Популярність вишиванки з кожним роком все більше набирає обертів, і ця тенденція не спадає до сьогодні. Вишита сорочка – це інструмент ідентифікації українців, а також своєрідний код нації, що передає усе багатоманіття символіки українського народу. Оздоблена вишивкою сорочка є унікальною формою народного мистецтва по всій Україні. Далі на iternopolyanyn.
Здавна українці вважали вишиванку своєрідним оберегом та вірили, що вона може захистити від різних неприємностей та хвороб.
Українська вишивка відзначається своєю унікальністю, оскільки в кожній області та районі України має типові особливості, які відрізняють її посеред інших.
На Тернопільщині в кожному районі вишиванка також має свої особливості, які відрізняються технікою виконання, кольорами, візерунками тощо.
Археологічні знахідки свідчать, що на території краю вишивкою займалися здавна. Наприкінці ХІІ ст. серед вишитих робіт переважали сюжетні зображення та складний орнамент, які вишивалися за допомогою техніки “вприкріп”, що полягала спершу в накладанні ниток на тканину одна біля одної, а тоді прикріпленням до неї за допомогою дрібних шовкових стібок.
Вишивка у різних районах Тернопільщини
Характерних особливостей у різних районах Тернопільщини вишиванка набула вже в ХІХ ст.
Геометрично-рослинний орнамент та переважання червоного та чорного кольорів було найбільш характерним для сьогоднішніх Кременецького, Шумського та Лановецького районів. Найпоширенішими техніками тут були: “козлик”, “хрестик”, “мережка”, “прутик”, “набирування”. У Козівському та Зборівському районах використовували техніку “качалочки” та “стовпчик”, в Борщівському – “колодки”, а в Гусятинському “макове зерно”.
Чіткі та великі мотиви з ромбоподібними візерунками вишивали на території Бучацього району. Часто тут також можна було зустріти візерунок з зубчатими вершечками, а подекуди – закручені узори у чорно-червоних кольорах з додаванням зелених і жовтих ниток.
Для Монастириського району були характерні геометричні фігури, хвилясті та косі лінії, хрестики, зубці, які вишивали червоним, чорним, зеленим, жовтим та оранжевим кольором ниток. На Бережанщині у візерунках переважали такі елементи, як “долоньки”, а в Борщівському районі – “ромбики”, “завитки”, “ баранячі роги”. Загалом усі вишиванки в Борщівському та Заліщицькому районах відрізняються щільним заповнення тканини візерунками з вовняних ниток без жодних відступів, вишитих поверхневими стібками. У заліщицькій вишивці переважали червоно-золотисті кольори, а в борщівській – чорно-вишневі.
В таких районах як: Борщівський, Гусятинський та Заліщицький у вишивках можна було зустріти додаткове використання бісеру, стекляруса, лелітки тощо.
Вишивка кожного регіону є унікальним витвором народного мистецтва та має свою історію. Однак справжньою історично-культурною цінністю та гордістю Тернопільщини є саме борщівська вишиванка, відома не лише в межах України а й в цілому світі своєю красою, унікальністю та поширеними давніми легендами. Зокрема, виникнення борщівської вишиванки пов’язують з трагічними подіями на українських землях в період набігів турецько-татарських завойовників. Згідно з давніми переказами, під час одного з нападів на Борщівський край загинули всі чоловіки. Після цієї трагічної події жінки дали клятву, що будуть протягом декількох поколінь носити жаліб і одягати чорну сорочку. Після цього борщівська вишиванка вишита густими чорними візерунками увійшла в широкий вжиток. Лише в 20-30-х роках ХХ ст. у вишивці краю почали з’являтися яскраві кольори. Технік шиття борщівської вишиванки є понад п’ятдесят і кожна з них є неповторною.
На початку ХХ ст. на Тернопільщині почали вишивати багатобарвні сорочки.
Як бачимо, вишиванка на Тернопільщині відзначається своєю красою, унікальністю та розмаїттям технік. Вона зберігає в собі давню історію і культуру нашого краю тому справньою цінністю.
