Минуле століття в історії України відзначилося низкою подій. Його можна охарактеризувати як епоха боротьби українського народу за відновлення своєї незалежності. Не менш цікавими було громадське,культурне, мистецьке і спортивне життя цього періоду. Воно мало свої характерні особливості, що виходили з тих чи інших чинників.
Спорт Тернопілля з першої половини й до середини ХХ століття є цікавою, ще не до кінця вивченою сторінкою життя рідного краю. Діяльність спортивного товариства “Поділля”, як і її членів, на сьогодні є важливим у досліджені задля розуміння особливостей розвитку і становлення спорту у сучасній Тернопільській області.
З-поміж усіх членів українського спортивного товариства “Поділля” чи не найяскравіше вирізняється постать Мар’яна Лукасевича. Успішний футболіст, що був змушений змінити свою звичну спортивну форму на військову, та стати до оборони рідної землі. Про історію його життя, спортивну та військову кар’єру читайте далі на iternopolyanyn.
Біографія Мар’яна Лукасевича
Мар’ян Лукасевич народився у важкі для України часи, 22 червня 1922 року в Перемишлі, що сьогодні входить до Підкарпатського воєводства у Польщі. Його життя розпочалося у вирі духовного й національного загартування. Сім’я Лукасевичів була інтелігентною, батько працював професором історії й географії у місцевій гімназії. Мати Мар’яна була дочкою священика. У сім’ї Лукасевичів налічувалось аж семеро дітей.
У віці немовляти Мар’ян разом із сім’єю переїжджає до Тернополя. Там сім’я оселилася і замешкала. Батько хлопця розпочав працювати викладачем у Тернопільській державній українській гімназії.
Ще змалечку Мар’ян проявляв цікавість до спорту. Хлопець навчався у Тернопільській промисловій школі. Його зацікавленість спортом переросла у хобі, а згодом й справу усього життя. Понад усе любив футбол. Ця гра здавалася йому найцікавішою з-поміж усіх. Він навіть сам виготовляв собі бутси. Чи сприймали захоплення хлопця спортивною грою батьки? Насправді, ні. Проте Мар’ян робив вагомі здобутки у цьому напрямі.
Мар’ян Лукасевич в українському спортивному товаристві “Поділля”
Відомо, що Мар’ян Лукасевич деякий час грав за команду Українського спортивного товариства “Поділля” у Тернополі. Її було засновано у 1909 році. Поява футбольного клубу пов’язане з ім’ям видатного українського професора Семена Сидоряка. Велику увагу в товаристві приділялося не лише розвитку футболу, але й інших видів спорту. Хлопець успішно заявив про себе в команді як нападаючий дружини юніорів- “лошаків”. У 1937 році вони перемагають команди польських “Кресів”, єврейську “Єгуду”, “Спарту”, “Легіон” та інші футбольні команди. Мар’ян Лукасевич зробив чималий внесок у розвиток не лише футбольного клубу, але й усього спортивного товариства “Поділля”.
ФК “Поділля”, 1937 рік
Футбольна команда “Поділля” робила блискавичну кар’єру з 1936 по 1939 роки. У цей період вони щорічно обіймали перші місця у змаганнях. Деякий час їх вважали найсильнішою командою Тернополя. Безумовно, що неабиякі зусилля для цього приклав і Мар’ян Лукасевич. Він відзначився у матчі юніорами Львівського спортивного клубу “Погонь”, який належав до польських спортивних клубів. Вони володіли однією з найуспішніших футбольних команд Галичини та зіграли блискавичні матчі на європейський стадіонах.
Тернопільське “Поділля” перемогло “Погонь” з рахунком 3:0. Його успішно відкрив Лукасевич. Варто відзначити, що це було досить неочікувано, враховуючи те, яким сильним був “Погонь” у ті часи. Однак перемога українського спортивного клубу не сприймалася як спортивна, а більше як політична. Тут необхідно врахувати загострені відносини між поляками та українцями в ті часи.
