У 30-х роках минулого століття на Кременеччині набуло активного розвитку повітроплавання. Небо завжди вабило до себе своїм великим горизонтом і можливостями. На сьогодні парапланеризм вважають одним із видовищних видів спорту. Політ на параплані має багато переваг: мінімальні вимоги, доступність та адреналін. Далі на iternopolyanyn.
На західноукраїнських землях його становлення розпочалося ще на початку ХХ століття. Волинська планерна школа “ Сокола гура” постала у 1934 році за сприянням тодішніх професорів середньої школи в місті Кременці, на схилах мальовничих Кременецьких гір.
Перші курси з парапланеризму
У 1934 році за сприянням викладачів і професорів Кременецької середньої школи, неподалік самого Кременця, біля села Куликів, на схилі однієї з гір, що зветься Соколиною, запрацювала перша парапланерна школа на Тернопільщині. Вона називалася Волинською планерною школою або “Сокола Гура” ( “Sokola Góra”). Проте перші курси парапланеризму запровадили ще раніше. Охочих було чимало. Для навчання використовували планер типу “Врона” ( “Wrona”).
У Кременці він був лише один. Цей польський планер призначався для навчання. Його було збудовано у міжвоєнний період і це вважається першою конструкцією, створеною у планерних майстернях Варшави. Вони були досить популярними у Польщі. У 1933 році “Врону” переробили під літальний апарат для підготовки майбутніх пілотів літаків.
Планери, що випускали поляки були настільки популярними, що їх закуповували навіть у США та до Єгипту. Він дозволяв здійснювати тренування пілотів категорії А та В. Один планер цього типу ввели у навчальні курси 1933-х років, що розгорталися неподалік Кременця.
Заснування Волинської планерної школи
Через рік від заснування курсів парапланеризму, неподалік селища Куликів, що на Кременеччині запрацювала перша школа парапланеризму у Волинському воєводстві (сьогодні Тернопільська область). Вона перебувала під опікою Управи Волинського округу, з розташуванням в Луцьку. У Кременці ввели вже 2 курси з парапланеризму. Розпочалося будівництво ангару.
Він повинен був вміщати у собі до 10 літальних апарати. До цього на курсах використовували планер “Врона”. Та у 1934 році їх кількість збільшилася. Школа отримала ще 2 новеньких планерів цього типу. Окрім “Врони”, для навчання замовили “Чайку” і “Комара”. “Чайка” (“Czajka”) – це ще один навчальний польський планер. Його, як і “Врону” збудували у міжвоєнний період. Планер мав хороші характеристики.
Упродовж 30-х років модель вдосконалювали. Так з’явилася “Czajka II” і “Czajka IIІ”. Вона відіграла визначну роль у підготовці польських пілотів. Її ціна ( 3 000 тисячі злотих) дозволяла придбати планер у школи планеризму, що діяли на території Польщі.
“IS-B Komar” був ще одним навчальним планером, який “Сокола Гура” замовила для навчання планеризму на Кременеччині. У період з 1934 по 1935 роки школа розвивалася. Тоді ж вперше організовують так звані “планерні табори” та “зимові курси планерного спорту”. Це дозволило організовувати навчання на планерах не лише в теплу пору року, але цілий рік поспіль.
“Сокола Гура” знаходилася між схилами Кременецьких гір, неподалік селища Куликів. Цю місцевість обрали не випадково. Схили, що знаходилися поряд, давали чудову можливість використовувати їх у навчанні. Найпопулярнішими були кілька гір: Сокола, Гостра та Лиса.
Серед охочих навчатися літати на планері вирізнялася молодь. Школа була настільки популярною, що вже у середині 30-х років ХХ століття відігравала важливу роль у розвитку цього виду спорту на теренах Польщі. Кількість планерів за декілька років виросла до 22. Були представлені не лише навчально-тренувальні типу “Врона” чи “Чайка”, але й декілька екземплярів змагальних літальних апаратів.
