7 Липня 2022

Як виглядав Тернопіль в період другої російської окупації

Related

Тарас Григорович Шевченко і Тернопільщина

Ще у ХIX столітті Тернопільщину відвідав відомий український письменник,...

Які відомі телеведучі та актори є уродженцями Тернопільщини?

Чимало талановитих людей подарувала світові Тернопільщина. Це науковці, співаки,...

В Бучачі провели серію благодійних забігів «Біжимо разом»

Біг – це найдоступніший і найдешевший вид спорту, який...

Голокост на Тернопільщині

Голокост вважають однією з найбільших трагедій в історії єврейського...

Вулиці в Тернополі, які іменовані на честь відомих уродженців регіону

У Тернополі чимало вулиць названі на честь відомих українських...

Share

Шлях до незалежності українського народу був нелегким та кровопролитним. Росія протягом століть намагалася насадити на українських землях російську мову та культуру і таким чином денацифікувати нескорений народ. Як бачимо, через стільки часу історія знову повторюється…Детальніше на iternopolyanyn.

Початок другої російської окупації Тернопільщини

Західна та Центральна Україна під час Першої світової війни стали одним з головних майданчиків ключових битв. 1916 рік був надзвичайно важким для Тернопілля. В травні цього року розпочався Брусилівський прорив, під час якого російська армія під головуванням генерала Брусилова намагалася отримати перевагу у війні.

Протягом літа 1916 року російській армії вдалося захопити Північну Буковину, Східну Галичину та Західну Волинь. Спробували росіяни захопити і Львів, проте це їм не вдалося. Наступ був відбитий силами австро-німецького війська.

Протягом літа 1916 року російській армії вдалося захопити Північну Буковину, Східну Галичину та Західну Волинь. Спробували росіяни захопити і Львів, проте це їм не вдалося. Наступ був відбитий силами австро-німецького війська.

До генерал-губернаторства увійшла частина Чернівецької області та майже вся Тернопільська область окрім Покуття. В 1917 році замість губерній утворено Обласний комісаріат Галичини та Буковини.

Що змінилося для жителів Тернопільщини з початком окупації

Повторно прийшовши на землі Західної України, російська влада вирішила дещо змінити політику з врахуванням всіх своїх попередніх помилок. Життя на окупованих територіях проходило відповідно до Тимчасових правил, затверджених Верховним Головнокомандувачем генералом Алєксєєвим.

Велику увагу приділяли особовому складу владної верхівки. Тернопільським губернатором призначили І. Чарторизького. Повітові начальники, яких призначали для управління на землях Тернопільщини в основному мали вищу освіту та досвід на управлінських посадах.

В порівнянні з першою російською окупацією, на цей раз режим був значно ліберальнішим до жителів Західної України. Політика переслідування за віру, мову та культуру вже не знаходилася на першому плані. На цей раз окупаційна влада зосередила всі свої зусилля на забезпеченні спокою на захоплених територіях, адже західноукраїнські землі повинні були стати тилом для російської армії.

В порівнянні з першою російською окупацією, на цей раз режим був значно ліберальнішим до жителів Західної України. Політика переслідування за віру, мову та культуру вже не знаходилася на першому плані. На цей раз окупаційна влада зосередила всі свої зусилля на забезпеченні спокою на захоплених територіях, адже західноукраїнські землі повинні були стати тилом для російської армії.

Репресії проти українців

Освітня діяльність на Тернопільщині знаходилася під постійним тиском окупантів. Будь-які підозри з боку влади могли призвести до закриття навчального закладу. 

Освітня діяльність на Тернопільщині знаходилася під постійним тиском окупантів. Будь-які підозри з боку влади могли призвести до закриття навчального закладу. 

Якщо закладам освіти дозволяли працювати в обмеженій кількості, діяльність українських установ суворо забороняли. Вони були закриті з 1914 року. Натомість в приміщеннях установ розміщували військових.

