Ще у ХIX столітті Тернопільщину відвідав відомий український письменник, митець, чия творчість так лякала й обурювала царську росію, Тарас Григорович Шевченко. Усім відомий той факт, що він побував у святому містечку Почаїв. Але Мало хто знає, що не тільки це місце вдалося відвідати митцю під час робочої експедиції на Тернопільщині. Далі на iternopolyanyn.
Головне про Кобзаря
Народився Кобзар у 1814 році в селищі Моринці, що на мальовничій Черкащині. Батько майбутнього письменника був кріпаком, тому ще з народження маленький хлопчик перебував у власності пана. У сім’ї Шевченка окрім Тараса, було ще 6 дітей. Ще змалечку він проявляв неабиякий інтерес до мистецтва, зокрема художньої справи та письменства. Деякий час майбутній навчався грамоті у місцевого дяка, а потім пішов на службу до пана Енгельгардта. Він помітив талант і пристрасть до живопису хлопця, тому вирішив відправити його на навчання за кордон. Звісно, що не з хороших побуджень, Енгельгардту хотілося мати при своєму дворі художника, що тоді вважалося розкішшю. Після навчання у Віленьському університеті, продовжує вдосконалювати свої навички у Санкт-Петербурзі, який на той час був центром кульутрного й світського життя.
Там Тарасу вдалося завести чимало знайомств із відомими діячами того часу. Завдяки новим друзям Жуковському і Брюллову, у 24 роки Шевченко нарешті отримав бажану свободу. Після тривалого навчання, повернувся до України, але те, що тут побачив, сколихнуло серце молодого письменника. Шевченко багато писав про вільну Україну, при цьому засуджуючи ганебну політику російської імперії щодо рідної землі. За це його було відправлено у заслання. Там знаходився близько 10 років. Йому було заборонено писати й малювати, але це не завадило Кобзарю робити це потайки. Після тривалого заслання, перебував під постійним наглядом, до того ж, мав серйозні проблеми зі здоров’ям. Помер у 1861 році, похований за заповітом на Тарасовій Горі. За своє хоч і не довге життя, письменнику вдалося залишити чималу літературну та художню спадщину, про яку продовжують говорити його нащадки.
Що передувало відвідуванню Кременеччини Кобзарем?
Життя та творчість великого Кобзаря безпосередньо пов’язане з Тернопіллям. Повернувшись в Україну, митець поставив собі за мету тут оселитися й знайти роботу. І йому це вдається. В Києві Шевченко розпочинає працювати в археологічній комісії. В цей період він паралельно малює й займається описом різноманітних пам’яток та культурного надбання народу.
Працюючи у складі археологічної експедиції, йому вдалося у 1846 році відвідати Кременеччину, де він детальніше познайомився з містом Вишнівець, Кременець та Почаїв. Тут митець займався збором відомостей про регіон, перекази, кургани, архітектуру тощо. Доказом цього є розпорядження Волинської духовної консисторії, яке дозволяє Шевченку малювати Почаївську Лавру та її околиці.
На Кременеччині Кобзарю вдалося детальніше познайомитися з місцевою культурою і написати кілька мистецьких творів. Славнозвісні 4 картини Почаївської Лаври з різних ракурсів намалював Шевченко перебуваючи в Почаєві, який колись ще був невеличким хутором, а згодом містечком. Вони носять назви: “Почаївська Лавра з півдня”, “Почаївська Лавра зі сходу”, “Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври” та “Собор Почаївської Лаври”.
Т. Г. Шевченко у Вишнівці
Враження про відвідування Кременеччини занотовані у “Спогадах про Галичину 1848 року”. За словами науковця Миколи Кибалюка, Шевченко відвідав Вишнівець не випадково. Його друг та видатний історик Микола Костомаров, поділився з митцем своїм захопленням та враженням від цього місця, адже на той час там знаходилося чимало колекцій старовини.
А так, як дорога до Почаєва, безпосередньо проходила повз це місто, було вирішено зробити тут зупинку на кілька днів. На думку дослідників, у Вишнівці Тарас Шевченко створив замальовку замка й призамкової церкви, а також намалював самий вид містечка. Письменника дуже вабило родинне гніздо Вишневецьких, адже там зберігалася велика колекція картин відомих художників. В галереї тільки нараховували 600 портретів королів і князів.
