Книгарні Тернополя мають довгу історію, яка почалась ще у XIX столітті. Вони змінювались разом з містом, відповідали інтересам жителів та формували читацький інтерес у регіоні. Спершу книгарні були невеликими крамницями, згодом перетворились на сучасні книжкові заклади, а тепер представляють культурні простори. І найголовніше те, що книгарні міста стали одним з улюблених місць, куди люди ходять читати, знайомитись, працювати та проводити своє дозвілля. А як відбувались ці зміни та якими є книгарні Тернополя сьогодні, дізнаємось у цій статті на сайті iternopolyanyn.com.
Перші книгарні Тернополя: де тернополяни купували книги понад 100 років тому
У XIX столітті у Тернополі починає активно розвиватись книговидання та книготоргівля. А ця справа лягла на плечі як наукових, культурних, релігійних товариств, так і окремих представників цих сфер. Хоч у 1800-х роках у місті не було такого вибору літератури як зараз, однак книги цілком відповідали інтересам містян та демонстрували їх уподобання. Тоді були поширені релігійні трактати, краєзнавчі видання й драматичні твори. Книги були недешевим товаром і великі кошти йшли як на їх видання, так і на придбання. Саме тому тернополяни були відвідувачами читалень при таких організаціях як “Просвіта”, “Міщанське братство”, різних гуртках, гімназіях та релігійних закладах. А книги видавались українською, польською, німецькою й іншими мовами.
Наприкінці XIX століття тернополяни мали змогу не лише ознайомитись з книгами у читальнях, але й придбати видання у перших книгарнях Тернополя. Книжкове життя вирувало у центральній частині міста й охоплювало сучасну вулицю Гетьмана Сагайдачного, Валову та бульвар Тараса Шевченка. А сусідами книгарень були м’ясні крамниці, кав’ярні, фотосалони, аптеки, магазини одягу та ювелірних виробів. Однією з найстаріших книгарень Тернополя стала та, яку заснували брати Яблонські. Один із власників закладу – Тадеуш Яблонський був відомим культурним діячем у Тернополі. Він брав участь у засіданнях різноманітних товариств, цікавився торгівлею та громадськими справами міста, працював редактором місцевої газети Glos Polski та, звичайно ж, був книгарем у власній крамниці. У книгарні родини Яблонських продавалась література, письмове приладдя, ноти та навіть поштові листівки з краєвидами Тернополя. А ще тернополяни могли тут читати книги. Вже на початку XX століття заклад отримав нового власника – С. Комоневського, а пізніше там постала книгарня Єжи Поля. Поруч з цією книгарнею діяла ще одна з найстаріших книжкових крамниць міста – “Подільська книгарня”, яку відкрила Антоніна Козьмінська.
У період між Першою і Другою світовими війнами у Тернополі пожвавився книжковий ринок. У місті відкривалось все більше книгарень, які мали локальне спрямування та розповсюджували місцеві видання. Однією з найпопулярніших книжкових крамниць була “Книгарня і Антикварня імені Лесі Українки”, яку заснував Володимир Мартиневич у 1926 році. Чоловік також володів видавництвом “Подільська театральна бібліотека”, тож такий тандем дозволяв видавати, продавати та популяризувати літературу, яка здебільшого була драматичною. Так поступово змінювалась книжкова торгівля у Тернополі. Книгарні стали не лише місцями продажу книг, але й важливою частиною культурного життя міста.
Від старих книгарень до сучасного книжкового простору: як змінювався Тернопіль
Наприкінці XIX – на початку XX століття у Тернополі існувало декілька книгарень, які приваблювали своєю атмосферою. Це були невеликі, проте затишні заклади, де люди читали й купували літературу. Однак післявоєнний радянський період змінив книжковий ринок у місті. У ті часи книговидання опинилось під цензурою, а тернополяни могли придбати періодику, плакати, буклети, підручники й деяку художню літературу. А відомими книжковими закладами були крамниця “Друг читача” та книгарня “Кобзар”.
Новий період розвитку книжкової справи настав з незалежністю України. Саме у 1990-х – 2000-х у Тернополі почали відкриватись сучасні книгарні та видавництва. Тоді місто змогло заявити про себе на книжковому ринку України та закріпитись тут на довгі роки. Тернопільські видавництва обрали схожий вектор розвитку, якого дотримуються досі. А мова йде про створення підручників та посібників, краєзнавчої та історичної літератури, художніх й дитячих книг. Водночас кожен такий заклад відкрив власну книгарню, де читачі могли придбати товари. Так, у 1996 році почало свою роботу приватне видавництво “Підручники і посібники”, а у 2007 році до закладу додалась книжкова крамниця “Ярослав Мудрий”. Того ж року розпочало свою діяльність ще одне місцеве видавництво – “Джура”, яке відразу ж створило точку видачі книг. А от на рік пізніше на ринок вийшов видавничий дім “Богдан” і вже у 1999 році у місті з’явилась книгарня “Дім Книги”.
