Сфера розваг в Тернополі на початку ХІХ ст. активно розвивалася. А тому в нашому місті крім традиційних пивних закладів, будинків розпусти, мандрівних цирків почали проводити азартні кінні перегони, велелюдні ярмарки, пишні бали, на свята вже грали оркестри, відбувалися спортивні заходи, з’явився електричний театр, мали місце дуелі. Це лише короткий перелік всього того цікавого, що відбувалося в Тернополі 200 років тому. А тому якщо б ви хотіли б більше про це дізнатися, то детальніше про це розповість видання iternopolyanyn.
Тернопіль на початку ХІХ ст.
З часу свого заснування в 1540 р. наше місто майже майже не розвивалося. Причин цьому було чимало: напади татар, відсутність якісних доріг, важливих економічних промислів (як видобуток солі в Дрогобичі чи заліза на Закарпатті) віддаленість від важливих економічних та політичних центрів Речі Посполитої, до якої Тернопіль належав. Ситуація змінилася на початку ХІХ ст. З цього часу ми зустрічаємо інформацію про значний економічний розвиток міста, будівництво доріг (в тому числі залізниці), проведення ярмарків, зростання населення, покращення життя в місті. За економічним добробутом прийшло бажання розважатися, відпочивати, витрачати гроші.
Маївки, оркестри та ярмарки
Зокрема, монахи-єзуїти привезли в наше місто (і можливо й в Україну) традицію проведення маївок. А тому 22 травня 1822 р. було проведено першу маївку в Кутківецькому лісі. Така традиція відпочивати на природі тривала до 1835 р., коли влада з невідомих причин вирішила заборонити такий відпочинок.
Тернопіль належав Австрійській імперії, а тому тут стояв військовий гарнізон у складі якого була оркестра (оркестр). Саме вона, чи він, разом із капелою полку піхоти імені князя Нассау або гусарів імені барона Біанкі могли зустрічати важливих гостей, влаштувати музичні забави та концерти. Зокрема, є інформація, що перший публічний концерт було влаштовано в 1827 р. в честь уродин пана N. Візити важливих гостей впливали на життя міста. Таких гостей зустрічали оркестр та керівники міста, а в цей час на стінах замку та міських валах стріляли гармати, лунали дзвони церков, а люди виходили подивитися на знаменитостей. Так, в 1836 р. до Тернополя з Чернівців завітав митрополит Львівський Францішек Піштак. На його честь гімназисти зіграли французьку п’єсу «Аґапіт з Пренесте».
Продовжував тішити тернопільських міщан ярмарок святої Анни, який відбувався в місті з 1724 р. Він відбувався щороку 7 серпня (День Успіння Святої Праведної Анни) і тривав 2 тижні. Для продажу та купівлі товарів приїжджали купці з Росії, Молдавії, різних частин Австрійської імперії. Торги проходи під звуки військового оркестру гусарів, мерія проводили змагання та вручала нагороди. Місце проведення ярмарку – сучасний майдан Волі. Завдяки ярмарку власники заїжджих дворів, ресторанів і кав’ярень отримали значний прибуток. Людей селили навіть на горищах, а всі закутки на Ринку були заповненні товарами. В замковому палаці відбувались благодійні зустрічі, концерти і бали. Поряд з площею розміщувався цирк, який давав від 2-4 вистав в день. Театр на той час не викликав такого захоплення, як цирк. Демонстрували свої вміння бігуни. Працювала карусель.
Тернопіль, революція й Франц Йосип І
В 1848 р. на теренах Європи відбулась низка революцій, що отримали назву Весна націй. Не оминула революція й Австрійську імперію. Повстання відбулися у Відні, Празі та Будапешті. В Тернополі 29 березня, час початку революції у Відні, було визнано Днем волі та загальної радості. А тому в кав’ярнях міста піднімали тости за єднання шляхтичів і «хлопів» (селян) на знак згоди та братерства. А в церквах відбулися богослужіння за загиблими.
