Сидір Тимофійович Голубович належить до тих українців кінця ХІХ- початку ХХ століття, чия діяльність була пов’язана з утворенням на теренах Східної Галичини, Закарпаття і Буковини Західноукраїнської Народної Республіки. Політичний діяч і виходець з Тернопілля близько шести місяців очолював Раду державних секретаріатів. Саме цей період позначився в історії як найважливіший, характеризувався вагомими здобутками Голубовича у розбудові нової держави. Далі на iternopolyanyn.
На початку своєї політичної кар’єри, український правник працював у Тернополі у власній адвокатській канцелярії. Займався справами як цивільного чи адміністративного, так і політичного характеру. Про найбільші судові справи Голубовича читайте далі.
Становлення адвокатської діяльності Сидора Голубовича
На рідній Тернопільщині Сидір Голубович проявив себе як досвідчений адвокат і активний громадський діяч. Народився 6 березня 1873 року в селищі Товстеньке, тодішнього Гусятинського повіту(Австро-Угорської імперії). Початкову освіту здобув у Копичинцях, навчався у народній школі. Після її закінчення вступив до Першої тернопільської гімназії. Цей освітній заклади таки міг похвалитися чи не найбільшою кількістю талановитих політичних і громадських діячів, лікарів, вчених і науковців, що були його вихідцями. У їх лави можна зарахувати й Сидора Голубовича.
У 1893 році розпочав студіювати у Львівському університеті ( нині Львівський національний університет імені Івана Франка). Сидір Тимофійович обрав правничий факультет. З цією діяльністю до кінця свого життя Голубович був тісно пов’язаний. Успішно завершивши навчання та здобувши освітній ступінь доктора права у 1898 році повертається до Тернополя.
У 1905 році засновує там власну адвокатську канцелярію та розпочинає працювати. Канцелярія Голубовича через деякий час стала важливим осередком національного життя українців. Сидір Голубович проявив себе як талановитий знавець права і адвокат. Його сміливо можна назвати найкращим адвокатом Тернополя кінця ХІХ- початку ХХ століття.
Перша тернопільська гімназія
У його канцелярії працювало кілька секретарів. Вони займалися переважно діловодством. Сидір Голубович виступав за Україну та українську мову. Він не цурався державної та попри заборони австрійського уряду, вів діловодство українською мовою.
Найгучніша судова справа вбивства галицького намісника
Як адвокат Сидір Тимофійович був захисником на політичних процесах і брав участь у судових справах. У 1908 році розглядав справу вбивства австрійського графа і польського політичного діяча, намісника у Галичині Анджея Потоцького. Захищав інтереси та доводив невинність українського -громадсько-політичного діяча Мирослава Січинського. До слова, його таки заарештували і засудили до смертної кари. Справа Січинського свого часу набула розголосу в періодиці. Чи не вся Галичина слідкувала за результатами й перебігом судового процесу. Хтось щиро вірив, що Січинського виправдають, а хтось навпаки був переконаний – йому не уникнути покарання.
Мирослав Січинський зліва та Анджей Казімєж Потоцький справа
Мотивом вбивства галицького намісника Анджея Потоцького слугували попередні події: вбивство жандармами діяча “Просвіти” Марка Каганця, що протестував проти фальсифікації передвиборчої боротьби. Це був своєрідний знак помсти Січинського. Вбивство галицького намісника Потоцького ще дужче загострило відносини між польською та української спільнотою.
Україні та поляки висвітлювали цю подію по-своєму. Основним засобом пропаганди слугувала преса. У польській періодиці відповідальність за злочин покладалася на “український рух”, а не лише Мирослава Січинського. Тому до цього судового процесу влада готувалася неабияк ретельно.
Справа проти Мирослава Січинського розпочалася 30 червня 1908 року. Сидір Голубович разом із іншими українськими адвокатами намагалися довести те, що цей вчинок спроба привернути увану тогочасної спільноти до проблем українців. Захисник на цьому судовому процесі продемонстрував свої вміння як талановитого правника, патріота своєї землі та талановитого оратора. Він надавав такі докази, що мали б насправді виправдати вчинок Січинського, проте марно.
Марко Каганець
Сидір Тимофійович наголосив присяжним, що перед остаточним вердиктом необхідно провести додаткове розслідування, а також з’ясувати душевний стан злочинця. Весь цей час у справі йому допомагали інші українські адвокати- Кость Левицький, Теофіл Окуневський, Володимир Старосольський тощо. Попри всі зусилля Сидора Голубовича та докази, що мали б виправдати дії українського діяча, Мирослава Січинського визнали винним і засудили до страти.
Судовий процес проти студентів-протестувальників
У 1911 році захищав українських студентів, що брали участь у масових акціях протесту проти заборони відкриття у Галичині поляками українського університету. Це подія викликала обурення усього освітнього товариства. Протести не вщухали. Відомо, що майже всі свої судові справи Голубович вів з єврейським політичним діячем Ісраелем Вальдманом, якого у часи ЗУНР уповноважили до справ єврейського населення Східної Галичини.
Ісраель Вальдман
Попри складні політичні судові процеси, Сидір Голубович займався господарськими судовими справами, цивільними, а також адміністративними.
У 1911 році на чолі з Адамом Коцком українські студенти зібралися на протест через відмову в обговоренні питання створення українського навчального закладу та рівняння у правах українських і польських викладачів. Цей протест завершився смертельним пораненням очільника руху Адама Коцки та студентів. Українських студентів було заарештовано. Деяким навіть пред’явили звинувачення.
Адам Коцко
Адам Коцко помер, і ця подія стала резоною для українського народу. Над студентами-протестувальниками запровадили кримінальне провадження. Згодом розпочався судовий процес, у якому адвокатом-захисником української спільноти виступав Сидір Голубович.
Судовий процес тривав близько 4 місяців. Студентів, що домагалися своїх прав, які були непочутими польською владою, звинуватили у нібито публічному насильстві, якого вони насправді не скоїли. Сидір Голубович спростував звинувачення та наводив переконливі аргументи того, що українські студенти не мали намірів здійснення насилля. Він доводив те, що у всьому винна польська сторона і саме з її дій розпочався бунт.
Тіло вбитого Адама Коцко внаслідок вогнепальної зброї
Проте судді не врахували докази та переконання Голубовича. Вони діяли з політичних упереджень польської сторони. Судовий процес проти українських студентів завершився 18 червня 1911 року. Бунтівників визнали винними і присудили їм покарання. Українську молодь ув’язнили на декілька місяців.
Сидір Голубович – адвокат і захисник українського народу
Сидір Голубович був вправним оратором. Він завжди чітко та об’єктивно висловлював думки щодо політичних злочинів, мотивів, їх характеру тощо. На судових процесах зачіпав найболючіше – взаємовідносини українців з поляками й українське поневолення. Його думки знаходили відголоски у багатьох українців. Голубович боронив не “злочинців”, а справу свого народу.
Український адвокат робив це з власних упереджень та абсолютно безкоштовно. Намагався захищати права свого народу перед несправедливістю. Проте як ми бачимо, чи не всі судові процеси завершувалися на користь польської сторони. Поляки мали значні переваги у суді. Попри це, на стороні українців перебувала українська інтелігенція, громадські організації й навіть преса.
Очільники ЗУНР Євген Петрушевич, Сидір Голубович і Степан Витвицький
У 1911 році кар’єра адвоката Голубовича призупиняється. Його обирають послом до парламенту Австрійської імперії Райхсрату від округу Козова- Тернопіль-Збараж. Та про цей цікавий період у житті українського політика й правника вже згодом у наступному матеріалі.
