Як у Тернополі вшанували жертв Голокосту?

28. January 2021 Solomia Pankiv

27 січня вшановують пам’ять жертв Голокосту — масове знищення євреїв під час Другої Світової війни. Для Тернопільщини день є важливим, адже після розстрілів єврейське населення зменшилось більш, ніж на половину, пише iternopolyanyn.

«В пам’ять пресвятих мучеників-євреїв, жорстоко знищених нацистськими вбивцями і тут похованих» — напис на місці загибелі 5 тисяч євреїв. Меморіал встановили у Тернополі у 1990-их роках. 27 січня 2021 року тернополяни вшанували жертв.

Тільки загиблих на Тернопільщині було набагато більше, а містяни різними способами та у різних місцях згадали моторошні факти подій минулого століття.

Ліс з похованнями у с. Петрики

У лісі біля с. Петриків Тернопільського району у 1943 році розстріляли 20 тисяч євреїв. У 2021 році на вшанування пам’яті прийшло майже 20 осіб. Люди зачитали молитви на івриті, поклали квіти до пам’ятника та запалили свічки. У Тернополі є юдейська релігійна громада «Єврейська община» , а її члени прийшли на це вшанування. Серед них Лілія Шерих, яка розповіла, що у цьому лісі поховано більше 20 тисяч євреїв з усієї Тернопільщини.  Останній розстріл відбувся 20 липня 1943 року. За час Голокосту знищили майже все єврейське населення області — 130 тисяч осіб, тому майже не було кого рятувати. Лілія Шерих розповіла, що на Тернопільщині було створено 19 таборів для примусової праці та 24 гетто.

«Трагедія і пам’ять» — виставка в архіві

2

У Тернопільському обласному державному архіві відкрили виставку «Трагедія і пам’ять». Стефанія Коваль, начальниця відділу інформації та використання документів, прокоментувала, вони представили всі деталі реальних історій. Можна побачити свідчення очевидців, фото тощо. Додала, що на Тернопільщині було найбільше розстрілів жертв Голокосту, порівняно з іншими областями України. Це дані Наукового центру юдаїки і єврейського мистецтва ім. Ф. Петрякової.

«Подорож» Іди Фінк

3

Єврейка Іда Фінк (Ландау) уклала книжку «Подорож» про свої спогади про трагедію Голокосту. Жінка востаннє була у рідному м. Збараж, що на Тернопільщині, ще у 1942 році. Вона навчалася у вищому музучилищі Львова, але з наступом німців, повернулася до Збаража і одразу в гетто. Той період згадує у книжці. Пише, що вулиці були тихими та пустими. Вдень люди виходили на роботу, а ввечері поверталися набагато менше євреїв. Окрім цього проводились численні акції — по людей приходили посеред ночі або на світанку. 

У той час вона з сестрою втекла з місцевого гетто з підробленими документами. Батько вирішив, що не потрібно чекати, тільки швидко діяти. Паспорти мали підтвердити «арійське» походження. Дівчата розмовляли досконалою польською мовою, навіть навмисне її спрощували, щоб не викликати зайвих підозр. Зрештою після війни Іда залишається у Польщі. Її батько теж вижив після Голокосту.

Іда згадує у книжці, що відчувала спустошення. Їй хотілось вилити спогади на папір, але зовсім не вистачало морального духу. З часом зрозуміла, що письменництво — своєрідна психотерапія, бо звільняєшся від жахливих почуттів, болючих спогадів. Переїхавши до Ізраїлю, жінка продовжувала писати польською мовою. У 2007 році отримала премію Пінхаса Сапіра як одна з найкращих авторок. Ще є володаркою премією Анни Франк, меморіалу Яд Вашем і польського PEN-клубу.

Роман «Подорож» є єдиним твором Іди Фінк, який переклали українською.

Письменниця померла 27 вересня 2011 року в Ізраїлі. Жителі Тернопільщини приурочать заходи на честь 100 річниці з дня народження Іди Фінк.