30 Листопада 2022

Олександр Барвінський- просвітник і поборник української державності

Related

Топ-5 додаткових можливостей у сучасному телевізорі

Ще 10-15 років тому телевізори були просто пристроями для...

Який генератор вибрати для приватного будинку

У зв'язку з енергетичною кризою уникнути блекаутів не вдасться,...

Діяльність спортивного товариства “Сокіл” на Тернопільщині

Спортивні товариства в Україні з’явилися дуже давно. Перше було...

Розвиток гімнастики на Тернопільщині від кінця ХІХ і дотепер

ХХ століття вважають сторіччям гімнастики. І це зовсім не...

Share

Олександр Барвінський належав до славетного шляхетського роду. Він був одним із тих, хто зберіг Україну для нащадків. Його наукова та громадсько-політична діяльність в Галичині відіграла виняткову роль у національно-культурному та політичному відродженні українського народу в другій половині ХІХ- початку ХХ століття. Олександр Барвінський пройшов складний і тернистий шлях від помічника вчителя до голови віросповідання у Західноукраїнській Народній республіці. Далі на iternopolyanyn.

Олександр Барвінський був поборцем української державності і суверенності. Він завжди відстоював права та свободи свого народу. Після себе залишив чималу наукову і культурну спадщину. Це стало засвідченням того, що навіть у такі складні часи, які переживав діяч, на теренах українських земель попри всі заборони, творилася культура, розвивалася наука та освіта. А чим саме варто завдячувати Олександру Барвінському, дізнайтеся у статті. 

Дитинство та юність Олександра Барвінського 

Олександр Барвінський народився 6 червня 1847 року в селі Шляхтинці, що на Тернопільщині в родині священика української  греко-католицької церкви. Рід Барвінських належав до шляхетського роду Ястшембець. Про нього згадується ще на Червоній Русі, датованим XVI століттям. У сім’ї Барвінських було 8 дітей. Мабуть з усіх, чи не найяскравіше виділявся саме Олександр. Родина Барвінських вирізнялася своєю начитаністюта інтелігентністю, а також патріотизмом і любов’ю до рідної землі. На таких засадах виховували вони і своїх дітей.

Сім’я спілкувалася виключно українською мово. Змалечку Олександр виділявся своєю освіченістю, любив багато читати. Любов до України та всього українського запалила в серці молодого хлопця жагу до змін. Це у майбутньому матиме свої наслідки. 

Спочатку хлопець навчався у Першій Тернопільській класичній гімназії. Мовою викладання і навчання була німецька. Тоді ж вступає у таємну організацію “Громада”. Згодом переїжджає до Львова, де розпочинає навчання у Львівському університеті на філософському факультеті. Олександр любив українську мову, плекав її та попри все, завжди послуговувався нею у своєму житті. Також вивчав українську літературу. Окрім рідної мови, знав ще декілька. Перебуваючи у Львові, сприяв відродженню таємної організації “Громада”. 

Просвітницька діяльність 

Через деякий час Олександр Барвінський повернувся на Тернопільщину. Там займався викладацькою діяльністю у Бережанах і Тернополі. Перебуваючи на посаді вчителя, він започаткував процес створення шкільних підручників українською мовою. Це був важливий крок у просвітницькій діяльності громадського діяча. За його сприяння вийшов підручник “Виїмки з українсько-руської літератури”. Працює над впровадженням фонетичного правопису.

 У 1886 році видає “Руську історичну бібліотеку”. Там публікує дослідження української минувшини. Є зачинателем української історіографічної археографії.  Олександр Барвінський став одним із ініціаторів створення Літературного Товариства ім. Т. Шевченка. А деякий час навіть сам очолював товариство. Його дії сприяли посилення українського впливу на все тодішнє культурне та освітнє життя. 

