Якщо жителів різних країн відрізняє мова, то мешканців різних областей в країні – їхній говір. Україна славиться багатством та милозвучністю свого мовлення. Хоч українську вважають не найлегшою для вивчення, проте вона точно того вартує. Її можна вдосконалювати протягом всього життя і щоразу знаходити щось цікаве. Багато скарбів криється серед діалектизмів та архаїзмів кожної області, пише iternopolyanyn.com. Тож сьогодні ми поговоримо про те, що відрізняє Тернопільщину на мовленнєвій мапі нашої держави.
Історія Тернопільського діалекту
Тернопільщина може похвалитися численними архітектурними пам’ятками, красою природи, дружньою атмосферою та, звичайно ж, особливостями діалекту. Україна охоплює три групи наріч, які діляться на безліч говірок. І якщо південно-східне наріччя є найбільш сучасним, то північне та південно-західне можуть похвалитись багатосторінковою історією, адже вони є давніми. До речі, саме до останнього і належить Тернопільська область. А в її межах ми можемо виділити два діалекти південно-західного наріччя: волинський та наддністрянський. Варто почати цю розповідь саме з наддністрянського говору, адже він займає більшу частину Тернопільщини, залишивши лише невеликий шмат землі для свого сусіда.
Наддністрянський, галицький, опільський – саме за такими назвами ми можемо знайти діалект, який охоплює 14 районів Тернопільської області. Ним послуговуються мешканці Бережанського, Борщівського, Козівського, Тернопільського, Підгаєцького та інших районів. А це означає, що він домінує на Тернопільщині. Ба більше, наддністрянський говір складає основу південно-західного наріччя й протягом усього часу впливав й на інші діалекти. Саме тому зараз ми можемо дослідити деякі спільні риси з сусіднім волинським діалектом чи, наприклад, подільським. Ну а ще наддністрянський говір охоплює Львівську та Івано-Франківську область.
Оскільки мова завжди була важливою частиною людської ідентифікації, то не дивно, що навколо неї точиться чимало дискусій. Не оминуло це і діалекти, які опинились під прицілом багатьох дослідників. Так, першість у вивченні наддністрянського говору можна присвоїти Якову Головацькому, який виступив з відповідною доповіддю у 1848 році. Він, як і його наступники, описував загальні риси цього діалекту і його відмінності від інших говорів. Проте згодом цього стало замало, тому мовознавці почали укладати словники, в яких можна було підглянути безліч слів наддністрянського діалекту. Цікава історія також пов’язана з назвами цього говору. Так, наймення “наддністрянський” не влаштовувало дослідників через хибну прив’язку до річки Дністер, назва “галицький” звужував реальне поширення говору, таке ж географічне нещастя спіткало й термін “опільський”. А ця ситуація лише дозволила послуговуватись усіма варіантами одночасно.
Окрім вже відомого наддністрянського говору, частина людей на Тернопільщині використовує волинський діалект. А мова йде про Шумський, Кременецький, Зборівський, Збаразький та Підволочиський райони. Лінія відмежування наддністрянського й волинського говорів проходить через Зборів та Збараж. А це означає, що навіть в межах одного району мешканці можуть вживати слова з двох різних діалектів. Ну а ще Тернопільська область запозичила чимало польських, лемківських та німецьких словечок. Тож мова тернополян – це суміш декількох говорів, цікавих запозичень та уподібнень. Саме це робить її такою незвичайною і багатою.
Особливості творення
Не менш цікавою темою є лексичні, граматичні, й фонетичні особливості діалекту. А Тернопільщина може похвалитись одразу двома говорами на своїй території, кожен з яких представляє окрему мовну систему.
Наддністрянський говір поширюється на декілька областей України й має чимало характерних рис. Ну а нас цікавить, як він проявився на Тернопільщині. Так, до його фонетичних особливостей можна віднести:
- перехід звуку [а] в [е], [и](дякувати – дєкувати, шапка – шепка)
- наявність звуку [в] перед і, о, у(огірки – вогірки, озеро – возеро)
- твердий звук [р] з виділенням [й](ряд – рйад, порядок – порйадок)
- парокситонний наголос займенників, наголошування на закінчення дієслів, подвійне наголошування іменників та дієслів
Щодо граматичних норм, то тут найбільш помітну різницю створюють закінчення слів. Так, для іменників чоловічого роду в давальному відмінку однини характерне закінчення -ови, -еви, для іменників жіночого роду в орудному відмінку однини буде діяти закінчення -и. Цікавим є й творення майбутнього часу, яке виражається двома формами(буду брати – буду брав, буду спати – буду спав). Декілька форм має й третя особа однини майбутнього і теперішнього часу(робе – робит, їзде – їздит). Особливою рисою наддністрянського говору є ще й афікси -май, -мак, -иск, -анк, -альник(глухий – глушмак, копач – копальник). Ну а ще Тернопільщину неможливо уявити без займенників него, нев, тов, твойов, тамтой та прислівників тутка, тамка.
