11 Серпня 2022

«Чекають на перемогу»: сім’я з Маріуполя переїхала на Тернопільщину

Related

Іван Марчук – геніальний художник з Тернопільщини

Ім’я Івана Марчука знають в усьому світі. Відомий художник...

Олена Підгрушна – олімпійська чемпіонка з Тернополя

Олену Підгрушну називають «королевою українського біатлону». За свою спортивну...

Share

Лариса Бикова та її чоловік Андрій жили й працювали в Маріуполі. Однак, початок війни перевернув їхнє життя як і більшості українців. Подружжя змушені були залишити рідне місто та дім, щоб врятувати життя. Повідомляє iternopolyanyn з посиланням на «Суспільне».

Під час обстрілу загинула дитина

В Маріуполі Лариса працювала директором школи, а її чоловік – вчителем інформатики. З перших днів повномасштабного вторгнення подружжя відчуло, що таке війна. Від снарядів та обстрілів родина переховувалася у підвалі школи. Спочатку вони мали намір на наступний день покинути Маріуполь, проте довелося пробути в місті аж до 20 березня, адже не можливо було покинути приміщення школи.

Вперше навчальний заклад потрапив під обстріл 2 березня. Жінка почула голосний звук вибуху та крик чоловік, який наказав падати на підлогу. Окупанти обстріляли приміщення школи касетними снарядами. В результаті навчальний заклад був повністю зрешечений осколками.

Декілька осколків від касетної міни жінка взяла з собою на Тернопільщину, щоб ніколи не забути того жахіття, яке їм довелося пережити.

Обстріл окупантів забрав життя дитини. Якраз в той момент учні знаходилися на подвір’ї школи. Коли закінчився обстріл пані Лариса разом з чоловіком вийшли надвір і побачили замість футбольного поля величезну вирву. Біля кількаметрової ями стояло дві пари дитячого взуття в крові. Одну дитину важко поранили, іншу – вбили.

З того дня в Маріуполі зникло світло, вода та тепло. Фактично люди залишилися без будь-яких комунікацій. Кожного дня ставало все складніше. Люди змушені були готувати їжу на вогнищі. Обстріли тривали безперервно – з ранку до пізнього вечора.

Новий дім на Тернопільщині

Родині Бикових вдалося покинути Маріуполь 20 березня. Дорога до Тернопільської області тривала тиждень. З подружжям виїхала 82-річна мама Лариси та їхній домашній улюбленець Боніфацій.

Сім’я знайшла прихисток в селі Осівці на Тернопільщині. В селі їм виділили будинок, де вони вправно хазяйнують. Пані Лариса з чоловіком посадили город, на якому вирощують помідори, огірки та цибулю. Підростає також картопля, однак до повного урожаю ще слід зачекати.

Жінка розповідає, що вона родом з Білорусі, проте останні тридцять років проживає в Україні й не має наміру покидати рідну країну. Через це варіантів виїзду закордон подружжя навіть не розглядало.

Варто додати, що багато переселенців знайшли свій дім на Тернопільщині. Один з них 69-річний Віктор Чайка з Херсонської області. Щоб врятуватися від окупації, чоловікові довелося пройти 250 кілометрів пішки.

Декілька років тому в нього померли дружина та син і чоловік залишився один. Всупереч цьому, він захотів жити в місті під владою окупантів і самостійно добрався до Дніпра. Там Віктор Чайка сів на поїзд і дістався до Тернопільщини.

До себе додому чоловіка прийняла жителька села Байківці Тетяна Гаврилюк. Зараз пенсіонер допомагає добродушним господарям на городі, доглядає за пасікою. За словами Віктора Чайки, чекатиме на перемогу тут на Тернопільщині.