Тернопіль давнє місто. І хоча перша згадка лише в 1540 р, але археологічні знахідки говорять, що тут проживали люди і 12 тис. років тому. В 1522 р. тут вже були поселення і навколишні села: Петриків, Пронятин, Кутківці, Загребелля. Після заснування міста і будівництва замку Ян Амор Тарнавський запросив сюди заселятися мешканців навколишніх міст і сіл. А тому заселили місто українці інших частин Галичини, а також поляки, німці, євреї, вірмени. Відповідно від наповнення міста різним людом ми зараз маємо велетенську кількість прізвищ, які дивують, змушують задумуватись і вирішувати, що ж вони означають. А тому мабуть цікаво буде згадати про прізвиська тернопільських міщан на початку ХХ ст. Як пише історик Богдан Остап’юк, колись багатьох тернопільських міщан-господарів прозивали «кавунами». Яке походження цієї назви, складно зараз визначити. Але про це детальніше розповість iternopolyanyn.com.
Кавуни
Існує легенда, що жив в Тернополі один багатій, якого звали Джус. І жив він на вулиці Широкій, яка тоді і зараз з’єднувала вулицю Острозького і весь центр міста з торговицею, місцем, де продавали худобу. Зараз тут розташовано частину тернопільського ринку і район Оболоня. Сьогодні Широка має назву Митрополита Шептицького. І завдяки торгівлі Джус був такий багатий, що мав багато землі, яку не знав, як правильно використати. А тому вирішив одного року засадити цілий морг кавунів (1 морг міг дорівнювати від 0,3 – 1 гектара залежно від місцевості). І так як кавуни в нього не вдалися, тому й всі тернополяни розпочали насміхатися. Зокрема, при зустрічах кепкували, називали кавуном і запитували навіть один в одного: «Як справи чоловіче-кавуне?», або «ей чи чули ви, чи вже вийшли наші кавуни з Середньої церкви? Чи може і далі п’ють пиво в Бальбуха?» Бальбух – це ресторан єврея на вулиці Руській, поряд з Катедральним собором Різдва Христового.
Існував й інший варіант, чому тернопільських міщан називали кавунами. Вважається, що таким чином міщани відрізняли себе від селян, які зранку пили молоко на сніданок. В той же час міщани споживали каву. Яка версія правдивіша – невідомо. Але кожна має місце бути правдою. Але це прізвисько все ж тривалий час, аж до ХХ ст., існувало серед міщан Тернополя. Тим більше, що відомо, що така назва – «кавун» відноситься до міщан-рільників (тих, що мали городи), а не до купців і промисловців.
Інші прізвиська
Були міщани, які мали й інші, не менш цікаві прізвиська. Так, зокрема пана Г. Чубатого, неодруженого чоловіка, що жив на Оболоні називали «книшем» або «гріцьом». А його сусід Михайло, маючи добру та жартівливу вдачу отримав прізвиську «вуйць; а от Василь Кордуба, що жив на вул. Дороша, мав прізвисько «кривий», бо шкутильгав на одну з ніг. Також інколи називали його «письом». Адже він мав ніжне, так ніби жіноче обличчя. Але все ж прізвисько «письо» повелося від того, що він часто запитував друзів: «Що хорошого чути в світі, «писю»?… Ще одного тернополянина Чубатого, який проживав біля Нового Городу, називали «цьвірінькалом, а С. Бриковича – гусаком. А суддю В. Бриковича, «Гонтою».
Спільна назва для всіх мешканців Гаїв також була. Їх звали «бомками»; говорили, що вони живуть серед своїх чудових гаїв-садів, неначе бомки у стрісі…
Отже, місто в нас велике, людей багато і відповідно прізвищ не менше. А які найцікавіші прізвища вам зустрічалися?