Ну а волинський діалект вплинув на твердість звуку [р] й поширення [ир](кирниця), заміну [м] на [мн](комнір), наявність часток нех, най, ней.
Як говорити по-тернопільськи?
Тернопільщина – це унікальний регіон, так само як Тернопіль – це унікальне місто. І про широке використання діалекту воно заявляє відразу. Коли ми говоримо про це місто, то зазвичай послуговуємось піснею “Братів Гадюкіних” – “Файне місто Тернопіль”. І цей вираз так прижився, що ми можемо лише сказати словосполучення «файне місто» і люди відразу ж здогадаються, про що йде мова. Цікавий факт полягає в тому, що слово “файно” є запозиченням з польської мови. А щоб розмовляти по-тернопільськи, треба вивчити чимало слів, чим ми зараз і займемось. До речі, файно означає гарно.
Якщо ви хочете похвалити людину або відзначити красу чогось, можна також сказати, що хтось є ґречним(чемним) чи, наприклад, справи у вас йдуть елеґансько(чудово). Ну а щоб підсилити вагу своїх слів, треба додати до сказаного фест(дуже) – фест добре, фест файно, фест красива. Трапляються в житті й такі випадки, коли, навпаки, потрібно відзначити погану сторону когось. Батяр(хуліган), вар’ят(божевільний), мантилепа(неохайна людина), публіка(людина з непристойною поведінкою), баламут(бешкетник), бахур(вередлива дитина), нарваний(наглий) – саме так ви можете схарактеризувати тих, хто вам не подобається.
Щоб погодитись з якимось твердженням, достатньо сказати ая(так), аяґже(так-так) або ж якурат(саме так). Якщо вам байдуже, то на допомогу прийде слово всьо єдно(все одно), а якщо ви категорично не згодні, то варто відразу ж заявити, що сказане є бздурою(нісенітницею). Ну а щоб хтось повірив вам, тоді додайте до своєї промови бігме(заприсягтися) і співрозмовник буде переконаний у вашій серйозності.
На жаль, актуальним для українців стало слово “тривога”, тернополяни ж кажуть алярм. При нездужанні вам допоможе амбулянс(швидка допомога), а гарними душевними ліками є забава(свято) з рідними та друзями. Жителі Тернопільщини мають у своєму запасі влучні слова на всі випадки життя, тож, можливо, деякі з них знадобляться і вам: балакати(говорити), баняк(каструля), баюра(калюжа), варґа(губа), видіти(бачити), вторік(минулого року), гуляти(танцювати), горнєтко(чашка), ґудз(вузол), захцянка(забаганка), зупа(суп), канапка(бутерброд), камізелька(безрукавка), кнайпа(заклад харчування), льох(підвал), обрус(скатертина), пуделко(коробка), путня(відро), ровер(велосипед), склеп(магазин), стрих(горище), цьомати(цілувати), шматє(одяг) і т.д.
Діалектизми знову в моді
Завжди будуть люди, які популяризують свій рідний діалект, і ті, хто вважає його старомодним. Як добре, що у сучасному світі перша категорія переважає над другою. Якщо раніше багато людей соромились вживати якісь діалектні слова, то зараз вони стали потужним інструментом ідентифікації та приводом для гордості. Найпершими зрозуміли силу діалектизмів мовознавці, письменники, літературознавці, поети. Саме вони доводили багатство української мови у своїх працях, послуговуючись діалектизмами. Вони шукали цікаві вислови, записували їх та із задоволенням насичували ними книги, які розходились величезними тиражами.
Ну а зараз це явище стало більш поширеним, адже люди припинили приховувати свій говір й почали ділитися словами, які притаманні їх малій батьківщині. Важливу роль в цьому відіграють медійні люди. Шалена популярність прийшла до блогерів, які у своїх соцмережах пропонують відповідний контент. Вони створюють гумористичні відео, розповідають про свою рутину й висловлюються про будь-які життєві ситуації мовою, яка багата на діалектизми. Ну а тернополяни впізнають себе, сусідів, друзів й гідно оцінюють ці старання.
Справжньою сенсацією світу соцмереж став Пан Роман, який знайшов свою нішу за допомогою влучних дотепів та галицького говору. А за цим образом ховається Роман Чихарівський, який народився у селі Вишнівчик Теребовлянського району Тернопільської області. Пишається своїм діалектом ще одна тікток-зірка з Тернопільщини. А мова йде про Таню Брохівську, яка відома публіці як Тануся. Саме її влучні вислови та смішні скетчі так полюбились аудиторії. А сама блогерка розповідала, що колись соромилась свого говору, проте тепер з гордістю використовує його як для відео, так і в реальному житті. Сергій Притула, Тетяна Песик, Гриць Драпак, команда “VIP Тернопіль” та багато інших зірок української сцени залюбки популяризують рідний діалект, адже так вони відкривають для інших Тернопільщину.