Любов до ближнього він проповідує вчинками. Щодня.
Священнослужитель та популярний в Україні блогер з Лановеччини спільно з однодумцями взявся …відновлювати покинуті хати. Для переселенців. Деталями поділився із журналісткою нашого сайту iternopolyanyn.
Старі хати – ожили
У перші ж дні війни настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці, що в Шушківцях на Лановеччині (нині – Кременецький район), отець Олексій Філюк пішов до військкомату. Просився на передову. Не взяли. «Маєте свій фронт робіт», – відказали.
Засмутився й ще активніше взявся до волонтерства. Спільно з парафіянами готував їжу для бійців, збирав кошти, допомагав переселенцям. Рятуючись від активних бойових дій, зазначає, вони потоком ринули на Тернопілля, зокрема й у Шушківці. Селилися в шушківчан.
На тривалий час оселя священника перетворилася у своєрідний міні-готель. Переповненими були вже й помешкання односельчан, а люди все прибували й прибували… З Ірпіня, Бучі, Гостомеля, Донеччини, Луганщини, Херсонщини… Вони потребували допомоги й даху над головою.
Якось о. Олексій звернув увагу на …закинуті хати, що стояли пусткою в селі. Декотрим – сотня літ, але вони ще в доволі доброму стані. До більшості господарі не навідувалися вже десятиліттями. Повісили замок – й забули.
«Після одного з Богослужінь звернувся до прихожан з проханням допомогти підрихтувати їх та віддати в користування переселенцям, – каже. – Одні відгукнулися відразу, а декого – вмовляв тижнями».
Задум одразу ж підхопила дружина старости села Людмила Яремчук. Швидко зібралася група небайдужих. І закипіла робота…
«Десь ми тільки прибирали й ганяли павуків, але в більшості хат робили косметичний ремонт, білили, зашпакльовували тріщини, рихтували дах, чистили криниці, окультурювали подвір’я, – зауважує. – З меблями, реманентом й технікою допомагали мої друзі та знайомі з Ланівців, Тернополя. Привозили все, що тільки могли».
І ось – перші новосілля. І нехай будинки здебільшого старенькі, опалюються дровами й вбиральня – на вулиці, для багатьох переселенців вони стали не просто прихистком, а й другою домівкою.
«У них знову задзвенів дитячий сміх, – констатує з посмішкою отець. – В деяких світлицях оселилися родини з п’яти, восьми, а то й десяти осіб».
Приклад для інших
Від початку війни отець Олексій спільно з волонтерами підрихтували 17 покинутих хат. Загалом у них безкоштовно замешкало майже 80 переселенців з Донеччини, Луганщини, Херсонщини, Київщини, Миколаївщини, Чернігівщини, Харківщини. Декотрі, правда, тимчасово, але для багатьох Шушківці вже стали рідними. Їм більше немає куди повертатися. Війна зруйнувала все.
«Наше село ожило. Якщо до лютого тут було всього до сотні людей, то нині стало чи не вдвічі більше, – акцентує о. Олексій. – Народжуються діти. Недавно хрестив дочку переселенців з Херсонщини. Назвали Веронікою. Зовсім скоро будуть ще одні хрестини».
Для багатьох сіл Тернопільщини Шушківці стали прикладом. Щоправда, не всі спішать наслідувати його. Хоч покинутих хат у кожному – купа.
«Байдужість, на жаль, біда ще багатьох, – зітхає священник. – Байдужість та лінь, аби щось змінити. Вдихнути ж друге життя в українські села – легко. Потрібне тільки бажання».
Отець Олексій вірить: з Божою допомогою Україна зовсім скоро переможе.
«Обов’язок кожного з нас на своєму місці наближати цю перемогу, – наголошує. – Робити все, що можемо. Допомагати усім, як можемо. Бо Україна – це, найперше, люди. Люди, які на коліна стають тільки перед Всевишнім».
Фото надані о. Олексієм Філюком.