Пізніше, 5 грудня зі Львова в Тернопіль було надіслано синьо-жовту шовкову хоругву, з одного боку якої був образ св. князя Володимира, з другого – золотий лев, герб Галичини, а над держаком – золотий двоголовий цісарський орел і стрічка зі золотими френзелями. Хоругва мала символізувати відродження українців, як націю. Прапор було освячено в Середній церкві (Зелена церква на вул. Руській). Далі під вітальний гуркіт трьох залпів гармат священики, чиновники, міщани у супроводі військових вирушили до магістрату. Тут оркестр зіграв гімн «Боже, храни нам цісаря». Далі хоругву прибили до держава 15 срібними з позолотою гвіздками. «Перший гвіздь прибив Всечесний декан тернопільський в ім’я Трійці Святої, бо наш руський нарід привик кожне діло починати з Богом». Люди співали «Многая літа», вигукували «Хай живуть русини», а військові стріляли з рушниць, гармат. Звучала музика. Були висловленні заяви про вірність монархові та війську.
20-22 жовтня 1851 р. імператор Франц Йозеф І відвідав Тернопіль. Його зустрічали на в’їзді в місто, де зараз Рогатка, представники Магістрату, цехів. Далі відбулася урочиста зустріч на Домініканській площі. Перед «Полковниківкою» було зведено святково прибрану арку (цієї будівлі більше не існує; тепер це будинок по Листопадовій №1). Імператора вітали тернополяни, міська та військова влада Тернополя, духівництво. Франц Йозеф І пройшовся вулицями, відвідав шпиталі, зупинявся в будинку Окружної Ради.
Імператор сподобався тернополянам. І коли через 3 роки (7 травня 1854 р.) він одружився з баварською принцесою Єлизаветою, відомою як «Сісі», то в місті розпочалося гучне святкування. З нагоди свята в Тернополі відбулась служба Божа, а в будинку гімназії було влаштовано обід для бідних, що складався з 4-х страв. Усім давали хлібину, келишок горілки, кварту пива. Тим, хто соромився жебрати, то давали гроші. Не відставала від християн єврейська громада. На честь свята євреї видали своїм одновірцям 555 буханців хліба.
В 1855 р. Франц Йосип знову завітав до міста. В той день, 26 червня, «дощ лив, як з цебра» (відра), як кажуть тернополяни. Місто радісно зустріло свого імператора і попрохало допомогти із заснуванням Реальної школи, де мали б навчати дітей ремеслу, торгівлі, техніці. Прохання було задоволена імператором.
Мистецьке життя міста в другій половині ХІХ ст.
В липні 1858 р. в місті виступала театральна група під дирекцією Теофіла Борковского. Але театр й далі не був популярним. В залі сиділо не більше 15 осіб. Більше уваги було до музики. В 1859 р. тернополяни заповнили зал, щоб послухати свою земляка Никодима Бернацького. Окремі багаті тернополяни запрошували музикантів до себе додому на приватні вечірки. Так, віолончеліст Антон Ліпіньскі (брат славетного скрипаля Кароля Ліпіньского) разом із дружиною-піаністкою таким чином заробляли собі на хліб.
В 1861 р. російська царська влада придушила в крові демонстрацію у Варшаві. І хоча колишня польська столиця була частиною іншої держави, але ці події знайшли відгук в душах тернополян. Зокрема, відбулися поминальні Богослужіння по жертвам виступу і велелюдне встановлення хреста з терновим вінком на Микулинецькому цвинтарі. А в залі Замкового палацу було організовано бал, де співали пісню «Мир вам, браття», «І шумить, і гуде…», «Многая літа!», танцювали мазурку та польку.
12 жовтня 1866 р. до Тернополя завітав граф Агенор Ґолуховскі, який запровадив іменну стипендію по 120 золотих римських для 2-х учнів. На честь приїзду графа було влаштовано урочистий обід, де хор з 200 учнів співав українських та польських пісень. Перші дві стипендії отримали Еліза Стейн (5 кл.) і Станіслав Квятковскі (6 кл.).
