Українці століттями виборювали свою незалежність. Багато життів віддали наші діди та прадіди за визволення міст від німецької окупації. Однією з найбільш кровопролитних битв на території Тернопільщина стала битва за визволення Тернополя весною 1944 року. Повідомляє iternopolyanyn.
Як Тернопіль опинився в німецькій окупації
Німецька окупація Тернополя розпочалася практично з перших тижнів війни. Німці увійшли в місто 4 липня 1941 року – на тринадцятий день війни.
Тернополяни не зустрічали окупантів з радістю, проте на відміну від росіян німці не проводили масових арештів, дозволяли проводити богослужіння в церквах та навіть використовувати синьо-жовті стрічки й тризуб.
Окупація Тернополя розпочалася без бомбардувань та руйнувань. На той час радянська армія не намагалася утримати місто і в паніці відступила. Дослідники історії Тернополя стверджують, що німці одразу ж почали запроваджувати свої порядки. Знаючи терор «совітів» жителі міста віднеслися до нової влади з великою обережністю.
Німці відкрили тюрми, де катувала місцеве населення попередня влада. Тернополяни були вражені жорстокістю радянської влади та тим жахом, що там побачили. За згадками жителів міста, ще живого чоловіка замурували в стіні. Коли відкрили тюрму, закатований тернополянин ще подавав голос, проте після звільнення з замурованої стіни, бідолашний одразу ж помер. Серед в’язнів німці знайшли й своїх зниклих пілотів.
Єврейське гетто в Тернополі
Місцеве населення окупанти не чіпали, проте одразу ж взялися за євреїв. Погроми в їхніх будинках влаштували практично з перших днів окупації. Тернополяни, щоб німці не ввірвалися до них додому, ставили на вікно фігуру Матері Божої. Це означало, що в будинку не проживають євреї.
Від вулиці Шептицької й до Ставу створили гетто, де жило єврейське населення. Їм надали наказ в примусовому порядку носити зірку Давида.
В місті ввели комендантську годину. Тернополян, які проживали на місці гетто, змусили переселитися за його межі, а територію гетто обвели колючим дротом та обгородили дерев’яним частоколом. Тернополяни співчували євреям, багатьох з них вдалося врятувати від агресії німців.
Варто додати, що для жителів Тернополя початок окупації міста ознаменувався радянською бронетехнікою, яку поспіхом солдати позалишали у великій кількості. Техніку можна було побачити як на околицях міста, так і в ешелонах на залізничній станції Тернополя.
Чому Тернопіль був стратегічним пунктом в Другій світовій війні
В архівних записах збереглися документи члена воєнної ради 60 армії генерал-майора Оленіна, що датовані лютим 1944 року. В документі було розписано план наступальної Тернопільської операції 60 армії.
Головною ціллю операції було захоплення Тернополя, оскільки місто вважалося важливим в стратегічному плані вузлом шосейних та залізничних доріг. Заволодівши містом, радянська армія залишала противника без свободи маневрів оперативно-тактичними резервами.
Саме тому, німецькі окупанти намагалися за будь-яку ціну втримати місто, а радянська армія – вибити супротивника з цієї стратегічної позиції.
Бої за Тернопіль багато істориків порівнюють зі штурмом Кенінсберга, Сталінграда та Берліна.
15 квітня 1944 року в історії Тернополя
У визволенні Тернополя Радянський Союз залучив усю 60-ту армію генерала Черняховського, куди входили чотирнадцять стрілецьких дивізій, мотострілецька бригада та артилерійська дивізія. Спочатку вважалося, що чисельність німецького гарнізону становила 16 тисяч людей. Проте, згодом історики з’ясували, що ця цифра була значно перебільшеною, і в реальності чисельність гарнізону становила 5 тисяч людей.
Битва за взяття міста призвела до величезних людських втрат з обох сторін. Для штурму Тернополя радянська армія використала найсучасніші для того часи зразки артилерії. Так, 11 квітня 1944 року до міста увійшов артилерійський полк, що мав на своєму озброєнні самохідну артилерійську установку СУ-152.
В Тернополі вперше спробували використати цю артилерійську установку. Її активно застосовували у вуличних боях для точкових ударів. Наприклад, лише один залп з гармати призводив до повного руйнування будівлі: з будинку залишалася лише купа каміння та пороху. Повністю не знищити Тернопіль вдалося лише завдяки тому, що місті мало досить вузькі вулички й важка артилерійська установка просто не мала змоги заїхати на них.
В боях за місто як німецька армія, так і радянська застосовували штрафні частини. Зокрема, архівні дані підтверджують, що під час оборони Тернополя повністю знищили 500-й дисциплінарний батальйон вермахту. В ньому відбували покарання німецькі солдати. Саме цьому батальйону приписують найбільший опір наступу радянського війська.
На підмогу німцям протягом 11-16 квітня з напрямку від села Городище намагалася дістатися до Тернополя танкова група під керівництвом Оберста Вернера Фрібе. Група мала у своєму складі 60 танків, 6 самохідних гармат, 30 штурмових гармат та понад сотню бронетранспорту.
Якби їм вдалося дістатися обласного центру, ймовірно радянській армії не вдалося б отримати перемогу. Однак, танкова група була зупинена неподалік села Городище спільними зусиллями 53-танкової бригади та 350-стрілецької дивізії радянської армії.
Радянській армії вдалося відбити Тернопіль, проте братськими могилами було всіяне практично все місто. Поховання солдатів знаходилися і на Театральній площі, Привокзальній площі та Майдані Волі.
Згадки очевидців про події квітня 1944 року
В обласному державному архіві збереглися свідчення жителів міста, яким довелося бачити кровопролитні бої за Тернопіль. Так, наслідком битви стало практично повне знищення міста та тисячі життів загиблих солдатів.
15 квітня 1944 року радянська армія повністю заволоділа Тернополем. Німецький гарнізон, що розташовувався в місті знищили, з нього залишилися лише 2400 солдатів, які здалися в полон.
Тому, щороку в Тернополі офіційно відзначають дату 15 квітня як день визволення міста від німецької окупації. На честь цього дня названа одна з вулиць Тернополя.
