ОУН та УПА це невід’ємна частина нашої історії, що творилася тут, на Заході України. Люди, які були учасниками національно-визвольного руху, попри загрозу репресій, намагалися відновити суверенітет могутньої держави. У їх складі перебували й жінки, які зробили неабиякий вклад задля досягнення спільної мети. Їх історії неймовірно та водночас дещо трагічно подано у книзі “Жіноча справа: незабуті історії учасниць підпілля ОУН станиці села Кордишів на Шумщині”. Далі на iternopolyanyn.
Книга про невідоме минуле жіночої справи в ОУН, УПА
Книга “Жіноча справа: незабуті історії учасниць підпілля ОУН станиці села Кордишів на Шумщині” була видана ще у 2021 році. Її авторами стала українська журналістка, громадська діячка й головна редакторка передачі “Культури” Галина Дацюк та краєзнавець Анатолій Лукащук. Видання приурочене до 80-тої річниці зі створення ОУН і вийшло за сприянням Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини.
Книга буде цікавим джерелом перш за все для істориків і дослідників, адже у ній розповідається про станицю ОУН, УПА , що діяла у період з 1943 по 1946 рік в одному волинському селищі на Тернопільщині, Кордишів. Проаналізувавши чимало матеріалу й слідчих справ, автори вперше опублікують те, що раніше нам було невідомим. Це історії жінок і про жінок, які були зв’язковими, санітарками, господарчими й стали одними з найяскравіших і найактивніших учасниць цього національно-визвольного змаганння.
Це зовсім різні учасниці, історії життя та долі, що були “зламані” радянською системою. Адже відомо, що за співпрацю з ОУН, УПА жорстоко карали навіть жінок, тому ті, хто вже допомагав організації/армії дуже ризикували бути викритими. Існує чимало історій, де владі видавали навіть найближчі люди. У книзі це історії піднесені й трагічні, з хорошим фіналом і трагічним…
Що очікувало на жінок за співпрацю з ОУН, УПА?
Село Кордишів Кременецького району Тернопільської області тривалий час залишалося невідомим, аж поки не з’ясувалося, що в цьому місці колись діяла потужна організація, що ставила за свою мету здобуття Незалежності. Відомо, що багато односельчан під час Другої Світової війни воювали у складі ОУН “УПА-Південь”, в складі гарнізоні “Крука”.
Радянська влада дуже сильно придушувала діяльність організації й в свій час жорстоко розправилася з діючим підпіллям. Спочатку жінок, які мали хоч якийсь зв’язок з ОУН чи УПА, очікували страшні допити енкаведистів, які для отримання інформації використовували різноманітні методи. Це не тільки за активну діяльність, але й кілька хлібин для повстанців і зв’язаний светр міг призвести до каторжних робіт у Сибірі.
А це були й зовсім юні дівчата, яким ледь виповнилося 17 і 18 років.Згодом табори. Після відбування каторжних робіт у Сибірі ці жінки сумнівалися, що комусь буде цікава їхня історія і правда, тому нікому її не розповідали. Героїні книги жили зовсім поруч, багато з них поверталися до рідного Кордишева. Після здобуття Незалежності, ці та інші страшні історії починають “виходити з підпілля”. Значна їх частина складає книгу “Жіноча справа: незабуті історії учасниць підпілля ОУН станиці села Кордишів на Шумщині”.
Насправді без жінок би не було цієї повносилою повстанської армії, адже вони також відігравали в цьому не менше значення. Були водночас ліками, зв’язком, хлібом і кров’ю. Зараз чимало їх спадкоємець знову змушені боротися проти загарбників і одвічного ворога.