В Тернопіль продовжували приїжджати театри. Вистави відбувалися в залі Нового замку (зараз на його місці готель «Тернопіль»). Інколи театри були такі не чисельні, що до деяких ролей залучали тернополян. Зокрема, театр Ангіна Молецького ставлячи п’єси «Сватання на Гончарівці», «Верховинці» потребував і отримував старших учнів гімназій для ролей співаків і танцюристів. Популярність серед усіх національностей міста здобув львівський театр «Руська Бесіда» під проводом Омеляна Бачинського. Його краща вистава «Галька» та краща драматична артистка Теофіля Романович приваблювала численних глядачів.
В 1872 р. було засновано пожежну службу міста або як її тоді називали добровільна «Страж Пожарну». З цього часу браві пожежники започаткували музичні концерти, які відвідували тернополяни.
В 1877 р. засновано в місті Товариство Приятелів Музики. Його члени (125 осіб) в залі Нового замку проводило музичні вечори. Також при товаристві діяла Музична школа. Ця подія була позитивним моментом для розвитку музичних талантів українців, мешканців міста. До цього часу музику могли вивчати лише чехи та австрійці за допомогою приватних вчителів.
Поряд із старим замком з 18 ст. стояла голландсько-французька крохмальня. Внаслідок банкрутства її власників приміщення було викуплено міською радою і там почали проводити концерти, виступати театри, проходили з’їзди товариств, виступали оркестри, як от «оркестра Львівської Опери».
Спортивні заходи
З 1873 р. на тернопільському ставу влаштували ковзанку, а отже тернополяни, малі та старші, відпочивали тут цілими родинами. В цьому ж році засновано офіційне «Товариство ковзанярів».
В Тернополі у 80-ті роки були чимало прихильників спорту. А тому в серпні 1886 р. тут було створено спортивне «Веслярське Товариство». На вихідні дні веслярі та молодь відправлялися на прогулянки по Серету. А повертаючись у місто їх зустрічали міщани з піротехнічними вогнями, співами та забавами.
В місті також влаштовували кінні перегони. Перші відбулися ще в 1836 р. завдяки графу Каролю Коритовському біля греблі. Було збудовано трибуни, доріжка. Грала музика. Після цього перегони відбувались щороку. Щоправда їх перенесли на луки біля Смиківців. Переможці отримували нагороди, грошові призи.
Кронпринц (архикнязь) Рудольф в Тернополі
5-6 липня 1887 р. в Тернопіль завітав престолонаслідник кронпринц (архикнязь) Рудольф. Для його прийому в Новому місті (Старий парк) було влаштовано Швейцарський павільйон та організовано Першу Крайову етнографічну виставку, де були демонстровані знаряддя і начиння, харчі і напої, одяг і взуття, предмети народних обрядів і звичаїв, народне мистецтво. На площі перед залізничним вокзалом та Пронятинському горбі запалили вогнища. Палац Радзивіллів на Загребеллі та Галля в Кутківцях прикрасила святкова електрична ілюмінація. Було також декоровано вулиці міста. Велику електричну лампу (мабуть прожектор) засвітили і на високій димовій трубі млина Галля. Князь прибув 5 липня потягом. Міщани вітали його від залізничного вокзалу і аж до майдану Волі. Вздовж вулиці горіли 29! електричних ламп, хор із 122 осіб, яких було відібрано з 11 навколишніх сіл (Денисів, Купинці, Городище) співав гімн і кантату А.Вахнянина.
Наступного дня князю представили керівництво міста, духівництво, військових, суддів, директорів шкіл. Всі разом, чиновники та гості, вирушили до міського парку. Вздовж дороги престолонаслідника активно вітали тернополяни. В парку було встановлено тріумфальну арку, 4 зразки селянських хат. Селяни з Березовиці та Острова виконували поряд з будинками обжинкові пісні та хороводи. Цього ж дня князь поїхав в Хоростків, а через півтора року загинув при нез’ясованих обставинах. Його смерть вразила весь світ.
