30 Листопада 2022

Епідемії та захворювання в УГА: шляхи передачі та профілактика лікування

Related

Топ-5 додаткових можливостей у сучасному телевізорі

Ще 10-15 років тому телевізори були просто пристроями для...

Який генератор вибрати для приватного будинку

У зв'язку з енергетичною кризою уникнути блекаутів не вдасться,...

Діяльність спортивного товариства “Сокіл” на Тернопільщині

Спортивні товариства в Україні з’явилися дуже давно. Перше було...

Розвиток гімнастики на Тернопільщині від кінця ХІХ і дотепер

ХХ століття вважають сторіччям гімнастики. І це зовсім не...

Share

Українська Галицька Армія вела криваву боротьбу з польськими військовими. Війна є жахливим явищем у всі часи та досить поживним середовищем для інфекційних захворювань. Переміщення людей, антисанітарія, відсутність належного медичного догляду створювали сприятливі умови для епідемій. Далі на iternopolyanyn.

Становлення УГА на західноукраїнських землях

Українська Галицька Армія була збройними силами Західноукраїнської Народної Республіки, що існувала на теренах Західної України у 1918-1919 роках. До 17 листопада 1919 року вона мала дещо іншу назву – Галицька армія. Зародком слугували українські січові стрільці та підрозділи австро-угорської армії. Вони сформувалися з українців. У Львові в 1918 року армія підпорядкувалася Українській Національній Раді ЗУНР. Території Західноукраїнської Народної республіки було поділено на три військові області: Львів, Тернопіль і Станиславів (сучасний Івано-Франківськ). Військовими справами ЗУНР керував ДСВС. 

Медична комісія УГА

Новобранці, що вступали у лави військ проходили медичну комісію. Це робилося для того, аби виявити придатність або непридатність до служби, ряд захворювань і визначити стан здоров’я. Новобранцями в УГА могли стати чоловіки віком від 18 до 35 років. Кожен мобілізований повинен був забезпечити себе всіма необхідними засобами особистої гігієни, одягом і навіть продуктами. Якщо ж чоловіку вдавалося пройти медкомісію, він розпочинав служити у війську УГА. 

Про їх матеріальне становище та медичне забезпечення дбала спеціальна служба. Як відомо, від початку створення УГА армія брала участь у бойових діях з польськими військами. Перебування величезної кількості людей в одному підрозділі, трупи і відсутність санітарних умов неодноразово ставали приводом до спалахів епідемічних захворювань.

Тернопіль. Джерело: фото Viktor Kiyashko 

Щоб запобігти цим захворюванням, в ЗУНР було навіть створено спеціальні поради щодо боротьби з ними. Варто розуміти, що дотримуватися усіх санітарних норм, а тим паче на фронті, було надто складно. Дуже часто ними просто нехтували. Хворих і поранених на фронті відправляли у медичні установи до Львова, Тернополя тощо. Кожен боєць мав свою амбулаторну карточку. Там містилася вся важлива інформація про людину, вид його хвороби або характер поранення. Цікавим є і розпорядок дня бійця у лікарні. Кожен день був розписаний погодинно. Підйом відбувався дуже рано, близько 6 години ранку. Лікарі кожного дня оглядали хворих і слідкували за їх станом.

Роль лікарів 

Лікарі, що оглядали хворих і поранених УПА в ЗУНР, отримували велику заробітну плату. Щоправда, персоналу завжди не вистачало. В республіці існував дефіцит. На території ЗУНР прийоми здійснювали і чужоземні лікарі. Однак вони брали ще більшу плату за свої послуги. Наприклад, у Чорткові, за послуги лікаря іноді плати від 200 до 500 корон. Нічний огляд вартував ще дорожче. У ті часи в Тернополі працювало кілька відомих лікарів, серед них виділяється постать Вітошинського. Те, що лікарі отримували хорошу заробітну плату розповідає нам і їх річний прибуток. Володимир Вітошинський за рік міг отримати близько 3500 корон. Однак дохід іноді міг бути ще більшим. 

Будинок Вітошинських у Тернополі

Бійці УГА мешкали в казармах повітових містах або містечках. На Тернопільщині вони також були. Звісно, що там вояки могли належним чином подбати про свою гігієну і здійснити профілактику захворювань. У військовиків, що перебували на фронті, такої можливості не було. На полі бою основне, про що думали бійці УГА – збереження власного життя. Дуже часто на прифронтових і фронтових зонах розгоралися епідемії, що ширилися республікою. Вони заторкали навіть цивільне населення. Так на Галичині з’явилися не лише спалахи інфекційних захворювань, але й і венеричних.

