Перш за все, скажемо, що в польські часи, а це маємо на увазі 20-30 рр. ХХ ст., на території Галичини та Волині медичне забезпечення населення було в жалюгідному стані. Більше про ставлення поляків до місцевого населення краще почитати тут. Але прийшов «золотий вересень» 1939 р. більшовицькі війська, порушивши всі правила та угоди, кинулись дусити, розгромлену німецькими військами з іншому боку, польську державу. А тому тернополяни враз стали громадянами «страны, где так вольно дышит человек». Свободою в СРСР і не пахло, а от медицину в Тернопільській області вони змогли розбудувати. Чи все ж не до кінця змогли. Давайте дізнаємось. Детальніше про це розповість видання iternopolyanyn
Початок перебудови медицини
Як повідомляє дослідник Леонід Кравчук, прийшовши в Тернопіль, радянська влада з метою втримати завойовані області та щоб показати українському населенню, що більшовики кращі за поляків, кинулась впроваджувати всі “найкращі здобутки соціалізму”. Перш за все, почалися репресії проти інтелігенції, поляків, керівників і активістів політичних партій та ОУН. Коли ж перші результати цієї політики здалися владі обнадійливими, то було вирішено підкинути захопленим землям трохи грошей, щоб покращити життя людей.
Про створення медичних закладів
Перш за все, була ліквідована плата за надання медичної допомоги: стаціонарне й амбулаторне лікування в усій мережі лікувально-профілактичних закладів стало безкоштовним. Також до кінця 1939 р. в області сформувалася мережа безкоштовних медичних установ: відкрилися 24 лікарні на 1325 ліжок, з них 5 лікарень на 120 ліжок – у сільській місцевості. З’явилися нові спеціалізовані медичні заклади: 13 поліклінік, 50 амбулаторій, 2 диспансери. Загалом можемо констатувати, що в грудні 1940 р. область мала 19 лікарень в містах. Вони містили 1360 ліжок. Також в селах області було 19 лікарень на 441 ліжко.
Порівняно з дорадянським періодом кількість лікарень зросла на 23 одиниці, а ліжок у них – на 1073. Також влада розпочала боротьбу з наслідками туберкульозу, а тому було побудовано 2 лікарні для хворих на цю хворобу (на 50 ліжок). Також створено 2 пологові будинки (55 ліжок). Кількість поліклінік в кінці 1940 р. становила 18 закладів, також було вже 7 закладів, які боролися з туберкульозом, 7 для лікування дерматовенерологічних хвороб, діяло також 2 станції швидкої допомоги, 73 амбулаторії, 172 ФАПи (фельдшерсько-акушерських пункти), які розташовувались в селах області, а також 4 лікарні та 8 ФАПів діяло на заводах та фабриках області. У підсумку, за неповних півтора роки після приєднання фонд лікарняних ліжок на Тернопільщині досяг 1906 штук.
А як щодо Тернополя? Тут працювали 2 лікарні, що мали для хворих 355 ліжок. Пацієнтам допомагали 24 лікарі та 74 фахівця, які мали середню медичну освіту. Також місто могло похвалитися наявністю 3 поліклінік, жіночої і дитячої консультацій. Кількох спеціалізованих диспансерів. В цей період відкрився пологовий будинок на 35 ліжок, який планували у 1941 р. розширити до 60 ліжок.
Що сприяло покращенню в медичній галузі
Організація медичного обслуговування та формування нової системи охорони здоров’я прискорювалися завдяки використанню досвіду радянських установ охорони здоров’я, які активно допомагали й оперативно впливали на створення медичних закладів та формування в них відповідної кількості лікарів та медсестер. Працівників надсилали інші області України, а також були лікарі з Грузії, Вірменії, Росії. А тому в 1941 р. лікарі вже могли повністю забезпечувати роботу в нових закладах. Кількість лікарів на 1000 осіб населення досягло 4-х. Одночасно збільшилася кількість середніх медичних працівників і досягла в середньому 2 на 1 лікаря.
Що планувалось змінити в 1940 р.
Досягнувши перших успіхів і в цій галузі, влада вирішила в наступному, 1940 р., вкласти в охорону здоров’я 19,1 млн крб. Це мало дати області 444 медичних заклади, в тому числі закладів стаціонарної мережі – на 2972 ліжка. Планувалось створити в усіх містах та районних центрах амбулаторії, районах – фельдшерсько-акушерські пункти. В грудні 1939 р. у повітах області організували повітові відділи охорони здоров’я (повітздороввідділи) і санітарні комісії, що підпорядковувались «Охматдиту». У 5 повітах краю організовано санепідемстанції. У кожному місті почали працювати аптеки.
Преса про успіхи радянської системи охорони здоров’я
Про значні зрушення у справі медичного обслуговування населення постійно інформувала обласна преса. З її повідомлень дізнаємося, що в Тернополі запрацювала поліклініка і тут можна пройти обстеження, отримати консультацію з 8 по 16 год. В ній працювало 10 лікарів. Працює рентгенівський кабінет. Лікарі поліклініки виїжджають у сільську місцевість для надання медичної допомоги жителям. Для потреб поліклініки виділено 2 автомашини. Щоденно медичний персонал надає лікарську допомогу 100-150 пацієнтам. Із 400 громадян, які приходили до тимчасового управління протягом робочого дня, значна частина зверталася з проханням про відкриття лікарні. Обласний фінансовий відділ виділив Тернопільському міськздороввідділу кошти на придбання матеріалів для ремонту і розширення поліклініки. Готуються до відкриття пологові будинки і двоє дитячих ясел. На медичну сферу в Тернополі було виділено більше 4 млн крб. Їх планували використати на нові та старі заклади. В грудні 1940 р. в області працювало вже 388 лікарів, 549 інших медичних працівників. Газета також писала, що населення пропонувало продовжити час роботи лікарень до 18.00, але натомість, щоб вони відкривались о 10.00.
Медицина, діти, аптеки
Для медичного обслуговування дітей в школах і дитячих садках встановлено спеціальний штат лікарів і медсестер. Організовано спеціальні медичні заклади для допомоги матері і дитині: жіночу та дитячу консультації, молочну кухню, дитячі ясла. За рік жіночу консультацію відвідала 4771 пацієнтка, а дитячу консультацію – 6034 дитини; молочна кухня обслужила 6075 дітей. У місті діє 5 державних аптек і одна аптека при Тернопільській міській лікарні. На кінець 1940 р. у місті Тернополі працювали 25 медичних установ зі штатом 97 лікарів, 153 особи середнього медичного персоналу, 125 санітарок і 142 особи адміністративного персоналу.
Створення санепідемстанцій, пологових будинків
20 грудня 1939 р. президія Тернопільського облвиконкому приймає рішення про створення в місті Тернополі обласної санепідестанції, а в усіх повітах – відповідно, повітових до 1 лютого 1940 р. У ці ж терміни в Тернополі передбачається відкриття венерологічного диспансеру. Для поліпшення охорони здоров’я матері і дитини облздороввідділ зобов’язав місцеві адміністрації протягом січня – лютого 1940 р. відкрити в містах і селах області пологові будинки з відповідним штатом медпрацівників.
А тому можемо говорити, що радянська влада з однієї сторони здійснювала репресії проти населення області, а з іншої розбудовувала медичну сферу, щоб сподобатися тернополянам.
