Чимало уродженців Тернополя полягли в боях за звільнення рідної України від загарбників, серед них були досить юні хлопці, для яких життя було ще зовсім незвідане. Таким був Роман Стецюк, хлопець загинув у віці 24 років у одному із боїв на Луганщині, йдеться на сторінці Тернопільської обласної державної адміністрації. Далі на iternopolyanyn.
Яким був уродженець Тернополя Роман Стецюк?
Роман Стецюк народився у місті Тернопіль 6 лютого 1998 року. Освіту здобув у місцевій спеціалізованій школі I-III ступенів № 3 із поглибленим вивченням іноземних мов. Він є одним із випускників Тернопільської дитячо-юнацької спортивної школи, з дитинства проявляв інтерес до спортивних ігор, грав у юнацьких футбольних командах “Козова”, “Говерла”, “ДСО Поділля” та донецького “Металурга”. Футбол був пристрастю Романа, і саме в цій справі він показав себе як справжній професіонал. Хлопець вирізнявся своєю самостійністю навіть тут, адже сам записався на цю спортивну гру. За словами матері, можна було пропустити все на світі, окрім футболу. Ця справа для Романа була чимось надзвичайним. Він ще змалечку твердив: “Якщо не футбол, то військова справа”.
Хлопець ніколи нінащо не скаржився в житті. Зі слів його матері, на запитання “Як у тебе справи”, хлопець завжди відповідав, що у нього все добре. У житті жінки трапився один випадок, із якого вона зрозуміла, що її дитина насправді буде дуже особливою. У 4 класі, коли Роман ще навчався у 3 спеціалізованій школі в Тернополі в другу зміну, на вулиці дуже швидко сутеніло, а уроки закінчувалися близько 18: 00 години. Додому хлопець йшов сам і в той момент розпочалася сильна гроза, Ольга Стецюк дуже злякалася і почала переживати за сина, тому вирішила вийти йому на зустріч. Проте вдома Роману вдалося заспокоїти занепокоєну матір своїми словами справді дорослої та відважної людини про те, що він чоловік і все зможе сам.
Військова справа у житті Романа Стецюка
Так життя склалося, що хлопець проходив військову службу за контрактом, був розвідником підрозділу ЗС України. Він буквально жив військовою справою. На нього завжди можна було покластися, довірити будь-яке завдання, адже Роман був надійною людиною. У лавах Збройних сил України демонстрував лише свої найкращі показники. У війську мав позивний “Браво-2”. Мати військового, Ольга Стецюк, пригадує той день, коли син її повідомив про те, що записався до військовослужбовців і приніс їй фотографію, яку зараз жінка зберігає як спогад про сина.
Хлопець твердив: “А хто буде захищати вас як не я?”. У війську прослужив рік та 2 дні, а на початку січня поїхав воювати на Схід. Перебуваючи там на зв’язок із близькими виходив дуже рідко, адже не можна було. Інколи це були 2-3 слова по телефону і то не зі свого. На думку Ольги Стецюк, наші герої- справді безстрашні, вони нічого не бояться та готові до пожертви навіть власним життям заради України.
Молодому хлопцю пророкували велика та щасливе майбутнє, проте його обірвала страшна події під назвою війна. Так, як Роман був військовим, після повномасштабного вторгнення брав участь у боях у найгарячіших точках, на Сході України. Страшна звістка сколихнула всю Тернопільщину 3 березня 2022 року, Роман загинув під час одного із боїв поблизу Сєвєродонецька, що на Луганщині. Йому назавжди залишилося 24, та пам’ять про сміливого тернополянина Романа Стецюка житиме вічно у серцях мільйонів українців.
