Людство тисячі роки веде війни. Загарбницькі та оборонні, гібридні та реальні, міждержавні та громадянські. Якби там не було, але в більшості з них солдати та офіцери вживали алкоголь. Це весело, це додає сміливості, це створює відчуття, що все добре, що не потрібно турбуватися за чиюсь смерть. Алкоголь лився рікою і в найбільшій війні ХХ ст. – Другій світовій. Французи вживали вино, в пайках британців та американців було пиво, німці були в постійному пошуку «шнапсу», радянські військовослужбовці отримували фронтові «100 грам» горілки щодня. Вживання чи не вживання алкоголю є важливим для російської агресії на українські землі після 24 лютого 2022 р., в тому числі і тиловому Тернополі. А тому згадаємо, історію різних алкогольних напоїв під час Другої світової війни та під час російсько-української війни. Детальніше про це розповість видання iternopolyanyn.
Як повідомляє видання Бабель, алкоголь – це зло. Не важлива кількість, тип алкогольного напою, місце вживання чи час. Але давайте все по порядку.
Алкоголь на Тернопільщині під час війни
В Тернопільській області на підставі закону України «Про правовий режим воєнного стану» та указу Президента України після початку російської агресії заборонили продаж та вживання алкоголю. Так тривало до 10 березня, коли під тиском підприємців-виробників, продавців алкогольних напоїв і безумовно споживачів, було дозволено продаж пива. Голова ОДА В. Труш повідомив, що це сталося, бо по-перше пиво – це слабоалкогольний напій, а по-друге, бо в області є потужні виробники пива і вони страждають через простій. В інших областях, заборона на продаж пива не діяла.
Від початку війни в торгівельних точках Тернопільщини заборонялось продавати алкогольні напої працівникам у формі одягу правоохоронних органів, територіальної оборони, ЗСУ, Нацгвардії та інших військових структур.
Також протягом перших 3 місяців війни працівники поліції виявили 523 водія, які були в стані алкогольного сп’яніння. За даними влади їх автомобілі (на жаль точна статистика відсутня) були вилучені для фронту. Керівник поліції області О. Богомол повідомив, що авто будуть повернуті власникам після завершення військових дій.
Також в одній з військових частин стався випадок, коли солдат ремонтного взводу розпивав спиртні напої. Йому призначили покарання 10 діб арешту з триманням на гауптвахті і адміністративне покарання. Останній не погодився з покаранням і подав апеляцію до суду попрохавши призначити йому штраф мотивуючи, що він щиро каявся і вперше в такій ситуації. Суд прийняв рішення на його користь і присудив штраф в 3 тис. 655 грн.
Тернопільські добровольці, які зараз на фронті, розповідають, що на Сході ставлення до алкоголю і людей, які його вживають – негативне. Осіб, що дозволяють собі ним зловживати штрафують, затримують зарплату, змушують копати окопи, прибирати територію, працювати на кухні та по іншому обмежують їх можливості і вживати купувати алкогольні напої.
Британія і Світові війни
Під час Першої великої війни ХХ ст. британський уряд спробував запровадити сухий закон. Адже алкоголь завдавав чимало клопотів на фронті. Можливо більше, ніж «всі німецькі підводні човни». До Другої світової британці підійшли більше досвідченими і відповідно ліберальнішими. Можливо справа в прем’єр-міністрі Вінстоні Черчиллі, який полюбляв випивку. Видатний британський політик починав свій день з шампанського, розбавленого віскі. Пив також віскі з водою між їжею та вино за обідом та вечерею.
Але у зв’язку з блокадою британського острова німцями, ром та віскі стали в дефіциті на британських островах. В 1943 р. виникла думка припинити видачу рому на військових кораблях, що було неможливим, адже це була вікова традиція. А тому тут британців врятувало пиво. Один з чиновників уряду повідомляв, що «якщо ми хочемо, щоб у нас була якась подоба нормального життя, то маємо виробляти пиво. Це підтримуватиме моральний дух населення». Пиво також становило важливу частину доходів бюджету, адже лише з вересня 1939 до липня 1940 р. податок на нього виріс втричі. А тому пивбари Британії не закривалися. Пиво пили навіть в бомбосховищах. Британські виробники пива навіть організували поставки пива на фронт, зокрема на Близький схід та Африку. А після висадки в Нормандії пиво доставляли бочками прив’язуючи їх до крил літаків. А щоб забезпечити моряків, які воювали в Тихому океані британські корабели почали будувати плавучі пивні заводи, які могли виробляти 40 тис. літрів на тиждень. Війна закінчилась швидше, ніж їх змогли розгорнути повністю, але все ж пробне пиво зварили, а плавучі пивоварні розібрали.
