Михайло Грушевський – найвидатніша постать в історії України. З ним пов’язані визначні державні і політичні процеси. Маловідомим залишається й те, що Грушевський мав міцний зв’язок з Тернопільщиною. Про це рідко де зазначається. Далі на iternopolyanyn.
Ще невідомі сторінки з історії Тернопілля нині стають привідкритими для краян. Ми можемо пишатися тим, що на теренах наших земель колись перебував і творив великий геній українського народу Михайло Грушевський.
Михайло Грушевський – перший президент України
Українцям відома постать Михайла Грушевського. Він був одним із найпопулярніших громадських та політичних діячів ХХ століття. Проявив себе як талановитий знавець-історик, письменник і автор багатотомної “Історія України-Руси”, педагог і, звісно, що державний та політичний діяч. Коло інтересів Михайла Грушевського насправді є чималим. А ще він є нащадком козацького роду.
Михайло Грушевський походив з Черкаської області, що колись гордо називалася Чигиринщина. Дитячі роки проминули далеко від рідної землі: на Північному Кавказі, спочатку в Ставрополі, а згодом – у Владикавказі. Чужина не вабила Михайла, він мріяв повернутися на батьківщину. До України Грушевський повернувся здобувати вищу освіту на історико-філологічному факультеті у Київському університеті Святого Володимира.
Після успішного завершення, переїжджає до Львова де працює деякий час на посаді професора кафедрі в Львівському університеті. Дружив із багатьма відомими тогочасними громадськими і політичними діячами, письменниками, істориками. У 1898 році був одним із засновників журналу “Літературно-науковий вісник”. Діяльність Грушевського не була до вподоби тодішнього уряду. У 1915 році його заарештували за нібито причетність до створення УСС. У засланні деякий час провадив наукову діяльність в Москві.
З поваленням уряду московського царя, в Україні розпочинається процес створення представницького органу політичних, культурних, професійних організацій, що згодом став революційним парламентом України. Михайла Грушевського обирають його головою. Повернувшись на батьківщину, він перш за все поставив питання культурного відродження. Перший президент України став агітатором до розбудування нової та незалежної держави.
З падінням Центральної ради деякий час знаходився у підпіллі, далеко від Києва. Однак у 1924 році знову повернувся до столиці. Там працював викладачем історії в Київському державному університеті. У 30-ті роки Україною промайнула хвиля репресій. Вона не могла не оминути таку визначну постать як Грушевський. Його знову заарештовують та звинувачують в антирадянській діяльності. Останні роки свого життя громадсько-політичний діяч провів у Москві. Помер 25 листопада 1941 року. В історію українського народу він увійшов як найбільший український літописець і затятий патріот рідної землі.
Марія Вояківська та Михайло Грушевський
Голова Центральної Ради незалежної Української Народної Республіки та перший президент України мав міцний зв’язок із Тернопільщиною. Переглядаючи його біографію, можна помітити те, що про це ніде не зазначається. Однак переконуємо вас, що його зв’язок з нашим краєм таки існував.
Це розпочалося ще тоді, коли молодий Грушевський приїжджає до Львова у 1894 році. Там він стає очільником новоствореної кафедри всесвітньої історії з окремими узагальненнями історії Східної Європи. Галичина приваблювава громадського діяча. Саме тут він зустрів свою дружину Марію Вояковську. З не одружився у 1896 році. Цей період був щасливими не лише через працю, але й особисте життя.
Марія-Іванна Вояківська тоді ще працювала вчителькою у Львові. Однак, якщо заглибитися в її біографію більш детальніше, ми дізнаємося, що жінка родом зі села Підгайчики, сучасного Тернопільського району Тернопільської області. Вона навіть деякий час викладала у містечку Скала ( нині Скала-Подільська, Борщівського району Тернопільської області). Доля привела її до міста Лева. Там вчителюючи, зустріла Михайла Грушевського. З ним познайомилася у 1893 році.
Вінчання у Скалі та відвідування Тернопільщини
У сім’ї Грушевських панувала ідилія. Марія виявилася не лише освіченою і красивою жінкою, але й вправною майстринею, люблячою матір’ю та хорошою господинею. Михайло Грушевський усіляко підтримував жінку і підкреслював її значимість у його житті. Їх шлюб відбувся у рідному містечку Вояківської – нинішньому Скала-Подільському. Вони побралися у місцевій церкві святого Миколая.
Михайло Грушевський часто бував у рідній місцевості жінки. З 1896 по 1910 рік він разом із дружиною Марією навідувалися до мальовничої Скали. Це відбувалося зазвичай по родинних справах. Вподобав Тернопільщину Грушевський. Тут він відпочивав не лише тілом, але й розумом.
Востаннє сюди приїхав через трагічні новини – помер Олександр Левицький. Попрощатися із скало-подільським парохом було важливим для державного діяча. Відомо, що тоді Грушевський звільнився від усіх своїх справ та навіть особисто ніс труну покійного пароха.
Дружні стосунки із скало-подільським парохом Олександром Левицьким
Цікавими є і стосунки за життя історика Михайла Грушевського з парохом Олександром Левицьким. Дім Олександра та Олімпії Левицьких після вінчання молодого подружжя став рідним родині Грушевських. Відомо, що Олександр Левицький свого часу навіть здійснив обряд вінчання над ними. З листування чоловіків і особистого щоденника політичного діяча довідуємося про їх взаємовідносини.
Відомо, що вони спілкувалися та вели листування близько 15 років. Разом переживали щасливі події в житі кожного, а також розділяли негаразди. З цього можна зробити висновок, що Олександр Левицький був для Грушевського не просто другом, а тим, кому він міг довіритися й довірити все найпотаємніше.
Михайло Грушевський захоплювався родиною Левицьких, а також отцем Олександром. У своїх листах скалатський парох звертається до подружжя Грушевський не інакше як “Кохані”. Це засвідчує про їх близькі і теплі родинні стосунки. Після народження дочки Катерини, вона часто разом із батьками гостювала в Скалі. Інколи її залишали саму під опіку Левицьких. Придбавши власний будинок у Львові, Грушевські неодмінно запросили на посвяту найближчого друга сім’ї Олександра Левицького. За життя ці сім’ї розділяли один з одним найбільші та найменші урочистості.
Парох з Тернопільщини викликав довіру в Михайла Грушевського. Громадський діяч неодноразово ділився з ним важливими новинами щодо політичного життя в краї, обговорював різноманітні суспільні проблеми чи навіть питав про пораду. У своїх листах Левицький намагався підтримувати кожну почату справу задля піднесення національного духу українців. У Скалі родина Грушевських завжди була бажаним гостем. Їх приїзд на Тернопілля був великою радістю.
Плебанія церкві св. Миколая у Скалі, де був парохом Олександр Левицький
Дружба між скало-подільським парохом і українським громадським діячем була перевірена часом. На жаль, у 1910 році Грушевський отримав сумну звістку – Олександр Левицький помер. На похорони з’їхалася вся родина. У цей день там був і Михайло Грушевський. Він скасував усі свої справи, щоб проводити друга в останню путь. Після смерті й старшої сестри Марії-Іванни Вояківської-Грушевської, Грушевські намагалися підтримати дітей матеріально, адже приїхати на похорон до Скали їм не вдалося.
Так, фактично, Михайло Грушевський з Тернопільщиною перебував у міцних зв’язках. Тут він не лише насолоджувався жаданим спокоєм і відпочинком, але й зумів знайти найкращого друга і вірну дружину.
