Тернополянин Сергій Сапіга – досвідчений бігун, турист, приємний співрозмовник. Він любить і вміє швидко бігати, але й навіть для нього була несподіваною зустріч з ведмедем в Карпатах неподалік від людських осель. Детальніше про цю пригоду розповість iternopolyanyn.com.
Як повідомляє сам спортсмен – ведмеді ніколи не сплять. А також каже, що це друге його знайомство з чотирилапим володарем лісу.
Про Сергія
Сергій Сапіга – найбільш відомий тернопільський 51-річний спортсмен в сфері бігу по горах або, іншими словами, трейлового бігу. Як професійний легкоатлет він виступав за збірну України на дистанції 3000 м з перешкодами, 1500 м і 800 м. А також бігав кроси по 15 км. В даний час Сергій – один з найсерйозніших спортсменів українського трейлранінгу. У 2018 р. він виступав за збірну України на чемпіонаті світу UTMB, який відбувався в Альпах. Там він був 48-м серед 2500 учасників. Сергій багато часу проводить в Карпатах, тренуючись, прокладаючи нові бігові маршрути і працюючи в сфері туризму. Під час однієї з пробіжок він наткнувся на ведмедя, який теж прогулювався лісом.
Про зустріч з ведмедем
25 листопада Сергій вирішив пробігти одним з своїх маршрутів, який він називає «ведмежа стежка». Чому така назва? Бо на цьому маршруті він вже зустрічав ведмедя, і сталося це в травні 2021 р. Тоді ведмідь почав тікати від Сергія почувши звук свистка. А ще якось цього ж свистка злякався дикий кабан. До речі, відлякати ведмедя чи іншу дику тварину можна крім свистка ще дзвіночком чи батогом зі шкіри, що своїм ляскотом нагадує постріл.
Цього разу все було по-іншому. Біг Сергій по полонині Псарівка вже в сутінках. Сніг, ліс, світло ліхтарика, тиша і тільки чути свої кроки. Разом з ним бігла собака Ума, породи аляскинський маламут. Раптом почали зустрічатися різні сліди. Щось невелике – олень, заєць, лисиця чи косуля. Підбігши до струмка, помітив і більші сліди. Явно не людські. Схожі на ведмежі. Тим більше в струмку льоду немає. Замість того, щоб повернутись назад, він вирішив бігти далі. Але яскравіше увімкнув ліхтар та витягнув свисток та ніж. Побіг далі, але вже уважно розглядав повороти, слухав своє дихання та дихання Уми, поки не почув ще когось третього. Побачивши ведмедя (великого і не худого, як минулого разу) вирішив бігти далі. Ось так і бігли всі троє один за одним. Він хотів сфотографувати чи зробити відео на телефоні, але останній вимкнувся від холоду. Ближче до руїн австрійського туристичного притулку ведмідь почав зменшувати швидкість (вона й до цього була не більше 6.30 хв. на 1 км), а на спуску зовсім повільно йшов. Кросівки Сергія значно краще тримали його на поверхні і дозволяли активно бігти. Ведмідь покинув гонку, спустившись з дороги до річки, а Сергій з Умою побігли по дорозі. Лише тоді ведмідь голосно рикнув. Мабуть подякував чи полаявся. Після того Сергій змінив свій маршрут і побіг по дорозі на Бистрець, щоб не зустрічатися більше з ведмедем. Чи може з ведмедицею. Сергій обіцяв наступного разу запитати: «Хто ти?». А які цікаві пригоди в Карпатах були у вас?
