпис Ганни Рощинської
Ганна Рощинська була уродженкою мальовничої Волині, краю, що неодноразово оспівували митці та поети. Рідним містом жінки став історичний Кременець, що на півночі Тернопільщини. Про Ганну Рощинську знає не так багато людей не тільки у рідному місті, але й у області. Відомо, що її батько належав до протоієреїв, працював у місцевій духовній семінарії. Іван Струтинський, батько Ганни, тривалий час займався викладацькою діяльністю. Уся сім’я проживала в невеличкому будиночку у Кременці.
У Рощинських було троє дітей. Ганна Іванівна ще з юних літ вирізнялася своїм розумом та допитливістю. У 1909 році вона успішно завершила навчання в гімназії. Вищу освіту здобула в одному із навчальних закладів Петербурга (сучасної Російської Федерації). Там навчалася на лікаря. Після отримання омріяного диплома фахівця, жінка повертається на Волинь. Професія Ганни у ті часи була дуже затребуваною в рідній місцевості. Хороших лікарів не вистачало. А ще у світі спалахнула Перша Світова війна. Ганна Іванівна не могла залишатися осторонь цих подій, адже вони зачепили її Україну.
Деякий час жінка працює за фахом у медичному закладі Української армії. Там допомагає хворим і пораненим бійцям. Згодом переїжджає до Рівного. У новому місті знаходить місце роботи у шпиталі. У цей період вона зустрічає свого майбутнього чоловіка Петра Рощинського. Що цікаво, він також працював лікарем. Перебував у армії УНР. У 1921 році Петра Рощинського запросили на роботу до Рівненського госпіталя. Деякий час він жив у Рівному.
Ганна Рощинська у Костополі
Молоде подружжя незабаром переїжджає до містечка Костопіль (сучасний Рівненський район, Рівненська область). Це відбулося у повоєнні, 20-ті роки ХХ століття. Однією з причин такого стрімкого переїзду стала поразка Української революції. У Костополі жінка займалася лікарською справою. У своєму будинку організувала приймальню. Вони разом із чоловіком піклувалися про пацієнтів. Петра Рощинського навіть запросили на посаду лікаря при Касі Хворих. У домі подружньої пари панувала ідилія та взаєморозуміння. Відомо, що проживаючи на Волині, Рощинські вступили у члени Українського лікарняного товариства.
Як ми вже зазначили, у Костополі Рощинські організували в своєму будинку справжнісінький шпиталь. Туди щодня приходило чимало хворих. Та це аж ніяк не бентежило Ганну. Їхня приймальня “росла”, вдосконалювалася. Подружжя лікарів навіть купували спеціальне лікарське приладдя. Одним із таких став апарат Рентгена. Так, складно уявити насправді, що у ті часи власний будинок міг слугувати одночасно і шпиталем для хворих. Однак для Рощинських не було нічого неможливого. Це не заважало їх подружньому життю.
У Костополі жінка займалася колекціонуванням медичної літератури. Її бібліотека була чималою. У 1927 році вона організовує власне товариство “Союз Українок Волині”. Він постав із об’єднаних жіночих комітетів, що діяли при школах і філіях “Просвіти” на Волині. Їх діяльність відповідала діяльності схожій організації у Львові, проте вирізнялася більшою скромністю. До речі, Союз Українок у Львові та Союз Українок Волині перебували у тісному контакті. У 1938 році ця організація перестала існувати. Її ліквідувала польська влада.
Повернення до Кременця
За подружжям Рощинських вівся нагляд зі сторони місцевої влади. Варто зауважити, що Ганна Іванівна мала дещо проукраїнські погляди, була затятою патріоткою і просвітянкою. Це становило небезпеку для польської влади. Через утиски Рощинські були змушені переїхати до Кременця, батьківщини жінки. У ті часи Петра Рощинського навіть ув’язнили. Він перебував у таборі “Береза Картузька”. Спочатку до Кременця переїжджає чоловік Ганни Іванівни, через деякий час і вона сама. У Кременці подружжя продовжило працювати за фахом, проте не довго. Невдовзі розпочалася Друга Світова війна. Вона назавжди змінила хід історії та переписала людські долі.
Під час Другої Світової війни Західна Україна перебувала під окупацією радянських і німецьких військ. До Кременця приходить нова влада. Так склалося, що Петро Рощинський повинен був утікати, його ж дружина залишилася у рідному місті. Там стала головним лікарем. Доля Рощинських сповнена трагічності. Роки Другої Світової стали для них останніми. І це не через те, що вони загинули на фронті рятуючи поранених. Причиною їх смерті стала фашистська політика. Працюючи головним лікарем, сім’я Рощинських зазнає утисків.
Попри це, Ганна Іванівна продовжує піклуватися про хворих. Згодом до Кременця повертається її чоловік. Однак життя вже не було сповнене такого щастя і спокою як колись. У роки Другої Світової війни він проводив приватну лікарську практику в Кременці. Разом із тим, читав лекції в лісовій школі у Білокриниці.
Трагічна доля лікарки
Нова влада на нових землях чинила своє правосуддя й диктувала правила. Спочатку Рощинських звільнили з посади. Та це не найстрашніше. Розпочались арешти української інтелігенції. Це був рік 1943. Гестапівці не могли не оминути подружжя Рощинських. Спочатку їх ув’язнили та перевезли до місцевої тюрми. Петра і Ганну Рощинських, разом із небожем Юрком було розстріляно 23 лютого на подвір’ї однієї Кременецької тюрми.
За часів фашистської окупації у Кременці найтрагічнішими місцями і зоною поховань місцевих жителів був Пісковий Яр і Якутський тир. Тут навічно спочивають душі репресованих німецького гебітскомісаріату. Серед імен виділяється подружжя знаних лікарів Кременця – Рощинських. Так, фактично, загинула одна невинна сім’я. Жінка-лікарка, громадянка Волині, що за свою мету ставила допомогти немічним і знедоленим.
Одні з очевидців повідомляли, що коли їх гнали на розстріл до Піскового Яру, Рощинському вдалося вирвати автомат із рук німця. Однак через невміння користуватися зброєю, лише згаяв дорогоцінний час. Це стало фатальним у долі лікарів. Гестапівці одразу ж вбили невинних. Після таких жахливих подій Кременець пережив потрясіння. І здавалося б, що все повинно вже давно забутися. Однак, це не так. Кременчани до сьогодні пам’ятають прот і жахливі події, що колись відбувалися у їх рідному місті. До речі, невідомим залишається до сьогодні поховання подружжя. Відомо, що через деякий час на це місце почали сходитися люди. Вони були нажахані побаченим.
Вшанування пам’яті
У 2022 році на черговій сесії Рівненської міської ради “Про перейменування вулиць, площі та найменування скверу в місті Рівне” було ухвалене рішення щодо перейменування вулиці Михайла Врубеля на вулицю Родини Рощинських. У містечку Костопіль, де тривалий час проживало подружжя лікарів, одну із вулиць також було найменовано на їх честь.