У Вишнівці розповідають, що Кобзар дізнався про витівки власника палацу, після чого довго співав українську пісню “Ой, горе тій чайці”. У містечку він часто проводив вільний час серед місцевих жителів і на лавочці в парку. На жаль, численні перекази, пісні та замальовки, які митцю вдалося зібрати перебуваючи у Вишнівці, не збереглися.
Чим Кобзар займався у Почаєві?
Тривалий час Шевченко провів у Почаєві. На той час воно входило до складу Кременецького повіту Волинської губернії. Зараз місто входить до Кременецького району, Тернопільської області. Сюди український письменник вперше приїхав лише в жовтні 1846 року. Там займався вивченням стародруків, цінних документів XVII століттям, а також виготовленням ескізів і начерків олівцем. Проживав більше тижня в архієрейському будинку. Що цікаво, ця будівля досі існує, зараз вона знаходиться на території Почаївської лаври і працює як іконна лавка.
Приїзд Шевченка до Почаєва вважається робочою поїздкою, адже тут йому потрібно було виготовити 4 малюнки для Археологічної комісії. Перед ним було поставлене завдання- зообразати насамперед зовнішній і внутрішній вигляд храму, околиці та вигляд з тераси. Звісно, що це не було важким завданням для митця. У Почаєві Шевченко створив 4 акварелі храму: “Почаївська Лавра з півдня”, “Почаївська Лавра зі сходу”, “Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври” та “Собор Почаївської Лаври” на доручення Археологічної комісії.
На думку дослідників, Шевченко окрім Почаєва міг відвідати ще окружні села, такі як Лопушно, Ридомиль, Лосятин, Лідихів, що знаходяться неподалік. Звісно, варто усвідомлювати те, що окрім малювання, він займався збиранням фольклору й відомостей про культурне надбання, тому просто необхідно було відвідувати й інші місця. Окрім збирання відомостей про місцеві літературні й культурні пам’ятки, там Шевченко написав свою сороміцьку промовку “Ой швець коло мене”, пісні “Гиля-гиля, сезелень”, і “Ой у саду, саду” тощо.
Відвідавши вперше храм, митець побачив “пережиток уніатства”. Але це не вплинуло на його загальне враження від містечка та храму, які до речі, неодноразово фігурують в його творах. Згадка про Почаїв міститься в поемі “Сліпий”, “Петрусь”, “Варнак” тощо. Після цього святого міста, письменник зробив свою останню зупинку Тернопільщиною, у Кременці.
Подорож митця до Кременця
Чимало цікавого чекало на українського письменника в Кременці. Дуже хотів Шевченко відвідати Замкову гору, яку ще називають Боною та Єзуїтський кляштор, який колись виконував функції Кременецького ліцею. Проте на той час ліцей не працював, а його база була перевезена до Києва.
Зараз ці історичні пам’ятки досі існують й продовжують функціонувати в місті. Кожного року їх відвідує чимало туристів. Точна дата, коли саме митець перебував у місті достеменно невідома. У той час, коли Шевченко відвідав Кременець, це було одне з найбільших повітових міст Волинської губернії. Значна частина містян становили міщани та ремісники, якими були переважно євреї, а також духовенство. Звісно, що це місто справило неабияке враження на письменника, адже тут особливо шанували культурні традиції.
Згодом про Кременець Кобзар згадує в своїй повісті “Варнак”, яка була написана після відвідування Тернопільщини митцем. Разом із повістю “Варнак”, на Кременеччині Шевченком було написано “Слепая”, “Петрусь”, “Прогулка с удовольствием и без морали”, “Невольник” тощо. Ймовірно окрім Кременця, художнику вдалося відвідати ще окружні села, зокрема Бережці, Вірлю, Онишківці, Божу гору та річку Ікву.
На жаль, наступної експедиції до Тернопільщини Шевченка не відбулося, його заарештували. Те, що митець здійснив робочу експедицію до цього краю, вплинуло на його подальшу творчість й діяльність. Зараз ми можемо лише насолоджуватися культурними пам’ятками, які залишив після себе Тарас Шевченко, перебуваючи на Кременеччині.
