Іван Горбачевський належить до тих українців, яким судилося народитися у непростий час. Це період бездержав’я. Чимало людей були змушені виїжджати з країни та шукати кращої долі на чужині. Таке ж спіткало Івана Яковича. Він близько 70 років прожив в іншій країні, однак ні на хвилину не переривав зв’язок із своєю рідною Україною. Далі на iternopolyanyn.
Життєпис Івана Горбачевського
Постать Івана Горбачевського є широко знаною у Тернополі. Це, передусім, завдяки Тернопільському медичному університеті, що носить його почесне ім’я. Іван Якович народився 15 травня 1854 року в невеликому селищі Зарубинці, що неподалік Тернополя. Тоді ще ці землі входили до складу Австро-Угорської імперії. Його батько був греко-католицьким священиком, парохом Збаража. Змалку батьки прививали Івану лише найкращі риси, у вихованні поєднували християнські засади з традиціями народної педагогіки.
Хлопчик навчався у польсько-німецькій школі. Після її закінчення переїхав здобувати освіту до Тернополя. Там вступив до Першої тернопільської класичної гімназії. Цей період є особливим у житті майбутнього хіміка і біохіміка. Навчаючись у гімназії Іван провадив активну громадську діяльність, зокрема, став одним із перших членів новоствореного гуртка “Громада”.
Заснував гурток український фізик та електротехнік Іван Пулюй. Членство у “Громаді” було таємним, як і саме існування цього гуртка через його патріотичне і проукраїнське спрямування. Основними обов’язками громадівців було вивчення історії України та української літератури. На зібраннях члени гуртка обговорювали та вивчали історію рідної землі, літературу й навіть декламували поезію Т. Шевченка.
Водночас Іван Горбачевський займався вивченням математично-природничих наук. Завершивши гімназійний курс, хлопець вирішив для себе, що хоче пов’язати своє життя із важливою справою – медициною. Постало питання щодо вибору навчального закладу для здобування цієї освітньої ступені. Горбачевський обрав лікарський факультет у Віденському університеті.
Навчання та наукова діяльність за кордоном
У 1873 році Іван Горбачевський переїжджає до Відня та розпочинає вивчати медицину у Віденському університеті. Від початку повністю поринає у цю науку. Це не могло не залишитися без увагу зі сторони професорів навчального закладу. Навчаючись медицині паралельно в університеті був головою студентського товариства “Січ”, щоправда, лише 2 роки. “Січ” була українською організацією та діяла не лише у Відні, але й у Львові, Чернівцях і Граці. Однак найбільш тривалою та активною серед них усіх була організація у Відні, членом якої був Іван Якович.
У 1877 році Горбачевський завершує студіювати у Віденському університеті, захистив дисертацію та здобув ступінь доктора лікарських наук. Його перша праця вийшла незабаром, у 1882 році. Доробок “Синтез сечової кислоти” приніс науковцю успіх і визнання. Через рік Івана Горбачевського запросили на посаду професора кафедри лікарської хімії Карлового університету у Празі. На цю пропозицію він, звісно, що погоджується.
У празькому університеті упродовж 35 років Горбачевський здійснював активну наукову діяльність. У ньому став основоположником нової галузі науки й розвинув її так, що виникла необхідність у створенні нового інституту. Горбачевський чита лекції з фармакології, фізіології та токсикології. Водночас займався проведенням науково-дослідних робіт. Його праця була не лише багатогранною, але й і результативною.
З 1902 по 1903 рік Іван Горбачевський обіймав посаду ректора Карлового університету в Чехії. У Празі науковець прожив більшу частину свого життя – близько 70 років. Там разом із українським науковцем і колишнім членом гуртка “Громада” Іваном Пулюєм заснували товариство “Українська громада” і створили фонд допомоги студентам. Вони не лише організували дозвілля, але й піклувалися про бідних.
