Принцесі – 13 років. За людськими мірками – вона поважна 68-літня пані. Компанійська кицька має власний паспорт і вже понад 8 років «працює» психологом у бібліотеці Тернопільського національного медичного університету ім. І. Я Горбачевського. Бібліотекарі й студенти називають хвостату «антистресом», пише сайт iternopolyanyn.com.
Має офіційні документ і роботу
– Вона сама прийшла до нас, – пригадує директорка бібліотеки Олена Проців. – Така нещасна, худа і вагітна.
Було це літом 2016-го. Знайду зігріли й нагодували. Чотирилапій гостинність так сподобалася, що взялася приходити щодня, а згодом й оселилася в бібліотеці. Тут й чотирьох кошенят на світ привела. Бібліотекарі відразу ж кинули клич й усіх малят у добрі руки віддали. Кицьку ж стерилізували та залишили в себе.
– Спочатку ми кликали її і Мурка, і Муська, – оповідає Олена. – Ігнорувала. А якось хтось з дітей назвав Принцесою. Сподобалося. Прижилося. Так і в паспорт записали.
Окрім імені в тому паспорті ще й відмітки про щеплення від усіх можливих котячих недуг. Не кожен пухнастий, між іншим, таким документом може похвалитися.
Любить увагу й фотографуватися
Ні працівники, ні відвідувачі не уявляють собі бібліотеки без Принцеси. Вранці вона всіх зустрічає на парапеті. Ластиться, муркає, а декого з бібліотекарів навіть цілує в носа.
– Принцеса дуже любить увагу, гратися, фотографуватися та сидіти на колінах, – усміхається Олена.
Спершу хвостату в читальний зал не пускали, але попри заборону вона все ж прослизала. Врешті махнули рукою. Кому від того зле? Книги Принцеса шанує. Студенти ж запевняють, що з кицькою на колінах вчитися легше, цікавіше, приємніше і важкі медичні терміни швидше запам’ятовуються. А якщо пухнасту ще й за вухом перед іспитом почухати, то «відмінно» – гарантовано.
– Принцеса дуже любить і відчуває людей, – підкреслює очільниця бібліотеки.– У когось щось трапилося, чи болить – одразу всідається на коліна й починає муркотіти-лікувати. Має спокійний характер. Дуже терпелива, ненав’язлива й розумна. За сім років ще нікого не подряпала.
Пандемія і початок війни для кицьки видалися особливо важким випробуванням. Бібліотека спорожніла. Вона дуже сумувала за студентами, виглядала їх щодня, а коли хтось приходив – кидалася назустріч, ластилася, вітала на своїй, котячій, мові.
Бешкетниця та «антистрес»
Попри вік, Принцеса любить побешкетувати, тому частенько потрапляє в різноманітні історії.
– Собаки якось загнали її на височенне дерево, – зауважує Олена Проців.– Злізти не може. Сидить. Плаче. А ми зняти не можемо, бо то дерево щонайменше на рівні четвертого поверху. Довелося викликати надзвичайників. Приїхали. Врятували.
Час від часу в Принцесі прокидається хижак. Тоді вона задля розваги полює на пташок. Отримує, щоправда, на горіхи від бібліотекарів за таке бавлення, вислуховує чемно докори й знову за своє. З природою, мовляв, не посперечаєшся.
До харчів кицька вимоглива. Вживає виключно корм і то певної марки. Працівники бібліотеки знають смаки хвостатої, тож із харчуванням проблем немає. Студенти теж час від часу тішать чотирилапого психолога улюбленими смаколиками.
У побуті Принцеса невибаглива й чистоплотна. Любить порядок, чепуритися й свою бібліотеку.
– Коли був карантин, – зауважує Олена, – вирішила забрати Принцесу додому. Не прижилася. Повернулася в свою бібліотеку. Її дім – тут.
Для тернополян Принцеса – символ бібліотеки ТНМУ. Хвостата й вусата родзинка. Дієвий місцевий антистрес. Але одного замість заспокоювати, кицька усіх добряче налякала. З’їла щось не те й захворіла. І бібліотекарі, і студенти-медики не відходили від улюблениці. Лікували, виходжували, доглядали. А як інакше, Принцеса ж – член великої та дружньої родини медуніверситету!
– Приємно, що в Україні все більшої популярності набирає традиція колективної опіки компаній, установ, офісів над бездомними тваринами, – резюмує бібліотекарка. – Це правильно, особливо зараз, коли через війну кількість хвостатих безхатьків збільшилася. Важливо прихистити їх, нагодувати, вакцинувати. Повірте, вони за добро вони віддячать любов’ю та відданістю.