Пізніше у 2000-х та 2010-х Тернопіль наповнився українськими мережевими книгарнями. А завданням книжкових магазинів став не лише продаж літератури, але й інтеграція своєї діяльності в життя містян. Книгарні намагались здивувати креативним оформленням закладів, організовували фестивалі, долучались до міських ініціатив та ставали спонсорами багатьох проєктів. Так, наприклад, у 2007 році вхід до мережевої книгарні “Книжкова хата” прикрашала тематична інсталяція, а через колонки транслювалась рекламна кампанія. А от видавництво “Джура” започаткувало власний фестиваль – “ДжураФест”. Власники книжкових магазинів дбали не лише про бізнес, але й про побудову бренду й позитивного іміджу навколо своїх закладів. Тож місцеві книгарні досить швидко перейшли від основної функції – продажу книг до створення сучасного простору.
Книгарня як культурний простір: презентації, зустрічі та літературне життя
Сучасні книгарні сміливо можна прирівняти до культурних закладів міста, адже вони значно урізноманітнили свої функції. Якщо раніше у книжкових крамницях читачі могли лише придбати літературу, то зараз ця функція є однією з багатьох. Протягом останніх років український книжковий ринок поповнився як новими видавництвами, так і книгарнями. У Тернополі поряд з місцевими закладами – “Дім книги”, “Ярослав Мудрий” працюють мережеві магазини – “Книгарня Є”, “Книжкова Хата”, Vivat та інші. А нові формати роботи пришвидшили розвиток цієї сфери, яка пропонує цілу культурну програму для відвідувачів.
Роботу книгарень підтримує велика кількість людей, яка вже давно не обмежується консультантом та керівником закладу. Зараз книжкові магазини ведуть подвійну діяльність – офлайн та онлайн. А список працівників збільшився й включає маркетологів, копірайтерів, SMM, організаторів заходів, ведучих і т.д. Саме вони створюють для читачів атмосферу не лише магазину, але й культурного простору. Зайшовши у книгарню, відвідувачі мають на вибір тематичні підбірки книг, зручні місця для читання, робочі зони та навіть кав’ярню. Концепція книгарень включає все, що може знадобитись гостям у звичайний день. Тут можна і попрацювати, і випити кави чи поїсти, і, звичайно ж, обрати книгу. Кав’ярнею-книгарнею у Тернополі є заклад “Не спи”, де містяни мають змогу не лише пригоститись напоями, але й почитати книгу чи завітати на книжкову подію.
Більшість сучасних книгарень мають відкрите планування і це насамперед пов’язано з можливістю провести у закладі якийсь захід. Книжкові магазини активно співпрацюють з письменниками, книжковими блогерами, експертами в різних нішах й творчими людьми. Книгарні стали місцем презентацій книг вже відомих авторів та стартовим майданчиком для початківців. Саме у таких закладах письменники влаштовують творчі зустрічі й автограф-сесії, а автори-початківці долучаються до подій в стилі відкритого мікрофона. Книгарні стали одним із центрів не лише культурного, але й освітнього життя міста. Тут відбуваються лекції на історичні, психологічні й політичні теми, проходять дитячі читання та майстер-класи, дискусійні заходи і т.д. Тернопільські книгарні також долучаються до місцевих фестивалів й культурних подій. А ще крамниці перетворились на місце спілкування читачів, які стають членами книжкових клубів, обмінюються рекомендаціями, знімають контент та знаходять однодумців.
Що читають тернополяни: сучасні книжкові вподобання
Якщо видавнича справа у Тернополі зосереджена на історичних, краєзнавчих та навчальних виданнях, то читацькі вподобання тернополян подекуди сходяться, а інколи сильно відрізняються. Найбільша трансформація, яка відбулась на українському книжковому ринку за останні роки, – це, звичайно ж, відмова від російської та російськомовної літератури. Тож книгарні Тернополя з 2022 року прибрали з полиць такі видання. Натомість повномасштабна війна посилила інтерес читачів до історичних, політичних та психологічних книг. Українські читачі, аналізуючи ситуацію в країні, знаходять відповіді в працях світових та українських політологів, істориків й інших експертів. Водночас на перше місце вийшла тема психічного здоров’я, тож відвідувачі книгарень обирають чимало психологічної літератури. Серед популярних нехудожніх видань є “Брама Європи” Сергія Плохія, “Бунт проти імперії” Радомира Мокрика, “Людина в пошуках справжнього сенсу” Віктора Франкла, “Тіло веде лік” Бессела Ван дер Колка, “Стіни в моїй голові” Володимира Станчишина, “Емоційний інтелект” Даніела Гоулмана та ін.
Окрім нон-фікшну, тернополяни читають чимало художньої літератури. У списку улюблених жанрів читачів можна помітити фантастику та фентезі, дарк романи та ромкоми, детективи й трилери. Ці жанри настільки популярні, що фаворити читачів змінюються щомісяця, адже з’являються нові видання. Хоч на вершині вподобань важко надовго затриматись, однак деякі автори все ж зуміли це зробити. Так, тернополянам до вподоби Іларіон Павлюк та його книги “Я бачу вас цікавить пітьма” й “Книга Еміля”, Макс Кідрук та його цикл “Нові Темні Віки”, Артур Дронь і його твір “Гемінґвей нічого не знає”. Саме ці українські письменники щоразу потрапляють до рейтингів “Книгарні Є”. Книгарні зараз співпрацюють з читачами не лише у фізичних магазинах, але й через сайт та соцмережі. Покупці можуть зробити передзамовлення, переглянути наявність книг, проконсультуватись з книгарями. А це ще один спосіб аналізувати вподобання покупців й вдосконалити книжковий сервіс.