З 1930 по 1939 роки Мар’ян Лукасевич проживав у Тернополі. У часи найбільшого поступу товариства “Поділля” хлопець стає його повноправним членом. Спочатку перебував у резервах футбольної дружини. Спортивна кар’єра вимагала чудової фізичної підготовки та загартованості. На жаль, повністю досягти того, про що мріяв і хотів Мар’ян Лукасевич не вдалося. З початком Другої Світової війни діяльність товариства “Поділля” загальмувалося.
Однак ще напередодні страшної події спортивний клуб успішно розвивався. У його членстві перебувало до 200 людей, вони володіли навіть власним радіо і приміщенням. У товаристві успішно розвивалися різні види спорту, а особливо футбол. Діяльність “Поділля” бентежило тогочасну владу. У 1945 році більшість гравців перейшло до команди “Локомотиву”. Так, фактично футбольний клуб “Поділля” перестав існувати.
Військова кар’єра Мар’яна Лукасевича
З початком Другої Світової війни діяльність спортивного товариства “Поділля” призупинилася. Мар’ян Лукасевич, не бажаючи опинитися під радянською владою, вирішує вступити у лави Української Дивізії “Галичини”. Був підстаршиною 5 полку. Дивізія існувала з 1943 по 1945 рік. Вона була укомплектована переважно з галичан греко-католицької конфесії. Мар’ян Лукасевич змінив звичну йому спортивну форму на військову. Він був добровольцем. В 1944 році разом із іншими бійцями своєї дивізії, Мар’ян перейшов до УПА. Тоді ж розпочинається військовий шлях Лукасевича. Однак, на жаль, він тривав не довго.
Після загибелі командира чоти “Очерети”, його доповнений загін перетворюється на сотню УПА “Вовки”. А Мар’ян Лукасевич стає її першим командиром. У середині квітня вони здійснювали наступання на Грубешівщину. Сотня “Вовки” прославилася у численних бояв. Серед бійців вирізнявся колишній футболіст Мар’ян Лукасевич. Він уславився передусім своїм одноденним боєм неподалік села Діброва. У боях з польською Армією Крайовою, сотня Лукасевича збільшилася до куреня. Це дало змогу проводити боротьбу на Холмщині. Курінь також проводив рейди на Підляшші.
Пам’ятник полеглим бійцям сотні “Вовки”, 26.02.1946 р., в бою з військами НКВС. В урочищі Білосток біля села Ліски, Грубешівського повіту.
У березні 1945 року Мар’яна Лукасевича було призначено командиром Холмського тактичного відтинку “Данилів”. Молодому бійцю доручили організувати нові сотні. Варто зазначити, що курінним псевдонімом Лукасевича був “Ягода”. За дорученням, він організовує сотню “Вовки-2”. Про успіхи командира куреня було повідомлено навіть Сталіна й Молотова. Молодий боєць успішно ліквідовує енкаведистів. 28 серпня того ж року він влаштовує успішну засідку на спецгрупу Василя Левочка- “Юрченка”.
У вересні 1945 року Мар’ян Лукасевич зазнає поранення. Деякий час лікувався у селі Жнятин. Відомо, що тоді ж він захворів і на страшний недуг – малярію. Загинув боєць трагічно, внаслідок пожежі, що була спричинена ворожими військами під час облави. Загинув у санітарній криївці від диму. Поховали бійця у селищі Гільче на новому кладовищі.
Нагороди та вшанування пам’яті героя
Мар’яна Лукасевича посмертно було нагороджено Срібним Хрестом за бойові заслуги І класу та Бронзовим Хрестом за Бойові заслуги. 23- річного бійця посмертно підвищили до звання майора. У Тернополі пам’ятають про Лукасевича. Він відзначився не лише як талановитий спортсмен, гравець футбольного клубу “Поділля”. Патріотизм і небажання жити під радянським і німецьким поневоленням стало поштовхом до оборони рідного краю.
Мар’ян Лукасевич відзначився у численних боях як проти радянських так і німецьких окупантів. У місті Тернопіль, по вулиці Камінній, що знаходиться у середмісті, встановили пам‘ятну таблицю на будинку № 2. На жаль, не так багато містян насправді знають про цього героя, оборонця України. Його подвиги оспівані у героїчних піснях. Він до сьогодні є прикладом відваги і патріотизму.
