Історія поселень на території майбутнього міста сягає доби раннього палеоліту. Так, вперше згадка про поселення на землях Тернополя датується 300-100 тисяч років до нашої ери. Повідомляє iternopolyanyn.com.
Чому племена селилися на Тернопіллі
Людей приваблювала велика кількість водойм, гарний клімат, а також поклади кременю, який було легко добути, оскільки він знаходився практично на поверхні. Фізичним типом людей, які поселилися в добу палеоліту на Тернопіллі, були архантропи.
Сьогодні на території Тернопільщини відомо про п’ять історичних пам’яток раннього палеоліту. Це Великий Глибочок, Буглів та Ванжулів – територія Лановецького цвинтаря.
Найбільш детально археологи дослідили залишки поселення в селі Великий Глибочок. Зокрема, тут були знайдені різноманітні крем’яні знаряддя праці, серед яких: скребла, двобічні наконечники, ножі з відщепів та платин, кістки давніх тварин.
Варто додати, що стоянка в селі Буглів Лановецького району була відкрита археологами М. Левчуком та О. Ситником в 1989 році. Археологічні розкопки охопили 200 метрів квадратних площі. Вдалося віднайти понад тисячу крем’яних виробів доби раннього палеоліту.
Стоянки доби середнього палеоліту
Загалом на території Тернопільської області археологи виявили три десятки пунктів з залишками діяльності стародавніх племен. Один з пунктів знайшли в Тернополі та знову ж таки селі Великий Глибочок.
Найвідомішим місцем проживання племен середнього палеоліту є стоянка у Тернополі. Її відкрив для світу археолог О. Ситник в далекому 1982 році. Вона розташована на північних околицях міста та на заплавному лівому березі Серету (зараз територія села Біла).
В ті часи люди шукали місця для життя, які б знаходились неподалік води. Адже на берегах ріки було багато покладів кременю, який використовували для виготовлення знарядь праці. Археологам вдалося знайти близько тисячі предметів з кременю, які були штучно створені та використовувалися для праці.
Також не менш відомою стоянкою цього періоду є пункт в Старому Вишнівці. Він був виявлений в 1968 році. На берегах Горині науковці знайшли кістки мамонтів, північного оленя, носорогів та знаряддя праці з каменю.
Період пізнього палеоліту та мезоліту
Період пізнього палеоліту тривав 35-11 тисяч років тому. До цього періоду належать сотня архітектурних пам’яток виявлених на Тернопіллі.
Окрім села Великий Глибочок, що неподалік Тернополя, стоянки пізнього палеоліту знайшли також в Кременці, Бережанах, Заліщиках, Вишнівці, Касперівцях, Зозулинцях та інших населених пунктах.
Найбільш детально археологам вдалося дослідити стоянку часів пізнього палеоліту на горі Куличівка, що в містечку Кременець. Цікаво, що за кількістю знайдених історичних пам’яток вона займає перше місце не лише в Україні, але й в Східній Європі. Кількість знайдених тут знарядь праці налічує близько 500 тисяч.
Окрім предметів побуту на глибині двох метрів розкопали троє жител прадавніх людей та місце, де обробляли кремінь. Знайдені знаряддя праці надзвичайно різноманітні й налічують не лише скребла та різці, але й вироби сокироподібної та стамескоподібної форми.
Жителі Тернопілля в добу пізнього палеоліту використовували кістки тварин для виготовлення руків’я до предметів, різноманітних підвісок та виробів з орнаментом.
Епоха мезоліту на території регіону недостатньо вивчена. Загалом налічується чотири десятки стоянок, з яких детально вивчалися лише дві.
Мідно-кам’яний вік на Тернопіллі
В мідно-кам’яний вік територію міста в основному заселяли землеробні та скотарські племена, які були представлені різними культурами. Найбільш відомими та поширеними були племена трипільської культури.
В 1820 році археологи відкрили могили та поселення в печері Вертеба, що знаходиться неподалік Більче-Золоте в Борщівському районі. Тут знайшли знаряддя праці з каменю – тесла, сокири, шила та інші. Окрім цього трипільські племена виготовляли й керамічні вироби – різноманітні миски, кубки, фігури тварин та жінок.
