За вишиванками не потрібно їхати далеко, адже Тернопільщина пишається по-справжньому унікальними роботами. З нагоди Дня вишивальниць розповідаємо про майстринь з області. Далі на iternopolyanyn.
У давні часи у це свято жінки, що захоплювалися вишивкою, демонстрували найкращі роботи сусідкам і друзям. Сьогодні ж, знайомимо вас із місцевими професіоналами.
Вишивальниці з Тернопілля
Майстрині живуть у селищі Підволочиськ Тернопільської області та все життя присвячують вишивці. Пишаються своїми роботами, які поширюють по всьому світі – в США, Канаді та інших країнах. Слава Луків разом із донькою Надією Радзіх щодня вдосконалюють улюблене ремесло. Вишивальниці з Підволочиська належать до Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Крім цього друкують роботи у журналах, вишивають на замовлення сорочки, сумки, ікони, картини, рушники. Жінки володіють рідкісними техніками, часто не користуються схемами для вишивки. Вони настільки віддають себе улюбленій справі, що знають всі правила вишивання напам’ять. Перераховують професійні особливості: яворівка, низинка, стеблевий шов, виколювання, вирізування, рубцювання, мережка, стебнівка, гладь, макраме тощо.
Працюють у себе вдома, де і зберігають колекцію з роботами. Кажуть, все виконано в одному екземплярі. Розповідають про праці, куди вклали найбільше натхнення, енергії та фізичної роботи.
Символ єднання нації
Вишивальниці пишаються «Рушником єдності». Це вважають символом західних і східних областей України. Пояснюють це тим, що на Заході вишивали ромбами, а на Сході – квітами. У 1997 році робота отримала призове місце на Всеукраїнському конкурсі. Пані Надія каже:
«Після того як вишиєш рушник – офіційно називаєш себе майстринею».
Русь-Україна ожила на полотні
Сукня «Київська Русь» — гордість колекції. Символи мають прихований зміст і, на думку майстринь, захищають від оберегів. Авторка Слава Луків знайшла ідею в історії, зацікавилася давньою українською державою і намалювала ескіз вишивки. Працювала над схемою десь тиждень, все масштабувала та відпрацьовувала деталі. Роботу майстрині вважають унікальною та виставляють на конкурсах і виставках.
На рукавах зображено дерево життя, лев – символ галицьких князів. Слава Луків переконана, що за допомогою вишивки можна закодувати щасливу долю людині.
Вкладають у роботу всі можливі сили
Коли звертаються люди для пошиття весільних рушників, вишивальниці моляться та вкладають щасливі емоції у свою роботу. Пані Слава говорить:
«На божість даю, молюся, щоб ті діти, які стануть на цей рушник, були все разом, були щасливі, були веселі, мали діточок, мали сім’ю, щоб ніколи не розлучалися і були щасливі на все життя».
Вчилися створювати роботи ще у дитинстві, цим займалася прабабуся. Однак невеличке хобі стало справою всього життя. Слава та Надія Радзіх переконані, залишать після себе пам’ятку на цій землі, тому наступні покоління будуть пам’ятати про їхню творчість.
