Лучаківські – велика інтелігентна, шляхетна родина, яка дала Україні й світу багато відомих особистостей. Серед них й авторка однієї з перших україномовних кулінарних книг – Леонтина Лучаківська, пише сайт iternopolyanyn.com.
Наймолодша донька Лучаківських
Леонтина Дмитрівна Лучаківська народилася 2 вересня 1857-го в Довжанці, що біля Тернополя.
Батько її був священником. У 1844-му отримав парафію у Довжанці та в церкві святого Іоана Богослова служив до останнього подиху. Був аристократом. Якщо їхав до міста у справах, то тільки – у візку, запряженому четвіркою коней. Знався з Маркіяном Шашкевичем. Навчався з ним разом у Львівській духовній семінарії.
Маму Леонтини звали Антоніною. Вона походила зі священницької родини Івана та Юліани Дольницьких. Була дуже вправною господинею. Певне, саме від неї Леонтині дістався хист до кулінарії.
Дівчинка мала старшого брата Володимира й четверо сестер: Кароліну, Людвигу, Емілію та Олександру. Була наймолодшою і, судячи з мізеру інформації про неї, доволі скромною.
Володимир Лучаківський був доктором права і першим українцем-міським головою Тернополя. За нього місто отримало електричне освітлення, телефон і водопровід.
Кароліна вийшла заміж за о. Атанаса Окуневського. У подружжя народилася донечка Софія, якій судилося згодом стати першою жінкою-лікарем в Австро-Угорщині. Але Кароліна не дожила до цього. Лучаківська померла, коли Софійці було п’ять років.
Заміж за священників вийшли і сестри Леонтини Людвига та Емілія. А ось Олександрі, як і їй, не судилося піти під вінець. Одразу після смерті батька в 1885-му сестри переїхали до Львова й мешкали там спільно майже пів століття. Обоє займалися громадською діяльністю, опікувалися сиротами. Леонтина часто варила й пекла для них, а на життя інколи заробляла кравецтвом і шиттям.
Рецепти на всі випадки життя
Лучаківській було 52 роки, коли у Львові побачила світ її книга «Домашна кухня або Як варити і печи». У 1910-му її власним коштом видав відомий у Галичині громадський діяч і меценат Микола Заячківський. Для галицьких ґаздинь то була справжня знахідка.
На 190 сторінках й у додатках кулінарка вмістила власні досвід, знання, домашні науку й виховання, рекомендації щодо нюансів приготування описаних страв, культуру їх подачі, споживання, правила поведінки за столом і давні родинні традиції.
У 17 розділах видання – 474 переписи. Тут таємниці приготування і різних видів м’яса та риби, і вишуканих соусів, салатів, супів, і незрівнянних солодощів. Рецепти на всі випадки життя: від найпростіших яєць в майонезі – до вишуканих багатокомпонентних квічоли, перепелиці з рижом, пантарки печеної та серни.
Вражає і діапазон представлених у книзі кухонь: від галицьких сальцесона й цвібака, буковинського медівника, до єврейських прецликів з маком, французьких тістечок з пінкою, італійської зупки, віденських ковбасок і прованського торта…
А такі страви як бекаси й чмелюхи взагалі нині приготувати неможливо. Причина – відсутність необхідних складників.
Добірка рецептів Леонтини Лучаківської коштувала на той час півтори австрійських крони й одразу стала справжнісіньким кулінарним бестселером. У 1912-му вийшов друком другий наклад видання, згодом ще кілька. Книгу також видали в діаспорі. 
Скарб для української діаспори
«Старокраєва домашна кухня» авторства Леонтини Лучаківської стала другою частиною відомої в США й Канаді кишенькової книжечки «Українсько-англійська кухарка». Вона містить рецепти галицької кухні.
Відомо, що одне з перших видань побачило світ у «Канадійському фермері» в 1910-му, інше – в нью-йоркському «Говерлі» в 1953-му.
Дітище Леонтини користувалося попитом серед ґаздинь діаспори, але навіть попри те – до добірки рецептів видавці додавали ще й кухонні ваги в дарунок.
Повернення зі забуття
Леонтина Лучаківська прожила 77 років. У вічність відійшла в 1935-му. Як саме – невідомо. Про неї узагалі дуже мало інформації.
Ім’я авторки однієї з перших україномовних кулінарних книг в Галичині забули. Вдруге в повен голос воно зазвучало в 2017-му. Видавництво «Богуславкнига» перевидало кулінарний бестселер Лучаківської 1910-го. Оформлення львівського художника-графіка Ігоря Біликівського додало добірці «Домашня кухня. Як варити і печи» особливого шарму.
Забутий кулінарний світ Леонтини не просто повернувся, а й спричинив фурор. Деякі з рецептів – справжнісінька головоломка для сучасних господинь, яку не розгадати без спеціального словничка, вміщеного наприкінці видання.
Нині ця книга – не тільки скарбниця давніх регіональних кулінарних традицій, поєднаних з кращими зразками європейської кухні, а й пам’ятка української літературної мови початку ХХ ст.
Видання «Домашна кухня або Як варити і печи» 1910-го можна знайти тут.
Видання «Українсько-англійська кухарка. Старокраєва домашна кухня» можна переглянути тут.