Історія медицини на українських землях пройшла важкий і складний шлях становлення. Вона сягає найдавніших часів. Впродовж віків дещо змінювалися її форми і методи лікування. На території Західної України особливим періодом бурхливого розвитку та перебудови є саме перші роки Другої Світової війни. Перебуваючи під радянською окупацією, на Тернопільщині медицина почала зазнавати позитивних змін. Але чи справді це є так? Далі на iternopolyanyn.
Початок змін у медицині в перші роки Другої Світової війни
Друга Світова війна вважається найбільш кривавою та жорстокою сторінкою в історії людства. За таємним протоколом Пактом Молотова-Ріббентропа, нацисти і комуністи поділили між собою Східну Європу. Унаслідок цього, Західна Україна була окупованою радянськими військами, і фактично до 1991 року перебувала у складі тодішньої УРСР. У Другій Світовій війні взяли участь близько 80% людства. Трагедія українського народу в ті буремні роки полягає в тому, що українці були позбавлені власної державності. Вони змушені були воювати за чужі інтереси, перебуваючи по різних сторонах і воюючи один проти одного. А ареною битви слугували наші землі.
Тернопільщина у 1939 році перебувала під окупацією радянських військ. З цього періоду медицина краю почала зазнавати суттєвих змін. Тепер вона стала доступною для звичайного населення, на відміну від попередньої – польської. Радянська влада намагалася усілякими шляхами здобути прихильність галичан. Те, що раніше було недоступним, стало відкритим для цивільного населення. Сюди слід віднести і безкоштовну медицину. Медицина в ті часи зазнала суттєвих змін. Змінилися її методи та принципи діяльності медичних закладів.
Які зміни відбулися на Тернопільщині?
Почалося забудовування лікарень. У 1940 році рішенням Тернопільського облвиконкому було затверджена мережа лікувальних установ, що розміщені у сільській місцевості. Як відомо, до цього часу лікарні знаходилися лише у великих містах. Тому дуже часто виникали проблеми не лише із відвідуванням медичного закладу, але й браком фахівців, які здебільш переїжджали до великих міст або за кордон. Медицина потребувала реформи. Це рішення запустило процес організації сільських дільниць. Згідно нього, на території області їх було аж 96. Радянські історики повідомляють, що у Тернополі розпочали діяти радянські заклади охорони здоров’я.
У 1940 році діяли 2 лікарні. Вони налічували більше 370 ліжок. У цих закладах працювало лише 24 лікарі та 74 працівника із середньою медичною освітою. З часом медичні установи почали розширюватися, а кількість персоналу збільшувати.
У Тернополі функціонували 3 поліклініки. Також відкрився пологовий будинок. Усі новостворені медичні заклади у майбутньому планували розширювати. Важливою реформою у Радянській Україні є і залишається медична. Однак ми розуміємо, що все це було здійснено з корисливих мотивів, щоб здобути прихильність мешканців Західної України. У 1940 році вдалося затверджити бюджет на охорону здоров’я.
Влада виділила близько 19 мільйонів карбованців. З них значна частина йшла на фінансування лікувально-профілактичної мережі. Лише незначний відсоток виділили на організаційно-технічне обслуговування. Ці кошти також були розподілені між санітарно-епідемічними заходами, родильною допомогою, заходами проти боротьби із туберкульозом та іншими. Радянська влада за ці гроші також планувала здійснити капітальний ремонт медичних установ, а незначну частку затвердили для новостворених закладів.
У місті забезпечували життєдіяльність близько 16 лікарень. Ще 22 знаходилися у селах області. Було затверджено створення амбулаторії. Їх кількість помітно зростала впродовж року. Що цікаво, більшість цих лікарень до сьогодні працюють у області. Разом із амбулаторними відділеннями у місті зростала мережа санітарно-протиепідемічних закладів. Тепер звичайне населення мало право на належну медичну допомогу та лікування, що не могло не тішити.
Відкриття пологових будинків
Важливим розвитком медицини Тернопільщини стало також будівництво пологових будинків. У той час також з’явилися заклади охорони материнства і дитинства. В області кількість таких установ досягла 21, щоправда, у подальшому їх планували значно збільшити. У кожному районі Тернопільщини тепер знаходилось близько 2-3 таких закладів.
У сільських районах жінки тепер мали можливість відвідувати жіночу консультацію, що колись фактично було неможливо. У 40-х роках відкрили родильні будинки. У кожному з них був свій штат медичних працівників. Звісно, що утримання усіх схожих закладів і медичного персоналу потребувало неабияких коштів. Проте позитивним аспектом у цьому є можливість отримання безкоштовної консультації та медичної допомоги у своєму районі або навіть населеному пункті. Раніше такої можливості не було.
Створення санепідемстанцій
Важливим здобутком у медицині ХХ століття є створення санепідемстанцій на території Тернопільської області. Їх обов’язками є здійснення санітарного державного стану, організація роботи з попередженням і ліквідації різних видів захворювань. Спочатку вони були відкриті лише в деяких повітах. Однак система охорони здоров’я з усіма проведеними комплексними заходами і потужним розбудуванням все ще знаходилася не неналежному рівні. Не існувало обласної санепідемстанції.
Та не тільки це була основна проблема тогочасної радянської політики у медицині. У 1939 році було прийнято рішення щодо створення обласної санепідемстанції у Тернополі, а у кожному повіті було організовано повітові санепідемстанції. Це рішення повинно було вплинути на подальший розвиток медицини у Тернопільській області.
Проблеми, з якими зіткнулися у перебудові медицини краю
Попри повну перебудову медицини у Тернопільській області, радянська влада зіткнулася з певними проблемами. Так, на перший погляд відкриття нових лікарень, аптек, медичних установ і санепідемстанцій може здатися вагомим внеском. Проте тут існували свої певні проблеми. На жаль, не всі лікарні області були добре забезпеченими медичним устаткуванням. Краща ситуація спостерігалася у міських лікувальних закладах, гірша – у сільських.
Так як радянська влада спрямувала більшу частину своїх коштів на покращення та удосконалення старих медичних закладів, тут теж виникали труднощі. Приміщення потребували капітального ремонту і постійної фінансової підтримки. Вагомим здобутком є виклик швидкої допомоги додому, однак через неналежний рівень доріг і віддаленість повітових центрів своєчасна кваліфікована медична допомога могла бути не надана.
Всі медичні заклади потребували постійного і потужного фінансування, а фахівці – належної зарплати. Щодо медичного персоналу, то їм як-не-як потрібно було вдосконалювати свої знання та уміння, відвідувати різноманітні курси і заходи. Їх реалізація в країні була складною.
В системі охорони здоров’я також виникали труднощі, перш за все, з фінансуванням. Це навіть змусило скоротити витрати в закладах охорони здоров’я. Таке скорочення здійснювалося й у інших схожих установах. Сфера медичного обслуговування в перші роки Другої Світової війни на Тернопільщині не могла повноцінно функціонувати. Це пов’язане з рядом проблем, які виникали при розбудові цієї галузі. На жаль, тоталітарна система була задіяна навіть тут. Дуже часто її представники втручалися у діяльність і за потреби вносили свої корективи не запитуючи про доцільність таких змін. Тому медицина краю перебувала на неналежному рівні ще впродовж багатьох років.