В селі Монастирок, що в Тернопільській області, до наших днів зберігся цікавий весільний обряд. Якщо весілля святкували в неділю, готуватися до обряду розпочинали ще в п’ятницю. Повідомляє «Iternopolyanyn» з посиланням на “Суспільне”.
Що таке чільце та яка його роль у весільному обряді
Старожили села розповідають як проходять весільні обряди в Монастирку. Так, за кілька днів до весілля розпочинали шити одяг для нареченої й готували вінок. Особливо цінним у весільному образі було чільце.
Для жителів інших районів це слово є новим і не зовсім зрозумілим. Зокрема, чільце називали прикрасу на голову для дівчини. В сім’ї Галини Огородник прикраса передавалася з покоління в покоління і дісталася їй від прабабусі.
Чільце одягають на чоло та застібають позаду голови. Зверху ж на голову одягали вінок з барвінку. Як прикрасу на шию в Монастирку використовували намисто з монет. Прикраса мала назву «чехи», адже так в давнину називалися австрійські монети, що кріпилися до мотузки. При цьому намисто повинно щільно прилягати до шиї.
В родині Галини Огородник збереглися монети датовані 1872 та 1893 роком. Також на шию разом з «чехами» надівали корали. В ще однієї жительки села Степанії Вінтонюк вдома збереглося фото як сто років тому виглядали весільні вбрання молодят.
Як видно зі стародавньої світлини, наречену від пояса до низу обмотували чотирма хустинами. Вінок виготовляли з барвінку, який додатково скріплювали фольгою. Найскладнішою роботою було виготовлення вінка, адже кожен листок доводилося класти на клей, який брали з вишень та сливки.
Під час весільного обряду, коли з молодої знімали вінок, на його місце надягали перемітку. Перемітка є символом одруженої жінки, її одягали лише у святкові дні або перед тим як йти до церкви. Загалом головний убір виготовляли з тканини завдовжки більш як два метри. Ним обмотували декілька разів голову, і залишали позаду два кінці.
Печерний храм в селі Монастирок
Село на Тернопільщині цікаве не лише своїми весільними обрядами, але й захопливою історією. Так, в Печерному храмі зберігається нерукотворний образ Ісуса Христа.
Ще в дохристиянські часи на цьому місці знаходився стародавній храм, де проводили свої обряди волхви. Згодом в 9 столітті в храмі почали жити ченці-відлюдники. Варто додати, що Печерний храм має і незвичну форму. Він буквальному витесаний у гроті, що утворився внаслідок вивітрювання вапняку.
Печерний храм розташовується на відстані 80 метрів над річкою Серет. Вхід в печеру веде в глибину між кам’яними брилами. Печерний храм знаходиться всередині грота і представляє собою невелику кімнату. В кімнаті з правого боку розташований вівтар, вік якого за переказами налічує тисячу років.
В центрі вівтаря зображений Ісус Христос. З образом Спасителя пов’язана давня легенда. Вважається, що колись давно образ Ісуса Христа проявився на скелі і лише згодом ченці додали йому фарб, щоб зробити лик більш виразним.
Тому, радимо відвідати цікаве історичне село на Тернопільщині, адже Печерний храм є відкритим для туристів.
