Зазвичай, згадуючи український народ в ХІХ та на початку ХХ ст., більшість говорить про нього, як про селян, незаможних мешканців міст або ж нечисленну інтелігенцію чи духівництво. А ось як про українців, як людей, які своїми діями розвивали український спорт в цей період майже не згадують. А їх успіхи були значними і завдяки активності організаторів, таких як Іван Боберський у Львові та Семен Сидоряк у Тернополі. Детальніше про зародження українського спорту в нашому краї і, зокрема, на Тернопільщині розповість видання iternopolyanyn.com.
Причини та передумови зацікавлення спортом на Галичині
Як зазначає видання Локальна історія, в ХІХ ст. Галичина входила до складу Австрійської імперії (чи Австро-Угорської з 1867 р.), а тому тут, хоча й запізніло, але теж мали розвиток схожі з Європою процеси, зокрема і в спорті. Знайомство галичан з звичайною для нас руханкою (більшість знає її під російською назвою “зарядка”) почалося в ХІХ ст. з поширенням її серед гімназистів. Далі почали утворюватися гуртки та організації за межами навчальних закладів. Вже на межі ХІХ та ХХ ст. спорт виходить на якісно новий рівень, адже в 1896 р. були відновлені Олімпійські ігри, а отже, спортивні змагання стають професійними. З цього часу спорт стає самостійною сферою занять і витісняє гімнастику до навчальних закладів. Щоправда і там невдовзі виникають перші осередки професійного спорту.
Початки розвитку спортивних дисциплін на Галичині
Ці ж процеси торкнулися і нашого краю. Перш за все, Львова, де був університет Франца (зараз ЛНУ імені Івана Франка), інші місцеві навчальні заклади. Польський «Сокіл» виник в 1867 р. В Тернополі на 1892 р. існувала філія польського «Сокола» і вона нараховувала вже 219 осіб. Українські гімнастичні товариства починають створюватися з 1886 р. Спочатку як протипожежні. Так на Тернопільщині перші українські відділи товариства виникли в 1891 року в с. Купчинцях (тепер Козівський р-н Тернопільщини).
А в 1894 р. у Львові виникає українське товариство “Сокіл”. Статут українського товариства було взято з чеської організації «Сокіл». В 1909 р. товариство почало називатися «Сокіл-Батько». При цьому товаристві виникають різні секції. Зокрема, борбництва (тобто фехтування), мандрівництва (пішого туризму), наколесництва (велосипедного спорту). Першими його керівниками були Василь Нагірний та Володимир Лаврівський.
«Сокіл» в Тернополі
З початку ХХ ст. “Сокіл” починає створювати філії по інших містах Галичини та проводити там здвиги (зустрічі). Так тернопільський діяч «Сокола» Теофіль Остап’юк писав, що товариство постало в місті в 1903-1905 рр. Ініціатором його створення були тернопільські міщани на чолі з адвокатом Сидором Голубовичем. З завершенням будівництва приміщення для Міщанського братства Тернополя в «Сокола» з’явився просторий зал та гімнастичне устаткування. Руханку для всіх бажаючих проводив Іван Дигдалевич. До «Сокола» належало багато українців, разом біля 300 осіб. Здвиги окружні було проведено у Стрию 1906 р., і в Тернополі 1910 р.
Іван Боберський – видатний український педагог та організатор
З 1901 р. в «Соколі» почав працювати Іван Боберський, який в 1908 р. очолив товариство. В 1906 р. Іван Боберський, працюючи в Академічній гімназії у Львові, сприяв створенню там та й в інших освітніх закладах тіловиховного осередку (з ознакою «спорт» у назві) – «Українського Спортового Кружка» (УСК). Зверніть увагу на слово «український». Адже Україна на той час не мала своєї держави і використання такого слова говорить про бачення майбутнього для українського народу Іваном Боберським. За деякий час УСК набув важливого значення, як фактор, що сприяв розвитку спорту та національного самоусвідомлення українців Львова, а згодом й Галичини.
Члени гуртка мали свій значок, що представляв емалеву жовто-синю відзнаку, де золотистими буквами було написано «У. С. К.». Також Іван Боберський розробив іншу символіку та атрибутику Кружка. Було створено спортивні строї (одяг), відзнаки, печатки, вписові картки (посвідчення) та рекламну продукцію. Значну художню вартість мали плакати та запрошення, які виготовив Кружок в 1910 р. Для покращення роботи Кружка Іван Боберський опублікував перші методичні праці з впоряду (це засіб, який має на меті координувати поведінку окремих осіб чи відділів для здійснення спільних завдань; взято з військової сфери), ігор та забав, копаного м’яча (футболу), ситківки (тенісу) та гаківки (хокею).
Чим займалися перші українські спортсмени
Серед перших видів спорту української молоді були футбол (або як тоді називали “союзняк”), українська рухова гра – «Гирька» та легка атлетика. Також не цуралися таких видів спорту, як гаківка, лещети (лижні перегони), совги (ковзанярство), санкарство (швидкісний спуск на санах), ситківка, плавання, веслування, наколесництво (велоспорт), їзда верхи, веслованє, танець, плаванє, кичка (гра схожа на американський бейсбол, але використовували одну велику і одну маленьку палицю) тощо. Загалом при Кружку створювались секції, які з часом змінювались.
Копаний м’яч і його популярність
Найбільш популярним видом спорту, який популяризував Іван Боберський та УСК, був копаний м’яч. Іван Боберський часто влітку проводив ігри серед учнів «кайзервальді», здійснював тренування, де навчав подавати м’яч короткими пасами, затримувати м’яч, бити м’яча, відбивати головою.
З часом між різними навчальними закладами почалися змагання з копаного м’яча. Українці через брак досвіду програвали у перших матчах з польськими, чеськими та єврейськими командами. А тому Іван Боберський у 1909 р. домовився з гравцем чеської “Славії ” В’ячеславом Льомозом, який і тренував українців. Завдяки його тренуванням спортовці УСК змогли вийти на кращий рівень майстерності та брали участь у змаганнях в Тернополі, Стрию, Перемишлі.
Футбол в Тернополі
Історія тернопільського футболу сягає своїми коренями кінця ХІХ та початку ХХ ст. Перші тернопільські футболісти грали в копаного м’яча на облагородженій земельній ділянці в міському Новому парку, який зараз називається Старим. З 1896 р. гімназисти тернопільських гімназій почали тут споруджувати спортивний майданчик, де грали в основному у футбол. Перед початком тренувань спортивні дружини (команди) зобов’язані були одну годину відпрацювати над вирівнюванням ділянки.
А вже на початку ХХ ст. в Тернополі утворюється польський клуб «Креси», Єврейський клуб спортовий «Єгуда», українське спортивне товариство «Поділля». Важливу роль в становленні останнього відіграв Семен Сидоряк. А також Іван Боберський, який активно діяв в цей час на Галичині та сприяв популяризації футболу. Під час однієї з поїздок він відвідав Тернопіль і прочитав гімназистам лекцію «Про основи гри в копаного м’яча». А опісля відбувся показовий матч між тернопільськими і львівськими футболістами. Більше про тернопільський футбол читайте тут.
Отже, така історія українського спорту в Галичині. Значну увагу тут було приділено саме футболу, адже король спорту вже тоді починав набувати популярності і захоплював думки і серця українців. Якщо говорити про тернопільський спорт, то його виникнення не було випадковим, а стало результатом дій та роботи свідомої української інтелігенції міста.