Школу планували розширювати й надалі. План по її розбудові було утверджено. Наприкінці 1936 року з’явилося 2 ангари, і це вже було третє приміщення для планерів; адміністративний будинок, актовий зал тощо. Та і на цьому не планували зупинятися, враховуючи всю важливість планерної школи.
Нещасні випадки на“Сокола Гура” та її занепад
У 1936 році на Соколиній горі, неподалік Кременця, під час тренувальному польоту на навчальному планері типу “Комар” трагічно загинув колишній командувач корпусного округу № ІХ Генрик Островскі. Машина у польоті заглогла, утративши швидкість впала у штопор. Через рік зі школою “Сокола Гура” знову трапилося нещастя.
Раптова пожежа частково знищила або пошкодила важливі споруди, а також навчальне обладнання. Це призвело до зниження інтенсивності самого навчання. Школа вже не була такою продуктивною, як у попередні роки. Та попри це, все ще залишалася однією з найкращих і користувалася великою популярністю. Про це засвідчують отримані нагороди, дипломи та подяки за плідну та якісну працю у парапланеризмі.
Попри всі негаразди, “Сокола Гура” продовжувала працювати. Восени 1939 році розпочалася Друга Світова війна. Вступ радянської армії на Захід України змусив припинити діяльність школи парапланеризму.
Комендант планерної школи Ян Мікульський
У 30-х роках ХХ століття комендантом “ Соколи Гури” стає важлива фігура в польській історії, льотчик і планерист, майор авіації Ян Збігнєв Мікульський. Його сім’я мешкала на Галичині, неподалік аеропорту. Великі “птахи” з людьми, що здіймаються в небо змалечку цікавили Яна. Саме тому, мабуть, він вирішив пов’язати своє життя з польотами. Після чергової підготовки та отриманої кваліфікації інструктора, Мікульський у 1934 році став командиром й інструктором у Волинській школі планерного спорту. Цим закладом керував до початку Другої Світової війни.
З початком Другої Світової війни, подався добровольцем захищати рідну землю. Перебував у авіаполку на Волині. Літав на польському літаку RWD 8. Цікаво, що його було конфісковано у тій самій Волинській планерній школі “Сокола Гура”. Після закінчення війни деякий час працював інструктором у Єгипті. Також літав в Індії та Бірмі. Разом з А. Гжегжулкою встановив у 1948 році польський рекорд по витривалості планерного польоту. Результат становив 15 годин і 38 хвилин.
Організував свою планерну школу “Central Gliding School”. У ній здійснювалася підготовка льотчиків військової авіації. Та за її основу як зразок обрав Волинську планерну школу. Вона стала прототипом у створенні “Central Gliding School”. Займався планерною підготовкою курсантів до пакистанської військової авіації. За свої заслуги був нагороджений найвищою пакистанською нагородою Тамга-і-Басалат.
Відома учениця “Соколи Гури” Ядвіга Пілсудська
У планерній школі на Кременеччині навчалося чимало талановитих майбутніх авіаторів. Проте на жаль, відомості про всіх учнів до наших днів не збереглися. Однією з учениць “Соколи Гури” була польська архітекторка, донька Юзефа Пілсудського, важливого громадського і політичного діяча в Речі Посполитій Ядвіга Пілсудська. На планері навчалася літати у 1937 році, неподалік міста Кременець. Ядвіга отримала всі можливі планерні категорії: А, В, С та D. Займалася змагальними польотами.
З початком війни, прибувши до Англії, подала заявку на вступ до Допоміжного повітряного транспорту, однак отримала відмову. Та у 1942 році її таки взяли до Жіночої допоміжної авіаційної служби. Ядвіга Пілсудська під час служби досягла звання лейтенанта. Літала на різних типах літаків. У роки війни була пілотом повітряних сил Британії RAF-u. Відомо, що у воєнний період жінка налітала близько 312 годин. У середньому здійснювала 2 польоти в день!
