Спортивне виховання здавна посідало чільне місце в освітніх закладах Тернопільщини. З часом воно дещо видозмінювалося, проте основна мета залишилася такою ж. З давніх-давен відомо, що нічого так не зміцнює здоровий дух як спорт. Далі на iternopolyanyn.
Цінність спортивного виховання визначається стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення. Цікавим воно було у Вищій Волинській гімназії, що діяла на теренах Кременця у ХІХ столітті.
Вища Волинська гімназія
Вища Волинська гімназія є колишнім навчальним закладом міста Кременець, що діяв у закритому монастирі ордену єзуїтів. Свою історію розпочинає у 1805 році. Дозвіл на заснування гімназії у Кременці було надано російським царем Олександром І ще раніше, у 1803 році. Розміщувати навчальний заклад у цьому місті спочатку не планували. Розглядалися міста Житомир і Дубно, проте Гуго Коллонтай наполіг на створенні ліцею саме в Кременці.Проіснував навчальний заклад до 1819-ого.
Проєкт Волинської гімназії створив польський освітянин Тадеуш Чацький за підтримки польського релігійного діяча і просвітника Гуго Коллонтая. 1 жовтня 1805 року в приміщенні колишнього колегіуму оо. Єзуїтів відбулося урочисте відкриття Вищої гімназії. У навчальному закладі запровадили зовсім нову програму навчання. Її основною метою було виховання нового покоління. Тут вперше простежується спроба поєднання природничо-математичних і гуманітарних дисциплін.
Сам заклад поділявся на 2 відділення: нижче і вище. Нижче передбачало навчання терміном 4 роки в кожному класі, а вище – 3 курси з 2 роками навчання на кожному. Освітня програма дещо перегукувалася з програмою Віленського університету. Засновники Вищої Волинської гімназії прагнули наділити вихованців усіма необхідними знаннями відповідно розвитку тогочасної науки.
Гуго Коллонтай і Тадеуш Чацький
Програма цієї гімназії передбачала оволодіння учнів талантами. У ній знаходимо й перелік спортивних ігор та спорту: фехтування, верхова їзда, танці, гра у м’яч тощо. Навчатися в цьому освітньому закладі могли не тільки діти з аристократичного роду. Двері гімназії були відкриті для всіх спраглих до науки. Тадеуш Чацький дбав про те, щоб рівень навчання і ставлення до всіх було однаковим. Він не розділяв дітей на багатих і бідних, у його освітньому закладі гімназисти мали рівні права.
У цих стінах працювало чимало талановитих і відомих тогочасних науковців: Йоахим Лелевель, Антон Анджейовський, Евзебіуш та інші. У 1819 році заклад не припинив існувати, проте фактично гімназії вже тоді не було. Вищу Волинську гімназію перетворили у Волинський ліцей, заклад дещо вищого рівня. Однак навчальну програму все ж зберегли. Свого часу це був важливий польський культурний осередок.
Спортивні заняття у Вищій Волинській гімназії
Тадеуш Чацький і Гуго Коллонтай велику увагу в гімназії приділяли науковим доктринам. Та не менш важливим було й спортивне виховання ліцеїстів. Фізичне виховання – це система заходів, що спрямовані на зміцнення здоров’я, загартування її організму і розвиток фізичних можливостей, а також рухових навичок і вмінь. Спортивним заняттям відводили вагоме місце у Вищій Волинській гімназії. Її засновники сприяли всебічному розвитку гімназистів. Для такого виховання виділяли декілька годин на тиждень.
У цьому навчальному закладі учні мали справу з кількома видами спорту. Чільне місце посідало фехтування, плавання та легка атлетика. Існували й додаткові дисципліни, які обирали за бажанням. Вибір був чималим. Гімназистам пропонували верхову їзду, гру в м’яч, спортивні танці або ж гімнастику. Серед вихованців найбільш улюбленими були манежі для верхової їзди та фехтування. У гімназії заняття з фехтування проводив С. Роуссел.