Відпочинок серед зелені парку та закладах міста
Парк й далі залишався важливим місцем для відпочинку тернополян. Тут по вихідних та в святкові дні грав військовий оркестр, ставили вистави, проводили фестивалі, зльоти. Вхід в парк був платним. 20 грошей з дорослих та 10 з дітей, а тому не всі мали можливість його відвідувати. Мерія міста просила військових відмінити плату, але останні відмовились.
Заможні мешканці міста любили відвідувати кав’ярні та ресторани міста. Детальніше про це тут. А молодь міста залюбки відвідувала кав’ярню “Віденська”. Тут грали шансонетки (співачки з піснями жартівливого, фривольного жанру), карусельний бубон та шарманка.
Зміна часу в Тернополі і рецепт омолодження тернополянок
В 1892 р. відбулась важлива подія. Місто перейшло на середньоєвропейський час. Тернопільські чоловіки жартували, що їх жінки помолодшали на цілих 44 хвилини.
Кіно
В серпні 1906 р. в Тернополі відбувся перший показ «електричного театру» – кінематографа. Апарат було привезено із Львова. Миготіння не було, а тому все виглядало, як правдиве театральне дійство. Зокрема, було показано документальні стрічки «Бій биків в Іспанії», «Китайський балет» та російська воєнна хроніка.
Перший стаціонарний кінотеатр «Уранія» в Тернополі було відкрито в залі «Сокола» (сучасна вулиця Івана Франка), де зараз кінотеатр «Злата». В 1911 р. було відкрито кінотеатр «Світязь» в дворі готелю «Подільський». Він нараховував 350 місць в партері та 62 на балконі. Тут показували фільми: «Цигани», «Серце пробачить», «Моріц та його двійник», «Офіцер Софії», «Дебют у вар’єте» та документальні – «Сінгапур», «Рільництво в Тунісі», «Найновіші події в Європі». Програма з фільмами змінювалася двічі на тиждень. В перервах між кінофільмами грав оркестр. Переглядати фільми було складно, бо жінки одягали широкополі капелюшки, які не хотіли знімати не зважаючи на прохання чоловіків. Дітям до 16 років заборонялося відвідувати кінотеатр. Студенти та гімназисти не могли ходити в кіно після 20.00. навіть, якщо вони були в супроводі дорослих.
Інновації в Тернополі
В 1912 р. до розваг тернополян додалася авіація. На початку серпня з петриківських луків здійснив зліт та посадку італієць, граф Мікель Сціпіо дель Кампо на аероплані системи «Moran». Він відвідав місто в честь ярмарку св. Анни. Жителі міста спостерігали за літаком, який до цього бачили на світлинах, в кіно чи про який лише чули. Літак літав до Березовиці, далі перед цвинтарем повертав знову до міста і над ставом знижувався, щоб знову сісти в Петриках.
В цьому році на вулицях міста з’явився перший автомобіль. Його поява, як і літака, викликала здивування, страх і цікавість не лише в дітей, а й в дорослих.
Інше
Також в Тернополі ХІХ – поч. ХХ ст. продовжували існувати такі розваги, як картярство, споживання алкоголю, проституція, періодично відбулися дуелі між військовими чи заможними панами. Але поступово деякі з цих розваг відходили в минуле, а отже створювались можливості для нових розваг.
Таким чином, Тернопіль в ХІХ ст. поступово міг запропонувати своїм мешканцям все більше і більше розваг. І хоча мешканці міста не одразу сприймали все нове і сучасне й нам, але з часом циркові розваги й кінні перегони відходили на задній план, а їх місце займали новинки техніки, прослуховування чи перегляд музичних, художніх творів. А як ви полюбляєте розважатись?