Як і під час попередньої окупації російська влада продовжувала переслідувати українців. «Підозрілих» жителів Тернопільщини арештовували та відправляли до Сибіру. Щоправда, виявленням так званих «злочинців» займалася військова влада з контррозвідкою, а не так як раніше адміністрація.

Головним звинуваченням, яке висували жителям Тернопільщини було шпигунство. При цьому звинувачення могло впасти на будь-кого навіть без відповідних доказів. Російські військові часто проводили так звані реквізиції, які в основному мали грабіжницький характер. Наприклад, в селян у великій кількості вилучали сіно, овес, частину худоби.

Зміни після лютневої революції 1917 року

Вплинула на життя у Західній Україні й Лютнева революція в Росії 1917 року. Найбільш ярі прихильники царизму втратили свої посади генерал-губернаторів. Російських чиновників та жандармів, які відзначилися жорстокістю на окупованих територіях, відправили назад в імперські землі.

Новим керівником на окупованих землях крайовим комісаром, якого наділили повноваженнями генерал-губернатора, став Дмитро Дорошенко. Він був відомим істориком та українським діячем, тому призначення його на посаду мало позитивний вплив для українського населення.

Дмитро Дорошенко і Тернопільщина

Раніше Дмитро Дорошенко очолював відділ допомоги українцям на окупованих Росією землях Галичини та Буковини. Він багато допомагав місцевому населенню, яке зазнало чималих утисків та страждань від попередньої влади. Крайовий комісар залишався повністю підпорядкованим командувачу Південно-Західного фронту Брусилову й обов’язково повинен був керуватися Тимчасовими правилами.

Відразу після призначення на посаду Дорошенко почав формувати команду управлінців на місцях. Щодо Тернополя найвищою владою в місті став «виконавчий комітет». Очолив його старшина Іозефа, який був членом Київської міської думи.

Також в Тернополі створили харчову управу, яка працювала при місцевому магістраті. До складу нового відомства входили місцеві представники різних національностей – українці, поляки та євреї. Головою харчової управи вибрали українця І. Бриковича, що викликало обурення в поляків та євреїв. Цю подію вважають перемогою місцевого українства.

Загалом після Лютневої революції позиція окупаційної влади щодо українців стала більш ліберальною. Це дало змогу українцям, які воювали у складі російської армії, створити осередок Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка. Саме вони стали основою для майбутньої армії УНР.

Відзначення перших роковин смерті Івана Франка

Визначною подією для Тернополя стало святкування 27 червня 1917 року роковин смерті Івана Франка. Організатори маніфесту прагнули в першу чергу підняти дух селян, дозволити їм повірити у власні сили та довести, що війна та окупація не змогли зломити українців. Селяни радо підтримали ідею.

В день маніфесту в Тернопіль прибуло багато представників селянства як з тернопільського, так і з інших повітів. Усі збиралися біля церкви Різдва Христового. Там відправили спільну Службу Божу.

Ввечері в залі Міщанського братства пройшов урочистий концерт. На сцені виступали артисти театру та хори. Велике захоплення в присутніх викликало виконання артисткою театру Софією Стадниковою гімну Української революції «За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ». На вимогу публіки артистка виконувала гімн тричі. Завершився концерт національним гімном України.

Активізація освіти на Тернопільщині після падіння царату

В 1917 році на території Тернопільщини почала розвиватися освіта, яка вже не повинна була обов’язково приховувати свого українського характеру. Багато учнів отримали змогу вступити до учительської семінарії.

Місцева гімназія в травні 1917 року успішно завершила навчальний рік і видала свідоцтва зрілості п’яти десяткам випускників. Варто зазначити, що всі документи про освіту видані гімназією та учительською семінарією, згодом були признані австрійською владою.

Ставлення російських військ до населення Тернопільщини

Всупереч появі деякої демократії, все ж на землях під окупаційною владою панувала анархія та ігнорування законів.

Російські військові у своєму ставленні до жителів Тернопільщини керувалися таким принципом: ми вас завоювали, тому тепер і будемо над вами панувати, а ви повинні коритися нам. Якщо раніше ідеї панування висловлювали лише вищі чини – генерали та офіцери, під час другої окупації Західної України таке бажання висловлював кожен москаль.

