30 Листопада 2022

 Тернополянин – Віктор Баворовський: нестерпний характер, дивні звички й таємні захоплення великого мецената ХІХ ст.

Related

Топ-5 додаткових можливостей у сучасному телевізорі

Ще 10-15 років тому телевізори були просто пристроями для...

Який генератор вибрати для приватного будинку

У зв'язку з енергетичною кризою уникнути блекаутів не вдасться,...

Діяльність спортивного товариства “Сокіл” на Тернопільщині

Спортивні товариства в Україні з’явилися дуже давно. Перше було...

Розвиток гімнастики на Тернопільщині від кінця ХІХ і дотепер

ХХ століття вважають сторіччям гімнастики. І це зовсім не...

Share

Тернопільщина багата на цікавих і неординарних людей, які жили тут декілька сотень років тому, прикрашали своєю діяльністю наш край, творили цікаві речі за що ми їх можемо згадувати. Одним з таких людей є Віктор Баворовський – граф, колекціонер, ощадливий, якщо не сказати скупий, поміщик , перекладач, самогубець. Детальніше про нього розповість видання iternopolyanyn.com.

Про коріння Баворовських

Як повідомляє видання Збруч, Баворовські – це польський шляхетський рік чеського походження, який сотні років проживав на Тернопільщині. Є інформація, що своє прізвище вони отримали від маєтку Баворово (тепер село Баворів), що на півдорозі між Тернополем і Теребовлею, де з’явилися в 1427 році.

Про війну між Баворовським та Тарновським

Їх сила та могутність була такою значно, що вони ворогували навіть з самим Яном Амором Тарновським – улюбленцем короля чи точніше королеви, який прямо скажемо був зайдою на цих землях. Чому так? Справа в тому, що він отримав дозвіл від короля на заснування Тернополя, але більше ніяких маєтностей тут не мав. А цього не можна було сказати про Баворовських, які на початку ХІХ ст. володіли Струсовим, Березовицею, Підволочиськом, Кривче, Гермаківкою, Мишковичами, Пронятином, Петриковом, Островом, великим ставом, який був на місці теперішнього парку Топільче (Сопільче) для розведення риби. Як би там не було, але в 16 ст. у «домашній війні» за землі на півночі тодішнього Теребовлянського повіту (XVI ст.) переміг Ян Амор Тарновський. Можливо й тому ми з вами маємо можливість жити в місті, що має назву Тернопіль, а не Баворів.

Про родину Баворовських

Польська держава в результаті поділів між Пруссією, Росією та Австрію перестала існувати і тому її мешканцям довелось пристосовуватись до нових умов. А тому предки Віктора Баворовського в 1779 р. отримали від австрійської імператриці Марії Терезії право на титул графів королівства Галіції і Лодомерії. А через 3 роки відбулось підтвердження їх шляхетності. А отже, рід Баворовських довів, що має право бути поміщиками.

Міхал Баворовський

В ці ж роки народився батько Віктора Баворовського – Юзеф та його брат Міхал. Останній був вельми цікавою особою. Мешкав у Львові. Мав будинок по вул. Панській вищій (тепер Винниченка). Любив їздити по давньому місту в кареті з верблюдами, а також творив інші речі, як зокрема замуровування всіх вікон свого будинку. Страх сонця? Вампіризм скажете ви? Ні, все простіше. Відсутність бажання сплачувати податки. Не зважаючи всі ці дивацтва Міхал Баворовським прожив довге життя і закінчив в статусі Кавалера Мальтійського ордену та власника численних маєтностей.

Палац Баворовських в Острові, фото з сайту Терен

Юзеф Баворовський та його улюблені сини

А що там Юзеф Баворовський? Ставши дорослим Юзеф одружився на графині Феліції Стаженській. А далі пішов служити в наполеонівську армію в складі 4-го полку галицько-французької кінноти, а отже отримав можливість знатно порубатися з росіянами. Пізніше Юзеф Баворовський став членом Галицького станового сейму. Разом з дружиною мав 3-х синів. Тобто, все як в казці, але дещо інші результати. Старший син Володимир був маршалом трембовільським, членом парламенту у Львові. Отримав від батьків у спадок палац у Струсові та околиці містечка і став земельним магнатом з амбіціями політика. Йому ж доручили доглядати за молодшими братами – середнім Віктором та молодшим Вацлавом.

Останніх спочатку відправили у Львів для навчання, а далі вручили спадок. Для Вацлава це стали села та містечки Колтова (Kołtowie) (біля Золочева), Багатківці (Bohatkówcach), Підволочиськ (Podwołoczyskach), Кривче (Krzywczu), Гермаківка, Нивра. Загалом на 1880 р. у Владислава було 976 моргів орних земель (1 морг – 0,33-1,07 гектарів залежно від місцевості), а також городи й луки – 83 морги, пасовиська – 72, ліси – 661. І це лише біля Гермаківки та Ниври. Вацлав таким чином став успішним поміщиком. Навіть одруження на двоюрідній сестрі не завадило йому гарно прожити своє життя.

Струсівський палац, фото з сайту Терен

Віктор Баворовський

А ось тепер перейдемо до головної дійової особи нашої публікації – Віктора Баворовського. Батьки передали йому у спадок маєток Баворів з околицями (село Мишковичі входило до складу спадку), але без палацу. Варто сказати, що Віктор з самого дитинства вважався диваком. Він сторонився людей. Після навчання у Львові він переселяється до брата у Струсів, де живе так, що й ніхто не знав, що він там є. Там він прожив кільканадцять років. Роки йшли і все більше людей дізнавалось, що Володимир Баворовський приховує свого брата від чужих очей. Так, в 1855 р. одна львівська газета написала, що в Струсівському палаці перебував брат імператора Австрії Франца Йосифа І – 22-річний Карл Людвіг Габсбург. Приховати брата від такого гостя не вдалося, а тому журналісти змогли описати його. Після цього Віктор міг би й далі переховуватися від усього світу, але за декілька років він свариться з братом і переїжджає жити в Мишковичі (благо батьки й йому залишили грошей та маєтностей). Купив села Лошнів, Кровинка, Серединки, які здавав в оренду. А також будинок у Львові, де тримав свою бібліотеку з книг, гравюр, картин.