За свої заслуги його навіть обрали до Найвищих рад і комісій Австро-Угорської імперії. З 1917 по 1918 роки Іван Горбачевський обіймав посаду міністра охорони здоров’я. Схожі установи пізніше з’явилися у багатьох європейських країнах: Франції, Англії та Німеччині. На той час він належав до одних із найавторитетніших українських науковців. Його неодноразово запрошували на різноманітні конгреси, зібрання, представницькі форуми тощо. На них обговорювалися та вирішувалися важливі тогочасні проблеми. У 1926 році Іван Горбачевський вперше очолив оргкомітет Першого українського наукового з’їзду, що відбувся у Празі.
Зв’язок Івана Горбачевського з Україною
У 1910 році Іван Горбачевський став почесним президентом Українського лікарського товариства. Воно діяло на території Західної України, засноване у місті Львів. Метою товариства стало піклування за здоров’ям українського населення, оборони професійних інтересів і піднесення професійних знань лікарів. Свою наукову діяльність УЛТ здійснювало в лікарській комісії Наукового товариства Т. Г. Шевченка. Там проводилися наукові з’їзди лікарів і природників. Товариство з приходом радянської влади перестало існувати.
Перебуваючи на посаді міністра народного здоров’я Австро-Угорської імперії увага науковця була зосереджена на проблемах Східної Галичини. Він проводив певні дослідження та виявив ряд проблем. Серед них Горбачевський виділив брак медичних закладів, недостатнє забезпечення медичними препаратами та медперсоналом, бідність тощо. Попри те, що науковець проживав за тисячі кілометрів від рідної домівки, його зв’язок з Україною ніколи не переривався.
У Львові науковець чимало років співпрацював із Товариством імені Шевченка. Горбачевський не лише стояв біля його витоків, але й долучився до створення лікарської комісії. Вона фактично стала першою медичною організацією на теренах Східної Галичини. Тоді навіть ухвалили рішення щодо видання “Лікарського збірника”. За свою мету він ставив популяризацію медичних знань.
Наукова і видавнича діяльність Івана Горбачевського
Іван Горбачевський є автором більше 40 наукових праць. Вони всі мають переважно експериментальний характер з біологічної хімії. Його перша праця вийшла через декілька років після завершення навчання у Віденському університеті. Вона має назву “Синтез сечової кислоти”. Цей доробок вважається найголовнішим і найважливішим у науковій діяльності Івана Яковича. Синтезувати сечову кислоту до українського біохіміка намагалося чимало науковців. Однак вперше це вдалося зробити лише Івану Горбачевському. Це новітнє відкриття стало сенсацією. 28-річний українець синтезував сечову кислоту з гліцину, що не вдавалося зробити нікому.
Джерело: фото газета “Медична академія”
Окрім цього, Іван Горбачевський став першим і в тому, хто вказав те, що амінокислоти є складовими білків. У центрі уваги досліджень науковця перебувало чимало питань. Одні з основних стосувалися гігієни, харчування та фізіології українців Східної Галичини. Зібрані дослідження мали увійти до “Лікарського збірника”, однак через брак фінансів цього зробити не вдалося. Горбачевського вважають фундатором української хімічної термінології на народній основі. Цьому присвячена праця “Увага о термінольоґії хемічній”, що вийшла у 1905 році.
За своє життя науковець підготував 2 тому підручника з органічної та неорганічної хімії. Вони були написані українською мовою. Перший том навіть вдалося видати у Празі в 1924 році. Він має назву “Орґанічна хімія”. Ще написав 4-томний підручник лікарської хімії чеською мовою. Міністерство, на якому спеціалізувався українець, стало першим не тільки у Європі, але й в цілому світі. Від нього почали утворюватися схожі міністерства й у інших країнах.
Пам’ятник Горбачевському в Тернополі біля ТДМУ
Про Івана Горбачевського пам’ятають до сьогодні. В деяких чеських довідниках навіть зазначається, що Іван Якович є чеським вченим з українським походженням. Його пам’ять вшановують й на Тернопільщині, звідки походить науковець. У рідному селі Зарубинці школа носить його почесне ім’я, а у Тернополі – університет. В селищі, звідки родом Іван Горбачевський, навіть відкрили музей-садибу науковця, де представлені документи і предмети, що ілюструють його життєвий шлях.