«Україна або смерть», такий девіз лунав в житті героя з Тернопільщини, бійця батальйону «Айдар» Ореста Квача. Народився 23 липня 1991 року в Заліщиках у багатодітній сім’ї лікарів. З дитинства батьки прищеплювали хлопцю любов до рідної землі. Велику роль у житті Ореста відіграв дідусь, від якого хлопець перейняв любов до історії, книг та Батьківщини. У рідному місті Квач навчався в спеціалізованій школі імені Осипа Маковея, згодом у Заліщицькій державній гімназії. У гімназії хлопець був наймолодшим учасником наукового товариства «Пошук», досліджував військову справу, походження та застосування вогнепальної й холодної зброї. Далі ні iternopolyanyn.
Змалку твердив, що він воїн і патріот, тому й обрав навчання у військовому ліцеї імені Івана Богуна в Києві. Вищу освіту здобув у Київському національному університеті імені Вадима Гетьмана, де навчався на юридичному факультеті. Орест Квач був громадський активістом та духовним ватажком. Брав участь у різноманітних олімпіадах, спортивних змаганнях та чемпіонатах. На хлопця завжди можна було покластися та доручити важливі завдання.
Захоплювався спортом, був бійцем спортивного клубу «Характерник» у Тернополі. Окрім цього, фанатів від футбольного клубу «Динамо».
Улюблена поезія хлопця відомого автора Вільяма Ернеста Генлі «Нескорений», мабуть, стала його кредо по життю.
Я володар своєї долі,
Я капітан душі своєї…
У складні для країни часи діяв як справжній патріот. Під час Майдану Орест проводив активну діяльність. Ризикуючи власним життям, брав участь у подіях на вулиці Інститутській, коли силовики розстрілювали патріотів. Зі слів матері відомо, що хлопець завжди вирізнявся порядністю та загостренням почуттям справедливості. Доля країни його дуже турбувала, він вважав, що для того, щоб щось змінити в Україні, потрібно спочатку змінити себе.
Військова операція на Сході
У 2014 році Орест Квач добровольцем пішов у зону АТО. Батьки не знали про те, що Орест пішов воювати, аж поки, не отримали сумнозвісну звістку про смерть сина. Орест Квач стояв у перших рядах батальйону «Айдар» та потрапив у розвідувально-саперну групу «Стріла». Його Позивним у зоні АТО був «Богун». Також мав різні псевдоніми, які присвоїли йому друзі, наприклад: Гонор, Дикий, Лютий.
“На Схiд Орест уперше поїхав наприкінці червня, а потім, Схід а коли оголосили перемир’я, повернувся. Я дуже хвилювалася, щодня молилася за нього… Коли він вдруге зібрався на Схід, то заборонив дівчині і старшому братові говорити менi про це – не хотів тривожити. Про його загибель чоловік дізнався з інтернету. Як нині пам’ятаю, прийшов до мене весь сполотнілий і сказав, що Ореста вже нема…”,- розповіла Алла Квач.
27 липня разом із побратимами у місті Лутугине, що на Луганщині потрапив під мінометний обстріл. Двадцять бійців «Айдару» загинули в цей день. Впізнали тіло Ореста лише за нашивкою, котру вишила його наречена. Попрощатись із бійцем прийшло чи не все місто.
Вшанування пам’яті
Ореста Квача було нагороджено посмертно орденом «За мужність» III ступеня, за захист державного суверенітету України.
Восени 2014 року, у день сороковин Ореста Квача, гімназія, у якій навчався хлопець, вшанувала пам’ять велозаїздом. Маршрут проліг від подвір’я гімназії до центру Заліщиків, завершився біля пам’ятника Степана Бандери.
У 2015 році на стіні тієї ж гімназії, відкрили та освятили пам’ятну дошку, згодом у Конотопі назвали вулицю на честь бійця. А у 2019 році у Києві невідомі створили стіну пам’яті на честь Ореста Квача.
У 2021 році відбувся фестиваль у Заліщиках «Вільний духом. Пам’яті Ореста Квача». На фестивалі відбулись показові бої, літературне читання поезій, різноманітні майстер-класи, конкурси, байкерський заїзди тощо.
Україна ніколи не забуде своїх героїв!
