Дім художників братів Бойчуків відновлюють на Тернопільщині

13. November 2020 Solomia Pankiv

Рік триває реставрація будинку відомих на весь світ художників Бойчуків. Волонтери планують створити музей у сучасному стилі. Працюють за власні кошти, пише iternopolyanyn.

«По всьому селу збирали цеглу»

2

Будинок сімейства Бойчуків розташований на балансі Теребовлянської об’єднаної територіальної громади. Хаті більше сотні років і вона потребує кардинальної реставрації. Приміщення давно перебувало у розваленому стані, незабаром могло б і зовсім осипатися. Тому працівники «Теребовлянської княжої книгозбірні» відновлюють рідну хату художників братів Бойчуків. Директорка бібліотекарки Наталія Михно коментує, ремонт роблять власними силами.

Спочатку написали план змін, надіслали на конкурс, але перемогти не вдалося. Це не зупинило ініціаторів і вони розпочали працювати самостійно. Оскільки коштів ніхто не виділяв, люди почали складатися грошима та збирати будівельні матеріали поміж сусідів. Жителі села Романівка допомагають зрізати старі дерева та прибирати за потреби.

Проєктні плани волонтерів

3

Приміщення розділяють на дві частини. В одній кімнаті зроблять бібліотеку для дітей, поставлять комп’ютери, затишні зони для відвідувачів закладу. Ще планують облаштувати повноцінний бібліотекоартмузей.

Друга частина будинку буде призначена суто для пам’яті про художників. До того ж, хочуть, щоб місце стало середовищем натхнення для митців. Бібліотекарі розповідають, що можуть приїздити художники з інших населених пунктів, полежати та відчути унікальну енергію будівлі.

Староста села Романівка Галина Ділай переконує, завершать роботи до наступного літа. Пощастило, що немає грибка всередині і це економить багато коштів. Нині ж встановили електромережу, відремонтували дах.

Волонтерам подобається ідея організації музею, адже вважають, історію треба берегти. Вони додають, створюють пам’ятку для майбутніх поколінь своїми руками. За радянської влади на цьому місці була буцегарня, куди кидали «ворогів народу». Тепер стоїть пам’ятний хрест про всіх загиблих.

Корифеї монументального стилю родом із Тернопільської області

4

Брати-митці Михайло та Тимофій Бойчуки прославили рідну Тернопільську область. Народилися художники у с. Романівка Теребовлянського району. У сім’ї було дев’ятеро дітей. Матеріально забезпечити велику компанію батькові давалося складно. Проте чоловік робив усе можливе, щоб первісток Михайло здобув вищу освіту.

У 1898 р. 16-річний підліток переїхав до Львова, щоб вчитися у мистецькій школі. Потім продовжив здобувати освіту в Академії Красних Мистецтв у Кракові, далі у Мюнхені, Відні та Парижі. Можливостями завдячував спонсорству митрополита Андрея Шептицького. З 1911 до 1912 рр. проживав у Львові. Займався розписами каплиць, зокрема Дяківської бурси. На жаль, робота не збереглася до сьогоднішніх днів. Також Михайло Бойчук реставрував собор св. Юра у Львові, малював індивідуальні портрети митрополита Андрея Шептицького. Однієї із всеукраїнських робіт є переробка усипальниці родини гетьмана Кирила Розумовського у Чернігівській губернії. Тоді реставрацію замовило Російське Археологічне Товариство.

Час слави і нова школа унікального стилю

18 праць Михайла Бойчука виставили в Парижі у 1910 р. Цю дату вважають вирішальною у житті художника, адже завдяки демонстрації робіт у Салоні Незалежних він прославився на весь світ. Виставка мала назву «Відродження візантійського мистецтва». Про нього писали європейські видання, брали інтерв’ю і активно поширювали інформацію.

На час Першої Світової війни Михайла Бойчука заслали на Уральськ. У 1917 р. митець повернувся до Києва і став керівником Української Державної Академії Мистецтв. Пізніше працював професором у Київському художньому інституті, був членом Асоціації Революційного Мистецтва України (АРМУ). Михайло Бойчук любив займатися фресковим живописом. Власно він і запровадив такі ідеї і створив концепції.  Українська школа художника одержала назву «бойчукізм» і всіляко підтримувала сучасні проблеми життя. 

«Бойчукісти» - послідовники ідеї, пропагували боротьбу за нову Україну. За основу обрали обґрунтування історизму української державності Михайла Грушевського. На перше місце ставили колір, що від багатьох тогочасних мистецьких робіт. Колір значив те ж саме, що і форма.

Найвідоміші творіння: «Пастушка», «Молочниця», «Під яблунею», «Збори жіночого активу», «Ратай».

Михайло Бойчук у творчості слідував за візантійським мистецтвом і українським малярством XVII – XVIII ст.

Учні та наставник Школи «бойчукістів» створили більше 20 монументальних розписів. Серед найвидатніших: Селянський санаторій під Одесою, Червонозаводський театр у Харкові, Луцькі казарми у Києві. Своїми цінностями М. Бойчук привабив брата Т. Бойчука, С. Налепинську-Бойчук, К. Гвоздик, В. Седляра, І. Падалку.

Радянська влада не терпіла виявлення творчості «бойчукістів». Їх вважали пропагандою релігійного опіуму. Все, що відрізнялося від соціалістичного реалізму, було неприйнятним для «червоної» влади. Не змогли не згадати і наслідування візантійського стилю у живописі.

Михайлу Бойчуку пред’явили, що він був офіцером австрійської армії і керував націонал-фашистською організацією. Пригадали і дружбу з Андреєм Шептицьким.

13 липня 1937 р. митця розстріляли згідно із вироком Військової колегії Верховного суду СРСР.

Ще один талант з роду Бойчуків

5

Тимофій Бойчук – молодший брат Михайла, теж наслідував ідеї нової Школи монументального стилю. Художник працював і зі станковим живописом, графікою. Брав участь у більшості робіт «бойчукістів». Тимофія Бойчука виставляли в інших країнах. Митець помер від туберкульозу у Києві в молодому віці.

Творіння Бойчуків знищила радянська влада, до нашого часу залишилися тільки фотографії. Хоча монументальних стиль підтримували українські та іноземні митці 1960-80 рр.

Тому для жителів с. Романівка, що на Теребовлянщині, важливо зберегти пам’ять про видатних особистостей.