Плавання було обов’язковою “дисципліною”. Це один із перших предметів, що ввели в навчальну програму гімназії. Викладача як такого тоді ще не було. Тому заняття проводили звичайні учні-гімназисти, що мали певні навички Та вміння. Однак потреба у кваліфікованому викладачі з плавання була актуальною як ніколи. Першим учителем з плавання у гімназії став Ю. Доткович. Заняття Дотковича мали дещо нетрадиційну форму. Він проводив їх просто у річці. Для цього існували певні місця, де це дозволялося робити.
Гімназистам подобалася їзда верхи. Хоч і це не була обов’язкова дисципліна до вивчення, проте вона користувалася популярністю. Навчали учнів спочатку на манежах для верхової їзди. Першим викладачем став Карол Аудіберт. Він викладав у гімназії, а потім ще декілька років у новоствореному ліцеї в Кременці.
Спортивні змагання при гімназії
Окрім спортивних занять, що були передбаченні програмою гімназії та додаткових (позаурочних), існували також спортивні змагання. Участь у них міг брати кожен бажаючий. Організації змагань в закладі освіти приділялася не менша увага. Польський освітянин і засновник Вищої Волинської гімназії Тадеуш Чацький вважав, що заняття спортом без нагород втратить сенс. Вони становили важливу складову навчального процесу гімназистів. Спортивні змагання були можливістю показати себе, свої вміння та позмагатися з не менш слабкими суперниками у тому чи іншому виді спорту.
Туристичні мандрівки
Не зовсім спортивним, радше туристичними, проте досить цікавими були туристичні походи гімназистів разом із викладачами у цікаві місцини Кременця або його околиць. Їх організовували наприкінці навчального семестру в теплу пору року, найчастіше у травні.
Разом із вихованцями та їх викладачами, податися у цікаву мандрівку могли й батьки. Вони обирали один день і йшли найчастіше у гори. Кременецькі гори до сьогодні є цікавим об’єктом туризму. Навіть зараз їх простори продовжують вивчати сучасні школярі. А ще тоді, у ХІХ столітті, ними мандрували гімназисти Вищої Волинської гімназії та відомі викладачі.
Що було з тими, хто не міг виконувати фізичних навантажень?
Не всі гімназисти могли здійснювати фізичні навантаження на свій організм. Це могло призвести до летальних випадків. Існували захворювання, що передбачали послаблення нормативів або ж звільнення від заняття.
Учні зі слабким здоров’ям або небезпечними захворюваннями повинні були пройти огляд у лікаря, для підтвердження діагнозу та отримання спеціальної довідки звільнення від заняття. Або ж отримати цей дозвіл від самого викладача дисципліни. Із обов’язкових занять викликати дискомфорт у гімназистів зі слабким здоров’ям міг біг і легка атлетика. У гімназії існували нормативи, яких повинні були дотримуватися всі вихованці. Виключення стосувалися лише тих, у кого були важкі захворювання або інші проблеми зі здоров’ям. Безумовно, що фізичні навантаження поліпшують якість і добробут людини, але варто врахувати й те, що їх необхідно правильно підібрати.
Заняття з бігу передбачали у гімназії підтримання тіла учнів у формі та позбавляв зайвої ваги. Для гімназистів у спецгрупі нормативи з бігу послаблювали, або зовсім звільняли. Те ж саме стосується плавання і фехтування. Дещо менших фізичних навантажень вимагала верхова їзда. Вища Волинська гімназія прагнула створити оптимальні умови і забезпечити оптимальний фізичний розвиток особистості учнів, всебічно його проявити. Вони підтримували розвиток і підтримували догляд за тілом своїх вихованців.
У 1819 році гімназія стала ліцеєм. Її фізичне виховання дещо видозмінилися, проте початкова мета була такою ж. У навчальну діяльність впровадили нові спортивні заняття і дисципліни до вивчення, а сам виховний процес удосконалили. Та про це згодом.