брат імператора Австрії Франца Йосифа І – 22-річний Карл Людвіг Габсбург

А колекція в нього була знатна. Він найняв трьох колекціонерів, а також кількох єврейських купців, які їздили територією України і скуповували в збіднілих польських шляхтичів цінні речі. Один такий агент привіз якось Баворовському 100 медалей та купу золотих монет. Торгувалися до останнього, але Баворовський все ж перехитрував свого візаві. Граф таким чином купив 300 рукописів (книг) 15-18 ст. та 130 – 12 ст.

Віктор був надзвичайно економно, якщо не сказати скупою людиною. Так, доктор Альберт Зіппер, редактор львівських журналів, літературознавець написав, що граф не зважаючи на болі в нозі і накульгування не користувався кінними екіпажами, а самостійно пересувався слизькими та крутими львівськими вулицями. Для записів граф користувався листками паперу, який був розграфлений у вигляді шахівниці. Його секретар писав, зважаючи на слабкий зір графа,  великими буквами.

Одного разу граф запросив доктора Альберта до себе в маєток. Поряд був інший родич графа Юзеф Уленецький. Останній порадив йому не приймати запрошення, адже він там помне від голоду! Але Альберт прийняв пропозицію. Їхав потягом до Тернополя. На станції його зустрів адвокат Деніновський, який був повірений графа. Він пригостив гостя кавою та тістечком в місцевій цукерні і далі відправив екіпажем в Мишковичі. Як повідомляв доктор Альберт такий вияв поваги графа до гостя вражає, адже він сам їздив лише старим возом. Екіпаж, нові лівреї та гарних коней було куплено для дорогих гостей.

Далі гість потрапив в палац графа. Його зустріли і провели в дім. В кабінеті графа був повний хаос. Речі різноманітного призначення лежали на столі, по кутках, в шафі. Порядку ніякого. На стінах висіли картини Баворовських на які Віктор показуючи говорив:

«Кожному з них бракувало однієї клепки».

Далі, як зазначає доктор Альберт була гарна вечеря, а зранку сніданок, який був потривожений кількома великими догами, які прийшли подивитися на гостя (Баворовського не було поряд). Альберт Зіппер вирішив за краще не ворушитися, щоб не постраждати. Далі був знову чудовий обід. Граф хотів показати, що він вміє поважати гостей. В той же час гість знав, що Віктор Баворовський зазвичай їв у економки, як кажуть, за «собачі копійки». І це були переважно кльоцки, каші тощо.

Про графа говорили, що він мав таємні захоплення, а саме любив плавати голяка, особливо, якщо на річці купалися дівчата, не любив платити за відвідування музеїв і влаштовував суперечки з працівниками чи сваритися з селянами на ярмарку, а тому ці розбігалися тільки побачивши його, ходив в одному і тому ж одязі 10-15 років.

Палац Баворовських у Львові сьогодні

Листування та дружба

Граф отримував листи від митрополита з характеристиками на кожного священника, який мав працювати в селах, які йому належали. Листувався також з Генріхом Сенкевичем, Віктором Гюго, був фанатом Байрона. Йому багато писали сусіди, друзі, родичі. Зокрема, є багато скарг на управителів його маєтків. Зокрема, власники анонімок скаржилися, що його працівники грабують його. До речі ці управителі жили доволі небідно: двічі на рік їздили відпочивати – влітку в Одесу, взимку в Закопане. Саме економи вирубали та продали ліс Баворовського.

Смерть і заповіт

Помер Баворовський тому, що вирішив собі вкоротити віку. Кажуть злі язики, що це через те, що не хотів платити зарплату своїм помічникам, секретарю, а сам не міг керувати своїм майном, адже мав слабкий зір. Як би там не було все своє майно, а це 4 млн. золотих римських (гульденів) він заповів галицькій владі. Наказавши виплачувати стипендії талановитим художникам із Галичини, які вчилися у Краківській академії мистецтв. У селі Лошнів для селянських дітей мали заснувати сільськогосподарську школу. У Тернополі – створити інститут ім. Баворовського. Загалом після його смерті залишилася значна бібліотека, яка зараз є частиною наукової бібліотеки імені Василя Стефаника.

Костел в Баворові в 2014 р. Фото з Вікіпедії

Поховання в Баворові

Похований Віктор в крипті костелу в Баворові. Останній стоїть біля школи, на пагорбі. Католицька парафія, до якої належало 15 навколишніх сіл, була закладена в 1522 р. Вацлавом Біячевським дідичем з Баворова. В 1747 р. тут було збудовано костел, який має високу вежу, балкон, колони арочного входу, трикутний карниз з гербом Баворовських. В середній частині храму є плита, де вибитий надпис:

  «… цей камінь пам’яті поклав Віктор граф Баворовський в році 1862».

  «… цей камінь пам’яті поклав Віктор граф Баворовський в році 1862»

У радянські роки тут був колгоспний склад агрохімікатів і зерносховище.

Отже, Віктор Баворовський буч чудернацькою людиню, але він також був колекціонером, збирачем історичної спадщини нашого краю і нашим земляком.

.,.,.,.