Ті, хто допомагає нашим захисникам кожного дня- це справжні герої. Волонтерство на теренах українських земель зародилося дуже давно, проте лише з початком повномасштабного вторгнення, воно набуло найбільшого розмаху. На сьогодні про волонтерський рух в нашій країні з захопленням говорять у різних куточках світу. Далі на iternopolyanyn.
На Тернопільщині це явище також набуло неабиякого розквіту. Місцеві активісти, благодійники й навіть мешканці міст і сіл об’єдналися, задля подолання спільного ворога. Мешканка Зборівської міської громади Ярослава Білан-Римар є однією з тих, хто з перших днів війни бере активну участь у допомозі ЗСУ й мотивує до цього інших, повідомляє газета “Сільський господар”.
З чого розпочався волонтерський шлях Ярослави Білан-Римар?
Ярослава Білан-Римар є уродженкою селища Плісняни, Тернопільського району Тернопільської області. У рідній місцевості вона обіймає пост депутата Зборівської міської ради з 2017 року, а в минулому була освітянка.Тривалий час пропрацювала вчителем історії, хоч і за фахом є вчителем географії та історії. Мабуть не існує людини в громаді, яка б не знала цю жінку, адже вона завжди активно демонструє свою громадянську та життєву позицію.
Все змінилося у сім’ї Білан-Римар після початку повномасштабного вторгнення. Ще з перших днів війни, її чоловік вирушив до місцевого військкомату стати у лави захисників Батьківщини. У цьому рішенні Ярослава не суперечила й не намагалася переконати чоловіка. Лише відгонила від себе погані думки та тривогу, яка, мабуть є у всіх тих, в кого зараз рідні перебувають на фронті.
Волонтерство, яке воно?
З перших днів війни Ярослава вирішила не сидіти без діла, а долучитися до допомоги армії. Відтоді жінка почала волонтерити. У той час, коли на території України формувалася територіальна оборона й встановлювали блокпости, Ярослава з подругами та працівниками міської ради займалися приготуванням їжі захисникам. Та це був лише початок благодійних справ.
Місцева молодь виготовляла корисні енергетичні батончики з добавленням сухофруктів і горіхів для бійців на передовій. Їх назвали символічно – “Бандериками”. Частину з них передавали через місцевих волонтерів, а іншу через Координаційний штаб підтримки оборони України. Проте виготовлення таких корисних смаколиків потребувало чимало продуктів. З цим частково допомагала й Ярослава, зокрема привозила мед та кошти. Їх виготовили й доправили на передову більше сотні.
Проте потреба у допомозі тільки зростала. В перші тижні війни на Захід України, зокрема на Тернопільщину, почало приїжджати чимало переселенців. Усі вони потребували житла, їжі та речей першої необхідності. Тоді ж завдяки Ярославі й місцевим жителям у вайбері з’явилася новостворена група, у якій містилася корисна й важлива інформація щодо житла, допомоги та іншого. Насправді, це є дуже зручний ресурс, адже все необхідне було зібране разом у телефоні.
Відтоді у всьому, що стосується допомоги, Ярослава завжди бере активну участь, і їй, насправді, все вдається. На Тернопіллі, навіть, було створено Координаційний штаб підтримки оборони України з ініціативи команди народного депутата України Івана Чайківського, який займається збором допомоги й відправленням її в ті райони, де проводилися активні бойові дії. Частину таких продуктів становили й виготовлені солодощі у Пліснянах, які виготовляли самі жінки разом із Ярославою.