США, “сухий закон” і розквіт виробництва алкоголю
Складно собі уявити США без спиртного. Але в Першій світовій війні американська влада гостро критикувала виробників пива, більшість з яких були вихідцями з Німеччини. Типу, ворог не тільки в Європі, а й тут в США. Пиво навіть виливали в океан. Після війни в США запровадили “сухий закон”. Він діяв протягом 1920-1933 рр.
Коли почалася Друга світова війна, то антиалкогольні активісти зробили спробу знову заборонити алкоголь в США. Але Рузвельт був проти. Він та його радники вирішили, що незначна частина алкоголю буде корисним для морального духу в тилу, а й на фронті. Було домовлено з виробниками пива, що 15% своєї продукції вони постачатимуть солдатам. Але міцність мала бути не більше 3,2%.
Пивний бізнес розквітнув. Вчора вони були паріями, а тепер стали патріотами та захисниками батьківщини. Пиво вироблялось і постачалось в усі точки планети, де воювали американські військові. Виробники навіть фарбували пивні банки в оливковий колір для маскування.
Ставлення до алкоголю у Франції під час війни
Для французів можливість вживати вино це, як для українців право на безкоштовну освіту, медицину чи 8-годинний робочий день. Тобто, для них вино – це більше, ніж алкогольний напій, це їжа і вода одночасно. Під час Другої світової війни питання чи давати солдатам вином не стояло. Уряд спеціально зарезервував 1/3 залізничних цистерн для перевезення вина на фронт. За добу французи випивали 2 млн. літрів вина.
Після розгрому армії та окупації країни німцями вино зробили одним з винуватців катастрофи. Почали вважати, що воно зробило французів дуже м’якими, що воно «підірвало волю армії до перемоги». Французька окупаційна влада маршала Петена навіть запровадила алкогольні обмеження. А саме особам до 14 років було заборонено купувати алкоголь.
Німці в цей час активно грабували Францію. Одним із найбільших скарбів цього часу було вино. Зокрема, щодня французи втрачали від таких грабунків 900 тис. пляшок вина та шампанського в день. А Герман Герінг, соратник Гітлера, мав у своєму підвалі близько 10 тис. пляшок найкращих французьких вин. Його після звільнення Франції та окупації Німеччини спожили солдати американської 101 десантної дивізії, які перебували в цьому регіоні.
Німеччина та алкоголь
В Німеччині спочатку схвалювали вживання алкоголю. Але після захоплення Франції Гітлер, який мало пив, заявив, що влада буде карати військовослужбовців, які здійснюватимуть злочинні дії в стані алкоголю. А тому було піднято податки на алкоголь та обмежено його продаж. Солдат з алкоголізмом госпіталізували, а далі стерилізували і відправляли в концтабори. Але це мало вплинуло на його вжиток. Алкоголь продовжував залишати повсякденною розвагою військових.
Найбільше пили поліція та солдати, які охороняли концтабори. Більше. Їм навіть видавали спеціальні алкопайки. Пияцтво стало частиною їх роботи. «Однією рукою вони вбивали, а іншою потягували шнапс».
СРСР, війна і алкоголь
В Радянському Союзі ставлення до алкоголю було ліберальним. Сухий закон, який в Росії запровадили під час Першої світової, було скасовано в 1940 р. після початку агресії проти Фінляндії. Військовим почали видавати 100 грам горілки в день. Продовжили цю ж практику після нападу Німеччини на СРСР. Але давали переважно перед атаками, щоб солдати розслабились, зняли стрес і не боялись. Один з солдатів писав: «пили переважно молоді, а потім лізли під кулі та гинули. Ті, хто вижив після кількох боїв, вже ставилися до горілки обережно».
З 1943 р. горілка видавалася лише солдатам на фронті, а іншим лише в святкові дні. Часто німці під час відступів залишали склади з горілкою в надії, що це затримає наступ радянських військ, що радянський солдат буде не таким ефективним. І їх надії справджувались. Щоправда в СРСР було багато солдатів. Багато «м’яса», як і в сучасної Росії.
Наприкінці війни пияцтво стало нормою серед керівництва армії. Один з сержантів писав: «що заглянув в одну з землянок на фронті і побачив там напівоголеного п’яного генерала. На столі лежала їжа. А біля столу сиділа гола і п’яна баба».
Отже, війна не стала перешкодою для вживання алкоголю в арміях великих світових держав 70 років тому, не зник він і під час російсько-української війни. А яке ваше ставлення до алкоголю під час війни?