Генерал-губернатор Дмитро Дорошенко часто організовував солдатські зібрання, де намагався пояснити російським солдатам, що свобода проголошена революцією означає ведення політики доброзичливості та люб’язності, а не залякування та жорстокості. Адже на Україні живуть близькі за духом для росіян люди. Тому революція була проведена не лише для анексії та контрибуцій, але й для свободи.

Однак, російська армія до якої в основному входили в’ятричі, костромичі та інші племена, не зважала ні нащо. Вони чинили безчинства над українським населенням. Російські солдати грабували, гвалтували жінок, безпричинно знищували садки, городи та засіяні поля. Це робили як окремі солдати, так і їхні групи.

Російське військо деградувало, різко збільшувалися випадки тотального пияцтва. Тернопільський губернатор Чарторизький навіть змушений був просити генерал-губернатора видати постанову, якою торговцям заборонялося продавати солдатам алкоголь без відповідних дозволів.

З березня 1917 року в армії ввели виборні солдатські комітети, через що суттєво змінювалися порядки в російській армії. Зокрема, війська підпорядковувалися лише Петроградській раді, зброю зберігали в солдатських комітетах, солдати отримали права і свободи такі ж як в громадян Росії, вищим військовим чинам слід було звертатися до солдатів лише на «ви».

Через політичну пропаганду росіяни відчули свою безкарність та стали справжньою загрозою для мирного населення. На жаль, лють російських окупантів добре відчули на собі мешканці Підволочиська.

Голодні, злі та брудні вояки не підкорялися жодній владі. Вони вбивали, калічили та грабували людей, насолоджуючись відсутністю будь-яких покарань. Беззбройні мирні мешканці Тернопільщини не мали змоги опиратися навіженій юрбі вояків.

Офензива Керенського або тернопільський наступ

В червні 1917 року російські війська провалили наступ, що отримав свою назву за місцем проведення – тернопільський. Після цього лють російських солдатів стала ще більшою.

Після провалу армія масово відступала, знищуючи все на своєму шляху. Солдати отримали наказ забирати усіх чоловіків віком від 18 до 50 років, забирати худобу та знищувати збіжжя. Відступаючи з Тернополя росіяни намагалися знищити все, до чого дотягнулися руки. З міста окупанти вивезли весь міський запас борошна.

В Копичинцях Гусятинського району російські війська спалили палац Баворовських, млин, підпалили міст через річку Нічлаву. Місцеві жителі, ризикуючи власним життям, погасили пожежу та врятували міст від повного знищення.

Безчинства російської армії на Тернопільщини описав Павло Скоропадський – майбутній гетьман України. Щоб запобігти насильству над мешканцями Копичинців, Скоропадський разом зі штабом залишилися в місті до повного відходу російських частин. Йому довелося стати свідком просто звірячого поводження солдатів з простими людьми. Вбивства, насильство та грабежі були для росіян звичною справою: не жаліли вони ні дітей, ні жінок.

Величезних ушкоджень зазнав і Гусятин. Окупанти повністю знищили місто під час відступу. Росіяни зруйнували кожен будинок в Гусятині та вигнали все єврейське населення.

Завершення російської окупації

Такими плачевними наслідками завершилася майже трирічна окупація Тернопільської області російськими військами. Під наступом австро-німецьких військ російська армія відступила з захоплених земель Тернопільщини.

Під російською владою залишилася лише невелика частина земель області. Серед них: частина Борщівського, Скалатського,. Бродівського та Збаразького повітів. Вкінці липня 1917 року управління крайового комісара Галичини та Буковини перенесли до Києва та інших міст на території Наддніпрянщини.

Наприклад, управління тернопільського губернського комісара разом з управлінням повітових комісарів перенесли до міста Прилуки в Полтавській губернії.

Повторна окупація Західної України в черговий раз довела владі окупантів той факт, що приєднання земель до Російської Федерації є неможливим, як і насильна русифікація цього краю.