Олександр Барвінський у громадсько-політичному житті рідного краю 

Олександр Барвінський брав активну участь у громадсько-політичному житті рідного краю. З 1885 по 1888 рік був депутатом і маршалком Тернопільської повітової ради. Він намагався порозумітися з тодішнім австрійським урядом і польськими політиками. Зробив спробу запровадження політики “нової ери”, що передбачала угоду між українськими і польськими фракціями у Галицькому крайовому сеймі. У 1890 році Олександр Барвінський, Сильвестр Сембратович та Юліян Романчук уклали цю угоду з польськими політичними колами і австрійським урядом. Однак вона зазнала невдачі. 

Джерело: фото Тернопільський обласний краєзнавчий музей

Через рік Барвінського було обрано у склад австрійського парламенту. Там перебував до 1907 року. Під час одного із виступів жорстко розкритикував дії польських політиків. У 1986 році став засновником Католицького Руського Народного Союзу.  З 1894 по 1904 рік – посол Галицького сейму. Нелегким було життя Олександра Барвінського у роки Першої Світової війни. Та це не зламало українського діяча, а навпаки. Він продовжує свою діяльність. 

Родина Барвінських

У 1917 році Олександр Барвінський стає довічним членом Ради Панів. У часи становлення нової держави на західноукраїнських землях ЗУНР став її активним поборцем. З 1918 по 1919 роки перебував на посаді делегата Української народної ради ЗУНР. Олександр Барвінський також очолював Державний секретаріат освіти і віросповідань у Західно-Української Народної Республіки. ЗУНР проіснувала недовго. Після її занепаду і окупації території польською владою, Барвінський відійшов від політичної діяльності. В останні роки свого життя продовжував писати підручники українською мовою. Помер український діяч і просвітник 25 грудня 1926 році в місті Лева. Похований на Личаківському цвинтарі. 

Праці Олександра Барвінського 

Олександр Барвінський є автором і упорядником хрестоматій з української літератури. Вони призначалися для гімназій та вчительських семінарій. Основними працями стали: “Ілюстрована історія Руси” 1880-1884 року, “Ілюстрована історія Руси від найдавніших до нинішніх часів” 1890 року, “Історія України-Руси” 1904 року та інші. У 1901 році світ побачив “Вибір з україно-руської літератури”. Варто зазначити, що Олександр Барвінський був затятим поборником української культури і мови. Свої підручники він писав виключно рідною мовою. Такі дії неабияк похитнули засади тодішньої влади.  

У “Вибір з україно-руської літератури” було опубліковані численні твори з української літератури від найдавніших часів. Барвінський навіть здійснив огляд на періодику, історичний розвиток і задачі літератури. “Історія України-Руси” вийшла у 1904 році. У ній автор заторкнув болісну історію рідної держави. На початку зазначив, що книга призначена для тих, хто не має часу не має часу “розчитуватися” об’ємних книг про минуле. 

Олександр Барвінський подав коротко основні події України, князів і відомих громадських діячів. “Історія України-Руси” виходила і в 1920 році. У ній було подано більше інформації ніж у попередньому виданні. У 1926 році з’явилася книга “Коротка історія українського народу”. Її було перевидано у Тернополі в 1991-ому. 

Також варто зазначити те, що Олександр Барвінський запровадив фонетичний правопис і вжив вперше термін “українсько-руський” у підручниках і шкільній пресі. Окрім підручників, написав і низку статей, у яких порушував проблему шкільної освіти, мовознавства та політичного життя. 

Зв’язок Олександра Барвінського з історією 

Олександр Барвінський любив історію. Їй  надавав чималого значення. На початку 1880-х років, розпочав активно займатися дослідженнями у цій галузі. Зокрема, детально вивчав історію рідного краю. На замовлення товариства “Просвіта” пише і видає свою першу працю з історії, що мала вигляд серії монографій.  Вона називається “Руська історична бібліотека”. Цікавим є те, що у більшості своїх праць, діяч порушив історичну минувшину народу. 

Потреба видання  “Руської історичної бібліотеки” була зумовлена необхідністю обгрунтування тези про єдність історичного процесу в Наддніпрянщині та Галичині. Ця праця започаткувала друк фахової літератури українською мовою. В утвердженні української ідентичності це мало неабияке значення. Барвінський співпрацював із українським істориком і етнографом Володимиром Антоновичем, а також Михайлом Грушевським. 

.,.,.,.