Через воєнні дії та постійні обстріли, власні домівки змушені були залишити чимало людей. Одним з таких, повідомляє сайт iternopolyanyn.com, став український письменник Володимир Рафєєнко , який прибув до Тернополя через постійні обстріли на Київщині.
Хто такий Володимир Рафєєнко?
Володимир Рафєєнко- сучасний український письменник з Донеччини. Народився 25 листопада 1969 року в Донецьку, який на той час був у складі Української РСР. У рідному місті майбутній митець закінчив Донецький університет імені Василя Стуса, де здобув фах російської філології та культурології.
Майбутня професійна діяльність Володимира частково пов’язувалась із здобутою освітою, адже працював редактором у донецьких виданнях “БАО” та “Кассіопея” й був помічником редактора журналу “Многоточие”. З 1992 року Рафєєнко публікується у періодичних виданнях, а згодом, у 1998 році видав свою першу книгу. Письменник написав багато прозових творів: “Демон Декарта”, “Долгота дней”; є автором поетичних збірок, 7 романів російською мовою та 1 українською мовою – “Мондеґрін (пісні про смерть та любов)”.
Коли у Донецьку в 2014 році почались воєнні дії, Володимиру довелося покинути домівку та переїхати в Київську область. У 2022 році, через повномасштабне вторгнення на територію всієї України, письменник знову змушений був покинути помешкання, цього разу на Київщині, та переїхати до Тернополя.
Історія письменника, що приїхав до Тернополя
У Тернополі український письменник поділився своїми переживаннями та історією із журналістами для Суспільне. Володимир Рафєєнко розповів, що останні роки мешкав в одному із будинків в населеному пункті між Бучею та Бородянкою Київської області. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, бойові дії зачепили й територію Київської області. Обстріли були такі сильні, що двері від цього самі відкривались, а на вулиці лунав постійний гуркіт снарядів. Стрілянина не вщухала, а навпаки, нарощувалась ще більше. У домі Володимира не було підвалу, тому ховатись було ніде. На п’яту добу в населеному пункті, де проживав письменник, зникло світло, інтернет та зв’язок. Через це чоловік намагався економити заряд на батареї та вмикав телефон тільки на 15 хвилин кожного дня, для того, аби зловити мобільну хвилю на хвилину чи дві. Бувало й таке, що мобільного зв’язку взагалі не було, але люди не втрачали надії та кожного дня вирушали в ліс аби спіймати мережу.
Так письменник разом із дружиною прожив близько місяця, адже можливості на виїзд з населеного пункту не було. Харчів також було в обмаль. В перші дні війни з села привезли картоплю, яку люди зберігали для посадки, її й придбав Володимир Рафєєнко. Письменник завжди не доїдав та старався більше залишити дружині. Такі події неабияк сколихнули його, після чого Рафєєнко почав вести щоденник. Писати себе митець заставляв двічі або тричі на день, аби занотувати на папері навіть найменшу дрібничку та те, що чув чи бачив. Саме з цих нотаток письменник планує створити роман або п’єсу.
До Тернополя Володимира разом із дружиною привезли волонтери. Та наразі дружина знаходиться закордоном. Митець на власні очі бачив усі реалії та жах війни, бачив військову техніку, яка стояла у звичайних людей просто на подвір’ї, йому страшно уявити, що сталось із цими людьми.
Після такого, Рафєєнко твердо вирішив, що більше жодна книгу не випустить російською мовою, а нотатки які робитиме для книг сам- перекладатиме, чи шукатиме перекладачів. Тернопіль справив на письменника приємне враження. За його словами, це маленьке красиве та європейське містечко, але у Рафєєнка виникає відчуття, що насправді він помер, а до Тернополя відправили не його, а “пародиста”.
