Арсен Річинський є відомою постаттю в українському громадсько-політичному житті ХХ століття. Цей висококваліфікований лікар і водночас філософ, культуролог, ідеолог і мистецтвознавець свого часу зазнав чимало утисків з боку польського та радянського уряду. У статті розглянуто лікарську діяльність Арсена Річинського і його зв’язок із Кременецьким медичним фаховим коледжем. Далі на iternopolyanyn.
Дитинство та юність
В Україні Арсен Річинський знаний перш за все як активний поборник української державності та незалежної церкви. Свої ідеї виклав у працях, що до сьогодні зберігають актуальність. Народився 12 червня 1892 року на Кременеччині, у невеличкому селі, що зветься Тетильківці. Його батько, Василь Річинський, належав до духовного стану і був місцевим священиком. Ще змалечку сім’я справляла на Арсена чималий вплив. Це позначилося й на майбутньому виборі його професії. Хлопця надто цікавило релігійне життя. Він добре орієнтувався у питаннях догматики та церковної обрядовості.
Спочатку навчався у місцевій церковно-парафіяльній школі, а згодом – у Клеванській духовній школі. У місті Кременець вступив до гімназії. Ймовірніше за сприянням батька навчався у Волинській духовній семінарії, що у Житомирі. Це був цікавий період у житті Арсена Васильовича. Він стає членом місцевого гуртка з вивчення рідної історії, що було в якійсь мірі небезпечно і заборонено у зв’язку з тогочасною політикою. Після успішного закінчення Волинської духовної семінарії чоловік влаштувався учителем при церковно-парафіяльній школі у селі Сіднярки. Проте дуже швидко зрозумів, що не цього бажає. Річинський вирішив здобути лікарський фах.
Медицина у житті Арсена Річинського
Він подається на навчання до Варшавського університету, проте з настанням Першої Світової війни був змушений евакуюватися. У Варшаві так і не навчався, перевівся до Київського імператорського університету святого Володимира. Арсен Річинський переживав не найкращі часи. Тому після першого року навчання був змушений відновити студіювання. Влаштувався учителем у фельдшерській школі. Там працює аж до 1915 року.
У 1915 році переїжджає до Ізяславського повітового земства. Цей повіт колись знаходився у південній частині Волинської губернії. Тут чоловік розпочинає свою лікарську доктрину в селі Хролин ( нині знаходиться у Шепетівському районі, Хмельницької області). Та недовго пропрацював у Хролині. Арсен Річинський впродовж усього життя переїжджає з однієї губернії до іншої. У 1917 році повертається до університету в Києві. Він успішно склав державні іспити та отримав посаду лікаря в Ізяславській повітовій лікарні. Там пропрацював аж до 1920 року. Що цікаво, свій фаховий диплом Арсен Річинський отримав лише через півтора року. Однак це не завадило йому рятувати людські життя.
Арсен Річинський недовго затримався і в Ізяславі. У 1920 році перебрався до Тростянця Луцького повіту. Там до 1922 року працював практикуючим лікарем. Часи були вкрай несприятливими – велися переслідування за українською інтелігенцією та поборниками української державності. У той час Арсен Річинський проживав на території, що була підвладною Польській державі. В радянську Україну повертатися було вкрай небезпечно. У 1922 року лікар знову переїжджає.
У місті Володимира-Волинського обійняв посаду головного лікаря при міській лікарні. У 1935 році його заарештовують за активну проукраїнську діяльність. Однак довести звинувачення так і не вдалося, тому Арсенал Річинського відпустили на волю. З цього часу життя змінилося. Після хоч і не зовсім вдалого арешту, працювати на державній посаді лікарем Річинський більше не міг. Попри те, що лікаря звільнили, він досі перебував під наглядом спеціальних служб. Він тричі піддавався арешту з боку польської влади.
Український лікар у засланні
До 1939 року Арсен Річинський вільно практикувався у медицині. Він непогано заробляв і забезпечував родину. А ще, Арсен Васильович був широкознаним медиком. Його цінували за професіоналізм і вважали одним із найздібніших і популярних тогочасних фахівців. Клієнтів завжди було вдосталь, а тому проблем із заробітком не виникало. У 1939 році Арсена Річинського, а у 1940-му його сім’ю, заарештували. Це останній, третій арешт у житті медика. Річинських радянська влада депортувала у північний Казахстан. Щоправда, вони таки змогли повернутися хоч і через багато років, однак не в повному складі.
Арсена Васильовича звинуватили у зв’язках із ОУН. Декілька років він просто перебував у неволі без суду. Винесли вирок лише у 1942 році. Арсена Річинського позбавили волі ще на 10 років і заслали до ГУЛАГу. Мабуть чи не найтяжчим і найстрашнішим покаранням у ті часи вважалося заслання на виправничо-трудові табори. Як правило, з них вже ніхто ніколи не повертався. Дуже рідко люди переживали ці “тортури”. Радянська влада створила таку систему для політичних супротивників більшовицького режиму, а Арсен Річинський, на їх був думку саме таким. Тяжка доля спіткала українського лікаря у засланні. Відбував покарання в Уктлазі. Річинський підтримував зв’язок із своєю сім’єю, що також відбувала покарання на чужині. Вони постійно листувалися.
У 1949 році відбувши покарання, Арсен Річинський вийшов на волю. Він разом із своєю новою сім’єю відправився у безстрокове заслання до Казахської РСР. Існує також інформація, що перед самим звільненням лікарю завдали кілька значних ножових ударів, проте він вижив.
На Україну повернутися чоловіку заборонили. Із новою родиною Арсен Річинський розпочав будувати нове життя далеко від рідної домівки.Арсен Васильович знову береться за лікарську справу.Він розпочинає працювати лікарем у районній лікарні. Деякі його доробки навіть публікувалися у часописі “Здоровье Казахстана”. У 1956 році помирає внаслідок крововиливу.
Поховали Арсена Річинського у Кизилординській області, Казахської РСР. Зараз його тіло перепоховане в рідній Україні. У 2006 році останки Арсена Річинського перевезли до Тернополя та перепоховали на міське кладовище біля села Підгороднє.
Вшанування пам’яті видатного діяча на Кременеччині
Земляка Арсена Річинського пам’ятають і вшановують на Кременеччині. У 1999 році, згідно Постанови Кабінету Міністрів, Кременецькому медичному училищем присвоїли почесне ім’я українського лікаря. На фасаді споруди встановили меморіальну дошку у 2002 році. Кременецьке медичне училище імені Арсена Річинського до сьогодні є фаховим навчальним закладом, що здійснює підготовку майбутніх медиків.
У 2004 році при навчальному закладі заснували музей-експозицію присвячену Арсену Річинському. У ній розмістилася невелика кількість експонатів, що вдалося зібрати. Перед створенням музею відбулися наукові-пошукові експедиції. Вдалося зібрати історичні документи, фотографії та книги. Офіційне відкриття музею відбулося у 2008 році. Цікавими є саме власні фотографії Арсена Річинського. Варто зазначити, що він захоплювався фотографіями та був фаховим фотографом.
Постать Арсена Річинського є багатогранною. А лікарська справа у його житті було лише маленькою частинкою того, що насправді любив чоловік. Він не повністю занурювався у ню, знаходив місце і для інших цікавих та улюблених справ. Переслідування і ув’язнення не дозволяли йому повноцінно працювати так, як того сам бажав. Зараз ми лише можемо уявити те, скільки б всього зміг зробити Арсен Річинський для українського народу.
