На фронті у теплі: жінка з Тернопільщини в'яже шкарпетки для бійців

12. November 2020 Solomia Pankiv

Вона пам’ятає воєнні часи і розуміє наскільки важлива підтримка для військових. Михайлина Ленчишин з Теребовлянщини власноруч в’яже шкарпетки. Жінка створила майже сотню пар і на цьому зупинятися не планує, пише iternopolyanyn.

Військові отримають шкарпетки від Святого Миколая

Пані Михайлині 86 років. Жінка не хоче, щоб повторювалася біда війни. Має неприємні спогади з дитинства і співчуває усім, хто нині захищає кордони рідної держави на Сході. Вона намагається докласти зусиль для того, щоб бійцям було спокійніше. В’язання давно є її хобі. Шкарпетки допомагають підтримувати не тільки фізичну силу, а й моральний дух. Михайлина Ленчишин знає, з приходом зими стає холодніше, а на фронті не завжди є чим зігрітися. За час заняття благодійністю жінка зв’язала 80 пар шкарпеток. Каже, якщо все буде добре зі здоров’ям, то створить 100, а може й більше. Головне для неї – встигнути до Дня Святого Миколая. Тоді вдасться подарувати свято військовим. Після того як Михайлина Ленчишин почала передавати на фронт в’язані шкарпетки, отримала листи-подяки від бійців. Їй досі надсилають грамоти та різні слова прихильності до жінки.  Пані Михайлина радіє, адже завдяки власному хобі вона підтримує героїв держави. Сподівається, незабаром солдати повернуться до рідних домівок і згадуватимуть те, як невідома людина зв’язали для них шкарпетки.

Син волонтерки підтримує мамину ініціативу

1

Йосип Ленчишин теж був солдатом. Син пані Михайлини тепло відгукується про посилки від мами з рідного дому. Згадує як з нетерпінням чекав на них, навіть друзі оцінювали майстерність мами Йосипа Ленчишина. Цю ініціативу підтримує, бо розумію навіщо мати цим займається. Чоловік знає точно, що для бійців важливо відчувати підтримку. Не має значення, знають вони цю людину чи ні. Хлопці, можливо, знову повірять у Святого Миколая і у те, що чудо існує.

Аби нитки були

Пані Михайлина каже, в’язати їй не складно. Проблеми виникають якщо закінчується головний матеріал – нитки. У протилежному випадку могла б і більше в’язати. Коментує, на пенсії у неї вдосталь вільного часу, лиш пряжі бракує. У схожих випадках допомагають небайдужі жителі села Слобідка Теребовлянського району. Люди віддають свій в’язаний одяг, а пані Михайлина порить речі, таким чином і має нові нитки. Інколи небайдужі збирають гроші та купують жінці пряжу. Матеріали дорогі, але благодійники не стоять осторонь. Про це розповідає Наталя Михно, директорка Централізованої системи публічно-шкільних бібліотек Теребовлянської громади. Жителі цінують те, що у їхньому населеному пункті є жінка з доброю душею. Кажуть, у звичайні для когось шкарпетки пані Михайлина вкладає любов, турботу, молитву.

Волонтери з села Слобідка Теребовлянського району закликають не бути байдужими. Коментують, якщо ми живемо далеко від лінії вогню, це не означає, що треба думати щось на кшталт «Моя хата скраю – нічого не знаю». Підтримка для бійців на Сході є важливою, тим більше з приходом зимових холодів.