Трипільці проживали в глинобитному житлі прямокутної форми, в якому були гончарні та хлібні печі. Біля житла знайшли господарські ями. Велике поселення трипільського племені виявили біля села Кошилівці Заліщицького району. Археологи розкопали чимало виробів з кераміки, оздобленої орнаментом, з міді та бронзи. Також історикам вдалося розкопати унікальну колекцію статуеток тварин – свиней, собак, овець, биків, птахів та інших.
Також в мідно-кам’яний вік на Тернопіллі жили племена кулястих амфор. Свою назву племена отримали від амфор кулястих форм з циліндричними шийками, які часто знаходили у похованнях. На території регіону збереглися ґрунтові поховання племен в кам’яних гробницях.
Одними з найбільш відомих є поховання в селі Товстолуг біля Тернополя. Також зустрічали поховання кулястих форм в Заліщицькому, Борщівському, Гусятинському та Теребовлянському районах.
Племена культури шнурової кераміки
Характерною ознакою племен був відбиток шнура на глиняних виробах, які знаходили під час розкопок. Саме від цього і пішла назва поселень.
Основними заняттями племен шнурової кераміки були землеробство та тваринництво. Підтвердженням цього є знаряддя для обробітку землі, зерна злаків та кістки свійських тварин, які знаходили на місцях проживання племен.
Люди споруджували житло на землі або вкопане в землю. Воно мало прямокутну форму. Сліди поселень племен кулястих амфор виявили на території сіл Весняне, Кошилинці, Велика Плавуча, Климківці, Борсуки, Стіжок та в місті Кременець.
Поселення племен тшцінецько-канарівської культури та Ноа
В II тисячолітті до нашої ери на Тернопільщині проживали племена тшцінецько-канарівської культури. Їхнім основним заняттям було землеробство, також вони утримували й випасали дрібну та рогату худобу.
Племена облаштовували свої поселення в основному на берегах річок та схилів. Представники тшцінецько-канарівської культури споруджували не лише землянки, але й наземне житло. Як знаряддя праці люди цієї епохи використовували серпи, ножі, скребки виготовлені з кременю. Племена застосовували складніші предмети побуту, ніж їхні попередники. Наприклад зернотертки з каменя-пісковика, просвердлені кам’яні сокири. З металу виготовляли, ножі, мечі, сокири.
В Чортківському, Бучацькому та Заліщицькому районах знайшли давні поховання тшцінецько-канарівської культури.
Також в цей період на Тернопільщині проживали племена Ноа. На думку істориків, культура племені відзначалася використанням зольників. Зольниками називали ритуальні місця, де люди поклонялися силам природи, що відповідали за землеробство та вогонь.
В культурі Ноа племена займалися скотарством та землеробством. Не останнє місце в господарській діяльності людей займали гончарство, кісткорізний та бронзоливарний промисли.
Поселення Ноа проживали на території сіл Чистилова та Мишковичів Тернопільського району і в Заліщицькому районі.
Північно-фракійські племена
В десятому столітті до нашої ери Тернопільщина знову переживає міграцію: на зміну племенам Ноа приходять північно-фракійські племена. Окрім традиційного землеробства та тваринництва люди займалися ткацтвом, вичинкою шкіри та добуванням солі. Сіль виступала своєрідною обмінною монетою в торгівлі з іншими племенами.
Для виготовлення знарядь праці, прикрас та зброї північно-фракійські племена використовували бронзу. Племена поклонялися Сонцю, Місяцю, Воді, Вогню, Родючості та священним тваринам.
Залишки поселень археологи виявили поблизу селищ Скала-Подільська та Мельниця-Подільська, а також в селах Іване-Золоте, Городок і Мишковичі.
В 1878 та 1897 роках археологи знайшли в Борщівському районі дві унікальні пам’ятки історії з часів північно-фракійських племен. Знахідки отримали назву Михалківські скарби.
