Тисячі календариків в одній колекції: все про хобі жінки з Тернопільщини

2. February 2021 Solomia Pankiv

15 років жителька Тернопільської області колекціонує кишенькові календарики. Уляна Диня вважає це родинним хобі, адже таке захоплення передалося їй від мами. У колекції є майже 9 тисяч календариків і вона не збирається зупинятися, пише iternopolyanyn.

Історія багатотисячної колекції

Уляна Диня живе у Бережанському районі Тернопільської області. Жінка колекціонує кишенькові календарики майже 15 років. Розпочала створювати колекцію ще в 1 класі. Часто брала календарики у відділенні пошти, постійно туди бігала, щоб поповнити збірник новими екземплярами. Минула чверть століття, а Уляні Дині ще більше подобається займатися цим хобі.

Спочатку це було звичайною грою — шукати листівки з днями, місяцями, роками. Проте з часом переросло у справжнє хобі. Уляна Диня не уявляє свого життя без цих кишенькових сувенірів.

Особлива справа для збереження спогадів

2

Філотаймія — спосіб збору кишенькових календариків, що є конкурентом філателії (колекціонування поштових марок). Простими словами — календаристика. Це і є хобі Уляни Дині з Тернопільщини.

Жінка розповідає, що це захоплення спершу з'явилося у мами. У спадок Уляні Дині передалося 1053 календарики. Каже, вони ж важливою частиною всієї колекції, бо носять теплі спогади. Бувало, що друзі та знайомі привозили їй календарики з Португалії, Росії, Естонії, Литви та Італії, інших країн. Колекціонерка коментує, найбільшу частину займають українські приклади листівок.

Перший календарик у її колекції створений у 1966 році. Найбільш пам'ятним є зображення будівництва Храму Св. Володимира у м. Бережани. Коментує, його випускали у 2004 році. Ціна за календарик була такою ж, як вартість однієї цеглини. Пригадує, що він коштував 28 чи 29 копійок. Кожен покупець міг внести свою лепту у побудову нової церкви. Гроші за покупку календариків віддавали на будівництво храму.

Колекціонерка переконана, кишенькові календарики створені для збереження пам’яті, оскільки перші екземпляри в Російській імперії почали випускати ще у 1760-их роках. Її надихає те, що маленькі листівки носять у собі важливу інформацію: ілюстрацію, тексти, приклади реклами, деталі про роботу залізниці, ярмарок, телеграфу, пошти, народні прикмети, інколи трапляються пророцтва.

За часів СРСР кишенькові календарики стали методом пропаганди та агітації. Нині жінці цікаво аналізувати тодішні події та порівнювати їх. Вважає, на цих прикладах можна вивчати історію і дізнаватися нові факти.

Особливо приваблюють колекціонерку зображення з українськими містами, бо художники змогли відтворити атмосферу того часу.

На думку Уляни Дині, колекціонування календариків допомагає зберегти історичні факти, пам'ятки про певні події або просто красиві кадри. Сподівається, що зможе передати власне захоплення своїм дітям і надихне знайомих.

Нині в Уляни Дині є приблизно 9 тисяч кишенькових календариків. Всі різні за оформленням, країною походження, шрифтами, видавництвом. Та походження кожного календарика жінка пам'ятає і любить, бо всі пов'язані з важливими спогадами життя.