Галина Гордасевич – гордість Тернопільщини

31. August 2021 Oleksandr Bulava

Поетесу та громадську діячку Галину Гордасевич можна сміливо назвати борцем за незалежність України двадцятого століття. На долю уродженки Тернопільщини припали складні випробування, свої молоді роки вона змушена була провести у засланні, однак це не зломило її волю та любов до України. Повідомляє «Iternopolyanyn».

Дитинство та юність Галини Гордасевич

1

Галина Леонідівна Гордасевич народилася 31 березня 1935 року в містечку Кременець на Тернопільщині. Народилася вона в родині священика Леоніда Гордасевича та вчительки Олени Хомчук.

Все дитинство майбутньої поетеси пройшло на Волині. Родина, переховуючись від переслідувань більшовиків, переїхала в село Городець, а згодом в село Кричильськ. Саме там Леоніда Гордасевича заарештували за відмову порушити таємницю сповіді. Десять років він відбував заслання в Сибірі та повернувся додому лише в 1959 році.

В 1950 році Галина Гордасевич закінчила семирічну школу в селі Кричильськ. Після школи дівчина вирішила вступати до Острозького педучилища. Галина Гордасевич постійно перебувала під наглядом НКВД, її підозрювали у приховуванні правди про батька. Клеймо доньки «ворога народу» позначилося на усьому її житті.

Дівчина змушена була жити впроголодь і перебиватися лише на одну стипендію. На другий курс  Галина Гордасевич вирішила перевестися до Костополя, щоб бути ближче до своєї бабусі. 

Ув’язнення та заслання

В 1952 році дівчину затримали, висовуючи їй підозри у крадіжці. Під час обшуку в помешканні студентки знайшли вірші та щоденники.  За антирадянські настрої дівчину заарештували.

Рівненський обласний суд присудив Галині Гордасевич десять років ув’язнення. У зв’язку з тим, що дівчина була неповнолітньою та добре зарекомендувала себе, їй згодом скоротили термін та вже у 1954 році вона повернулася додому. Якби не смерть Сталіна життя Галини Гордасевич могло б скластися інакше, завдяки цьому їй скоротили термін ув’язнення на дві третіх та амністували.

Не бажаючи надовго залишатися на Рівненщині Галина Гордасевич завербувалася на Донбас. Дівчина влаштувалася різноробочою і записалася у вечірню школу. Тендітна уродженка Тернопільщини виконувала далеко не жіночу роботу: розвантажувала вагони з цементом, клала асфальт на дорогах Після цього їй вдалося поступити в політехнічний інститут на фізичний факультет.

Перебуваючи на Донбасі Галина Гордасевич остаточно зрозуміла, що її головне покликання – поезія. Тому, вона поїхала до Москви, де успішно в 1971 році закінчила Літературний інститут імені Максима Горького.

Громадська діяльність Галини Гордасевич

5

Переїхавши на Схід, Галина Гордасевич не втрачала зв’язок з рідним краєм. Протягом тривалого періоду вона листувалася з краєзнавцем і письменником Миколою Середою. Саме він в 1976 році став першим членом Української громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод на Рівненщині, а згодом і Української Гельсінської Спілки. 

З 1980-х років Галина Гордасевич розпочала активну громадську діяльність. Зокрема, вона спілкувалася з В’ячеславом Чорноволом, який відбував  покарання у якутському таборі. Також поетеса стала однією із засновників Товариства Української мови Донеччини. Вона входила до Народного руху України та Демократичної партії України.

В 1990 році Галина Гордасевич переїхала до Львова. Однак, НКВД продовжувало слідкувати за життям поетеси, тому вона поводила себе досить обережно і не допускала жодних провокацій. Довгий час поетеса боялася публікувати свої твори.

Творчість Галини Гордасевич

3

В 1983 році Галині Гордасевич дозволили вступити до Спілки письменників України. Після чого вона активно поринула у творчість. Публікації поетеси часто з’являлися на сторінках українських часописів та нових видань, що виходили у великих містах України. Зокрема, Галина Гордасевич входила до редколегії таких видань як «Дзвіночок», «Просвіта», «Поклик сумління», «Тернопіль» та інші.

У 2001 році світ побачив автобіографічний роман уродженки Тернопільщини «Соло для дівочого голосу». За свій роман Галина Гордасевич стала лауреатом літературного конкурсу «Шістдесятник». Від Спілки письменників України та Міністерства інформації вона отримала премію імені Олександра Білецького.

В «Соло для дівочого голосу» детально описується життя дівчини у таборі. В романі детально описані всі жахіття, через які пройшла юна Галина Гордасевич, перебуваючи в ув’язненні.

За роки незалежності письменниця написала чимало публіцистичних статей, які публікували не лише в Україні, а й за її межами. В своїх статтях Галина Гордасевич аналізувала економічну, політичну та соціальну ситуацію в Україні. В романі йде заклик проти зла і несправедливості. В «Соло для дівочого голосу» Галина Гордасевич звинувачує суспільство, мовчання якого призвело до створення такої страшної системи.

Працювала поетеса і на радіо. Зокрема, вона готувала передачі про маловідомих письменників. Її виступи часто можна було почути на львівському радіо.

Мрією життя талановитої уродженки Тернопільщини було написання документальної книги. Галині Гордасевич вдалося втілити мрію в життя, адже світ побачив її документальний твір «Степан Бандера: людина і міф». В ньому письменниця без жодної упередженості розповідає про життя керівника національно-визвольного руху.

Ще один роман присвячений Другій світовій війні має назву «Їх звали просто хлопці». В ньому Галина Гордасевич розповідає про свій погляд на УПА як явище породжене радянською та німецькою окупацією. Є в доробку письменниці і дитяча література. Це казки «Казка про хлопчика Ромчика і трьох чарівних коників», «Про Сонце та його синів-променів», «Черебряйчики».

Останні роки життя Галини Гордасевич

4

Протягом останніх років життя Галина Гордасевич написанням великого мартирологу присвяченому пам’яті жертв сталінського терору в Україні.

Тривала хвороба перервала життєвий шлях письменниці та громадської діячки. Померла Галина Гордасевич 10 березня 2001 року.