Найпоширеніші захворювання та епідемії в УГА

На Галичині вибухнула епідемія іспанки й плямистого тифу. Іспанка або іспанський грип, забрав чимало життів у період з 1918 по 1920-ті роки. Пандемія розгорнулася ще в часи Першої Світової війни. Вбивало це захворювання, зазвичай, наймолодших або найстарших представників сім’ї. Плямистий тиф був не менш небезпечним захворюванням. Його основний носій – платтяні воші. Хвороба вирувала Європою впродовж 1914-1922 років. Найпридатнішим ґрунтом стала саме Перша Світова війна. 

Шпитальний фонд князя Острозького. Джерело: фото  risu.ua

Епідемії ширилися містами. Та не тільки це стало основною причиною поширення хвороб. Всі повітові містечка ЗУНР перебували у жахливому стані. Антисанітарія існувала навіть у медичних закладах, наприклад у Чортківському шпиталі для старшин. Не краща ситуація спостерігалася й у Тернополі. Інколи хворим доводилося навіть лежати без ліків на підлозі. 

Епідемії, що спалахнули у повітах сучасної Тернопільської області, змусили керівництво приймати негайні міри щодо їх усунення. Перш за все, постало питання переправлення поранених і хворих військових до інших повітових містечок. Однак цього не було зроблено. Керівництво вважало, що такі дії ще більше ускладнятимуть і без того важке становище. У Чорткові в 1918 році відбувся чи не найбільший спалах дизентерії та плямистого тифу. Чимало повітових сіл було інфіковано. Люди помирали у тяжких муках. 

На плямистий тиф, дизентерію та інші венеричні захворювання хворіли військові УГА. Не всім вдавалося їх побороти. Кількість хворих з кожним разом збільшувалася. Основна причина – недотримання санітарних норм і відсутність гігієни. З інфікованими працювали лікарі. Однак це наражало і на небезпеку весь медичний персонал. Ризик захворіти на іспанку, тиф або дизентерію був як-не-як високим. Однак лікарі не могли залишити своїх підопічних. Багато з них захворіли на тяжкий недуг і померли. Варто виділити героїв тих часів: лікарів з Тернополя – Завадського, Бережан – Романа Ковшевича, Збаража – Горака тощо. 

Ще одна проблема, яка турбувала бійців УГА – воші. Ця пошесть дуже швидко ширилася між бійцями, переходила на цивільне населення, і врешті-решт спалахувала епідемія. Боротьба з ними була не менш важкою. В УГА вводили навіть заходи щодо мінімізації поширення паразитів. Від тифу щодня вмирали бійці.

 Повітові комісаріати та офіцери, зокрема на Тернопільщині, проводили роз’яснювальні роботи серед місцевого населення щодо цього. Хворих просто ізолювали. У Бережанському повіті до боротьби з цим недугом навіть долучилася жандармерія ( військова поліція та орган політичного розшуку). Повітами ширилася інформація із закликом про боротьбу із тифом та порадами. З Тернополя поширювалися корисні брошури з ознаками хвороб та способами боротьби. Лікар з Чорткова навіть запропонував свої методи боротьби із тифом. Їх видав у статті “Пересторога!”. Брошури, насамперед, поширювалися серед вояків УГА. 

Найпоширеніші венеричні захворювання

Широко поширеними серед бійців УГА були венеричні захворювання. Вони існували у всі часи, проте найбільші “епідемії” спостерігалися за часів ЗУНР. Найпоширеніше захворювання мало назву “трипер” або “гонорея”. У чоловіків вона супроводжувалася гнійними виділеннями з уретри і різі при сечовипусканні, а у жінок перші тижні захворювання перебігали майже безсимптомно. Способом передачі венеричних захворювань став статевий. Загалом у ті часи мало хто приділяв увагу статевим захворюванням. 

Популярністю в Галичині користувалися міські борделі. Ці заклади стали найулюбленішими відпочинковими для військових УГА. Серед бійців ширився сифіліс. Від нього також дуже часто помирали. Хворі зазвичай не займалися своїм лікуванням. Таке байдуже ставлення до хвороби спостерігалося серед усіх повітових містечок Галичини. Аби попередити поширення захворювання, у борделях вели огляди повій. 

.,.,.,.