Дивовижно, як інколи життя може змінитися за мить. Бувши приреченим на вічне заслання й прожиття серед невідомих людей, і раптом ти – великий науковець.
Таким був нескорений на відстані й обставинами галицький дослідник Еміль Антоні Коритко, пише iternopolyanyn.com.
Еміль Антоні Коритко – забутий дослідник із Зеленого гаю
Еміль Антоні Коритко народився 7 вересня 1813 року в селищі Зелений гай (колись Жежави) неподалік Заліщиків, що на півдні Тернопільської області. Коритки мали глибоке шляхетне коріння, належали до спольщеного руського роду.
Родина Еміля проживали в достатку, батько володів маєтками в селах неподалік Заліщиків, зокрема, у Жежавах, де й проживала вся сім’я.
Еміль був наймолодшим з 4 братів. Мав ще 2 сестри. Початкову школу хлопчик закінчив у Львові, куди переїхав разом з матір’ю, братами й сестрами.
У місті Лева навчався у Львівському університеті (сучасному Львівському національному університеті імені І. Франка), вивчав філософію.
Політика в житті галицького дослідника
Еміль Коритко, окрім навчання, цікавився політичним життям. За деякими свідченнями, брав участь у Листопадовому, національно-визвольному повстанні поляків і литовців проти російської імперії.
Був пов’язаний з польським конспіративним рухом у Галичині, за що видатного галичанина й засудили на вічне “ув’язнення” далеко від рідної домівки.
На Коритка та його прибічників у 1833 році написали донос до львівської поліції за прилеглість до конспірації та поширення літератури (брошур) забороненого змісту в друкарні Оссолінеуму.
Згідно з цим, друкуванням займався сам Еміль Коритко, про що й розповів Іван Франко у праці “Еміль Коритко, забутий славянський етнограф”.
Еміля одразу не арештували, цей процес затягнувся на декілька років. Франко пише, що участь Коритка спочатку не була доведеною, а сам арешт через політичні справи в ті роки був дуже клопітким й вимагав довгого розслідування.
Вину таки вдалося довести й за заборонені дії австрійська поліція все ж заарештувала галичанина-науковця. Його разом із Богуславом Гординським, згідно з вироком суду, відправили у Любляни, сучасну столицю й найбільше місто Словенії.
Заслання до Любляни
Еміль Антоні Коритко та Богуслав Гординський знаходилися у Любляні під наглядом директора поліції Сікарда. Проживали в поліцейському будинку в передмісті.
Дуже скоро життя галичанина змінилося, він завів різноманітні знайомства серед місцевої інтелігенції. Затоваришував з місцевим впливовим адвокатом Блажем Кробатом, дім якого був осередком словенського національного руху, великим словенським поетом, представником романтизму Франце Прешерном і учасниками хорватського Відродження, чиєю діяльністю палко захопився сам.
У перші місяці перебування в Любляні Еміль Коритко дійшов до думки, що хоче присвятити себе вивченню побуту, місцевого фольклору, життя словенського народу.
У 1938 році галицький дослідник опублікував звернення до народу, в якому закликав збирати словенську національну спадщину. Деякий час здійснював короткі оглядові екскурсії до околиць міста.
Еміль Антоні Коритко досліджує словенський народ
Еміль Антоні Коритко розробив спеціальний питальник з 12 пунктів, що вміщував інформацію про народний побут, медицину, одяг, пісні, символіку, магію, забобони тощо. На ці та інші пункти Коритко прохав дати розлогу відповідь своїх респондентів. Так він збирав інформацію про словенську національну спадщину.
На основі отриманих даних в 1938 році у часописі “Ost und West” з’явилася праця “Ein Wort über das Volkslied in Krain”. Це розвідка галицького дослідника, яку той присвятив словенам і їх культурі.
У 1839-1844 роках видавалася за життя, і після смерті Коритко праця в 5 томах “Словенські пісні країнського народу”. Дослідник у них подав детальну інформацію про словенські народні пісні, їх зміст і порівняння.
За рік до смерті люблянський губернатор дозволив Коритко відправитися в подорож по Іллірії. Кориткові було доручено об’їхати всю країну й доповнити свою збірку, яку Еміль Антоні розпочав створювати. Губернатором був готовий взяти всі витрати на себе, аби той присвятив книгу йому. Але дослідник не планував цього зробити.
У Люблянах Коритко жив в достатку, щомісяця отримував кошти від родичів. Проте понад усе галицький дослідник хотів повернутися на батьківщину. Він навіть декілька разів відправляв прохання, однак йому завжди відмовляли.
Зрозумівши, що Любляни тепер його нова домівка, Еміль Коритко вирішив присвятити життя їх дослідженню. На волосині від смерті, стараннями батьків у 1939-му Коритко дозволили повернутися. Але він не відвідав Галичину.
Взимку 1939 року Еміль Антоні Коритко захворів на небезпечний недуг – тиф. Передчасно пішов з життя того ж року. Йому було 25. На цвинтарі Нав’є в Люблянах дотепер спочиває видатний дослідник словенського народу.