В знайдених скарбах історики виявили золоті прикраси, серед яких діадема, злиток золота, руків’я кинджалів, а також моток золотих ниток. Золото прикрашене візерунками символічного характеру, які в основному пов’язані з релігійними уявленнями давніх фракійців.
На жаль, лише невелика частина Михалківських скарбів зберігається в музеях. Більша частина опинилася в руках «чорних» археологів і була продана або ж переплавлена в золоті злитки.
Окремі вироби науковцям вдалося викупити та повернути до музеїв. Проте, зберігалися історичні пам’ятки в музейній установі не довго. Певний час колекцію з Михалківських скарбів можна було побачити в музеї Дзідушицьких у Львові. Проте, колекцію вивезли до Москви, де вона безслідно зникла.
Висоцька культура на території Тернопільської області
Помітною на території регіону в VII столітті до нашої ери була висоцька культура. Неподалік Тернополя сліди висоцької культури виявили в селах Смиківці, Петриків та Великий Глибочок.
Племена займалися обробітком землі та розведенням скоту. Люди жили в каркасних житлах або напівземлянках. У виготовленні прикрас, знарядь праці племена використовували кістки, камінь і кремінь.
Бронзу та залізо у висоцькій культурі застосовували менше, ніж скажімо в північно-фракійських племенах. Люди виготовляли ритуальну кераміку з орнаментами та різноманітний посуд. Свідченням цього є знахідки археологів.
Так, в 1995 році студенти історичного факультету Тернопільського педагогічного університету взяли участь в розкопках неподалік села Петриків. Загалом біля Тернополя знайдено понад п’ять десятків поховань висоцької культури. В похованнях окрім залізних і бронзових виробів знайшли чимало видів керамічного посуду.
Під час розкопок команда археологів натрапила на подвійне поховання – матері та дитини, а другій могилі одразу ж біля них поховали чоловіка з жінкою. Також поховання висоцької культури виявили в Бережанах та Теребовлі.
Через постійні напади кочових племен, інші племена, що заселяли Тернопільщину, змушені були думати про свій захист. В VII столітті до нашої ери на берегах ріки Збруч з’явилися оборонні укріплення. Разом з берегами ріки Збруч вони утворювали широку оборонну смугу. Частково вони збереглися і до наших днів та отримали назву «Траянові вали».
Скіфський період на Тернопільщині
Скіфський період охоплює VII-III століття до нашої ери. Поселялися скіфські племена біля водойм. Як житло облаштовували напівземлянки та каркасні будинки. Люди займалися землеробством і скотарством.
Часто племена будували так звані городища, які складалися з ровів і валів, за якими люди ховалися під час нападу чи небезпеки. Вперше на городище такого типу археологи натрапили в селі Лошнів Теребовлянського району.
На Тернопільщині знайшли залишки скіфського періоду поселень липицької, пшеворської та черняхівської культури. Найвідомішою з них є черняхівська культура, в Тернопільській області знайшли понад 50 поселень племен цієї культури.
Вперше розкопки пам’яток черняхівської культури розпочали в 1880 році. Найбільш дослідженим є могильник в селі Чернелеві-Руському Тернопільського району, який до того ж найкраще зберігся для сучасників.
Племена черняхівської культури часто поселялися на берегах рік та балок. Ряди землянок утворювали вулиці. Неподалік землянок розташовувалися комора, хлів, яма-погріб. В основному черняхівці були землеробами: сіяли різноманітні зернові культури – жито, овес, горох, гречку, ячмінь та інші. Люди розводили свиней, коней, птицю.
В той час добре розвиненими були металургія, гончарство, склоробне ремесло та інші види ремесел. На уламках посуду, що знайшли в похованнях, були зображені латинські й грецькі літери.
Часто в похованнях черняхівської культури знаходили античні речі, серед яких амфори, римські монети, скляний посуд. Це свідчить про те, що племена черняхівської культури активно торгували з античною частиною світу.
Протягом I століття до нашої ери на території Тернопільщини жили слов’янські племена. Сліди поселень виявили в Тернопільському, Заліщицькому, Чортківському та Кременецькому районах.
